Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №460/6694/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа №460/6694/25 пров. №А/857/31682/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (суддя Щербаков В.В., м.Рівне, повний текст складено 18 травня 2026 року), -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, яке набрало законної сили 07.11.2025 (далі - Рішення суду) позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII), у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 230/96-ВР). Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату основної пенсії позивачу за період з 10.10.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком.

13.05.2026 позивач звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання Рішення суду (далі - Заява), яка обґрунтована тим, що перерахунок пенсії не проведено відповідно до Рішення суду, тобто не у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, як це визначено Рішенням суду.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року Заяву задоволено. Визнано протиправними дії ГУПФ, вчинені на виконання Рішення суду щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-XII виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Визнано протиправними дії ГУПФ, вчинені на виконання Рішення суду щодо не виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 10.10.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано ГУПФ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог Заяви відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що виплата перерахованої пенсії проводиться відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821).

Таким чином, заявнику, додатковими відомостями було проведено виплату заборгованості, нарахована на Рішення суду, відповідно до Порядку № 821 та у межах виділених бюджетних асигнувань ГУПФ на такі виплати.

Також вказує, що Порядок № 821 регулює не лише виплату суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час, а й перерахованих пенсій за рішенням суду (це сума визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання Рішення суду, чим порушено положення статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За вимогами частини другої статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За правилами статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Положеннями частини шостої статті 383 КАС визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Зазначені вище правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.02.2020 у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX), установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання Рішення суду відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 10.10.2024 із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361 грн, а починаючи з 01.01.2026 - на рівні 2595 грн.

Листом від 01.05.2026 у відповідь на звернення позивача ГУПФ повідомило, що на виконання Рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії та у зв`язку з цим з 10.10.2024 розмір пенсії становить – 23610 грн, з 01.01.2025 – 16697,82 грн, з 01.01.2026 – 16931,82 грн, в тому числі 14166 грн – пенсія по інвалідності, встановлена на виконання Рішення суду.

Зазначено, що для виконання Рішення суду застосовано розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 10.10.2024 – 2361 грн.

Також вказано, що виплата пенсії проводиться з урахуванням норм Порядку № 821, в межах бюджетних асигнувань.

Відтак, після набрання законної сили Рішенням суду позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений після проведеного перерахунку на його виконання.

Разом з тим, зміст Рішення суду, яке набрало законної сили, не передбачає можливості здійснення виплати перерахованої пенсії у меншому розмірі залежно від наявності чи обсягу бюджетного фінансування. Відтак, відповідач не вправі самостійно змінювати порядок або обсяг виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки Порядок № 821 не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Окрім цього, пунктом 1 Порядку № 821, прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

А тому, такий Порядок не може ставити у залежність виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на обов`язковості виконання остаточних судових рішень та неприпустимості посилання держави на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування відповідача не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач здійснив перерахунок пенсії на виконання Рішення суду, однак після набрання цим рішенням законної сили не забезпечив її фактичну виплату у визначеному внаслідок такого перерахунку розмірі. Наведені дії відповідача призвели до порушення права позивача на отримання пенсії у встановленому судовим рішенням розмірі.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич