Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/4352/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4352/25 пров. № А/857/17605/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 300/4352/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій,-

суддя в 1-й інстанції Шумей М.В.,

час ухвалення рішення 04 березня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 04 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.06.2025 №091630023786 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місце знаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_2 до його страхового стажу періоди роботи : з 16.06.1992 по 14.08.1992, з 16.12.1992 по 14.03.1993, з 16.11.1993 по 14.01.1994, з 16.05.1995 по 14.08.1995, з 01.09.1995 по 14.10.1995, з 01.11.1995 по 14.12.1995, з 16.01.1996 по 14.04.1996, з 01.05.1996 по 14.06.1996, з 16.07.1996 по 14.03.1997, з 01.04.1997 по 14.05.1997, з 16.08.1997 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.05.2000, з 01.07.2000 по 01.04.2001 на ЗАТ «Оргліс», та повторно розглянути його заяву від 09.06.2025 про призначення пенсійного забезпечення, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи висновки суду.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що запис про період роботи позивача з 22.06.1989 по 01.04.2001 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 зроблено без додержання вимог зазначених в Інструкції № 58, оскільки відсутня дата видачі наказу в записі про прийняття на роботу.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.

09.06.2025 позивач подав заяву на призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

16.06.2025р. позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №091630023786 від 16.06.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач визнає страховий стаж позивача 26 років 4 місяці і 2 дні, проте не визнає частину страхового стажу здобутого на ЗАТ «Оргліс» - 6 років 3 місяці і 7 днів.

Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії і у зарахуванні до його страхового стажу періоди роботи у ЗАТ «Оргліс»: з 16.06.1992 по 14.08.1992, з 16.12.1992 по 14.03.1993, з 16.11.1993 по 14.01.1994, з 16.05.1995 по 14.08.1995, з 01.09.1995 по 14.10.1995, з 01.11.1995 по 14.12.1995, з 16.01.1996 по 14.04.1996, з 01.05.1996 по 14.06.1996, з 16.07.1996 по 14.03.1997, з 01.04.1997 по 14.05.1997, з 16.08.1997 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.05.2000, з 01.07.2000 по 01.04.2001 згідно трудової книжки від 20.07.1983 НОМЕР_2 , оскільки вказаний період підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, а також архівною довідкою, яка була долучена до заяви про призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 48 Кодексу законів про працю України визначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов`язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року.

Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).

Пунктом 2.6, 2.8 Інструкції №58 Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Суд зазначає, що положеннями Інструкції №58, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» №301 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Як встановлено судом з матеріалів справи, до страхового стажу позивача відповідачем не зараховано період трудової діяльності згідно довідки РС-право, номер ПС:091630023786:

- з 16.06.1992 по 14.08.1992

- з 16.12.1992 по 14.03.1993

- з 16.11.1993 по 14.01.1994

- з 16.05.1995 по 14.08.1995

- з 01.09.1995 по 14.10.1995

- з 01.11.1995 по 14.12.1995

- з 16.01.1996 по 14.04.1996

- з 16.07.1996 по 14.03.1997

- з 01.04.1997 по 14.05.1997

- з 16.08.1997 по 31.05.1999

- з 01.07.1999 по 31.08.1999

- з 01.10.1999 по 30.05.2000

- з 01.07.2000 по 01.04.2001.

на ЗАТ «Оргліс» (колишнє Монтажно-налагоджувальне управління), що разом становить 6 років 3 місяці і 7 днів, оскільки відсутня дата наказу на прийняття на роботу.

Згідно даних трудової книжки від 20.07.1983 НОМЕР_3 , запису №6 від 22.06.1989 згідно наказу №49к позивач був прийнятий на посаду слюсаря по ремонту і монтажу грузопідйомних механізмів 4 розряду.

Роботодавець допустив помилку не вказавши дату наказу №49к на прийом на роботу, проте це не є відповідальністю найманого працівника щодо правильності заповнення трудової книжки.

В подальшому на роботі на підприємстві позивачу 01.06.1990 було присвоєно 5 розряд слюсаря згідно наказу №81 від 04.06.1990. 01.11.1993 у зв`язку з приватизацією Монтажно-налагоджувального управління на його базі створене ЗАТ «Оргліс».

01.04.2001 року позивач був звільнений за згодою сторін згідно Наказу №15 від 01.04.2001.

Згідно форми РС-право, номер ПС:091630023786 відповідач зокрема визнає період роботи у ЗАТ «Оргліс» (колишнє Монтажно-налагоджувальне управління) з 15.06.1989 по 15.06.1992, тобто період коли позивач був прийнятий на роботу згідно наказу №49к.

Також позивачем при подані заяви про призначення пенсії було надано архівну довідку №35/59-4.01/228 від 27.02.2025, що підтверджує, що ОСОБА_3 працював у ЗАТ «Оргліс» (колишнє Монтажно-налагоджувальне управління) і отримував заробітну плату з червня 1989 по грудень 1992 року включно.

у випадку виникнення сумніву у достовірності даних трудової книжки чи виявленні певних недоліків при її заповненні - працівник сервісного центру пенсійного органу повинен повідомити позивача про необхідність надання довідки з місця роботи та внести відповідну відмітку у графу «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії», яка передбачена Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV), для можливості її подання до спливу 3-місячного строку з дати звернення із заявою.

В свою чергу, суд звертає увагу, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника чи учня здійснювати контроль за веденням обліку його документів про стаж роботи чи навчання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах про стаж роботи. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 16.06.1992 по 14.08.1992, з 16.12.1992 по 14.03.1993, з 16.11.1993 по 14.01.1994, з 16.05.1995 по 14.08.1995, з 01.09.1995 по 14.10.1995, з 01.11.1995 по 14.12.1995, з 16.01.1996 по 14.04.1996, з 01.05.1996 по 14.06.1996, з 16.07.1996 по 14.03.1997, з 01.04.1997 по 14.05.1997, з 16.08.1997 по 31.05.1999, з 01.07.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.05.2000, з 01.07.2000 по 01.04.2001 на ЗАТ «Оргліс» .

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 300/4352/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.