Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №165/1103/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 165/1103/26 пров. № А/857/45200/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Майстрів Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 04 серпня 2026 року у справі № 165/1103/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

суддя в 1-й інстанції Ференс-Піжук О.Р.,

час ухвалення рішення 04 серпня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Нововолинськ,

дата складання повного тексту рішення 04 серпня 2026 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 04 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що для того, щоб дії розцінювалися як керування, повинні виконуватися наступні умови: Фактичний рух: це транспортний засіб знаходиться в стані руху. Якщо авто припарковане і нерухоме, сам факт сидіння за кермом не доводить факт керування, зокрема. Хоча на відео видно, що ОСОБА_1 , перебуває на пасажирському сидінні і камера фіксує припарковане авто, а не безпосередній факт керування ним. Якщо автомобіль стояв (був припаркований), у діях водія відсутня об`єктивна сторона правопорушення, оскільки він не здійснював процесу керування і склад правопорушення відсутній хоча ОСОБА_1 , не керував транспортним засобом, а спав на пасажирському сидінні про що він повідомив поліцейського інспектора. Усі доводи, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, а потім пересів на бік пасажира, побудовані на припущеннях та спростовуються свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які дали чіткі послідовні пояснення про реальні обставини справи, а також відео доказами на якому видно ОСОБА_1 , в припаркованому авто на місці пасажира.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із постанови Нововолинського міського суду Волинської області від 07.10.2025, (справа №165/3424/25) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказана постанова не оскаржувалася і набрала законної сили та звернута до виконання.

Дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, встановлено, що 21.03.2026 о 00 год.10 хв., в період дії комендантської години, позивач ОСОБА_1 керував належним йому на праві власності транспортним засобом марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.

Пунктом 1.3 ПДР Украі?ни передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати и? неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.п."а" п.2.1 ПДР водіи? механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідноі? категоріі?.

Відповідно до п.п «а» п.2.1. ПДР на вимогу поліцеи?ського водіи? повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Положеннями ч. 4 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієі? тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На заперечення факту керування транспортним засобом 21.03.2026 о 00 год.10 хв., позивач стверджує, що був пасажиром автомобіля марки Volkswagen LT н.з. НОМЕР_1 , яким керував його сусід ОСОБА_2 , тому, за клопотанням сторони захисту вказана особа допитана судом в якості свідка.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що пізно ввечері, йому зателефонувала дружина ОСОБА_4 , яка разом із своєю знайомою ОСОБА_3 поверталася з м.Луцька до м.Нововолинська, однак змогли доїхати попутнім транспортом тільки до м.Володимир. Просила забрати їх з м.Володимир, тому він звернувся до ОСОБА_1 про допомогу. Зазначив, що за кермом автомобіля, який належить ОСОБА_1 , був він, ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні, і у дорозі спав, роззувшись, оскільки в салоні працювала система автономного опалення. Коли він, ОСОБА_2 керував транспортним засобом в м.Володимир, то пасажирка ОСОБА_3 попросила його зупинити автомобіль, оскільки їй стало погано. Зазначив, що зупинився саме на прохання ОСОБА_3 , а не на вимогу поліцейського, хоча бачив службовий автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками. Інспектор поліції нічого у нього не запитував, як і не з`ясовував обставин у пасажирів, що знаходилися у салоні автомобіля. Він хотів показати інспектору своє посвідчення водія, але останній відмовився його перевіряти. Не заперечив, що ОСОБА_1 на момент зупинки автомобіля, був без взуття. Виключає версію сторони відповідача щодо пересідання водія з пасажиром, звертаючи увагу на неможливість такого маневру, з огляду на масу тіла ОСОБА_1 . Показав, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройшов на місці перевірку на стан сп`яніння, результат був негативний. Пасажирка ОСОБА_3 не виходила з салону автомобіля, як і його дружина ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 в суді показала, що за кермом автомобіля був її чоловік ОСОБА_2 , він зупинився на прохання пасажирки ОСОБА_3 . З автомобіля виходив ОСОБА_1 , який сидів на передньому пасажирському місці. Чи підходили до машини поліцейські, не пригадує, не бачила, чи вони зупиняли транспортний засіб. В чому були одягнуті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не пам`ятає.

В суді свідок ОСОБА_3 показала, що в кінці березня 2026 року в пізню годину, на прохання ОСОБА_4 її чоловік приїхав з ОСОБА_1 , щоб забрати їх з м.Володимир до м.Нововолинськ. За кермом був ОСОБА_2 , якого, як водія автомобіля вона попросила зупинитися, оскільки їй було дуже погано і вона хотіла подихати свіжим повітрям. Показала, що водій був одягнутий в курточку, але кольору не пам`ятає. Після зупинки транспортного засобу, вона не виходила, просто відкрили двері, щоб поступало повітря з вулиці. Не бачила автомобіля поліції з проблисковими маячками. Інспекторів поліції, не повідомляла, що їй погано, у пасажирів поліцейські нічого не запитували. Збоку від водія сидів ОСОБА_5 і він, з невідомих причин, пішов за поліцейським.

Наведені показання свідків сторони позивача не узгоджуються з дослідженими в суді доказами, які зібрані з у відповідності до вимог КУпАП та з дотриманням прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому є належними і допустимими.

Так, доданим стороною відповідача відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів інспекторів поліції за №477728, 477839, повністю спростовано доводи позивача та показання свідків щодо перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_2 . Зокрема зафіксовано, що водій ОСОБА_1 обмінюється місцями з пасажиром ОСОБА_2 , і в момент, коли поліцейський відкриває передні двері автомобіля зі сторони пасажира, взуття у позивача наявне лише на одній нозі, а інший кросівок знаходиться біля сидіння водія, де розташовані педалі гальма і газу.

Вказані фактичні обставини, підтвердили в суді інспектори УПП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які показали, що автомобіль позивача був зупинений під час дії комендантської години за допомогою жезла з підсвічуванням. В цей момент особа в червоному светрі і чорному жилеті виконувала маніпуляції щодо пересідання. Зазначають, що добре бачили цей момент, оскільки використовували для підсвічування тактичний ліхтар. Також зафіксували, що біля сидіння водія знаходиться взуття позивача, зокрема один кросівок. Один з інспекторів підійшов до переднього пасажирського місця, інший до чоловіка, який вже зайняв місце водія і був одягнутий у світловідбиваючий жилет. Позивач на момент зупинки, сидів у одному кросівку, а другий кросівок був біля педалей водія. У ОСОБА_8 буди ознаки сп`яніння: порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, в зв`язку з чим, йому, як водієві, було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Було також встановлено, що ОСОБА_1 , є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на один рік. Один з інспекторів поліції запитував у пасажирів, чи не страшно їздити з таким водієм. Автомобіль зупинився на відстані метрів п`ятнадцять від поліцейських, було чітко видно, що пасажир, одягнутий у світло відбиваючий жилет, переміщається на місце водія. Після зупинки ОСОБА_1 був жвавим, шукав у кабіні автомобіля другий кросівок, пояснював, що не керував транспортним засобом.

Переглядом відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів встановлено, що зупинка транспортного засобу здійснювалася поліцейськими за допомогою жезла з підсвічуванням, особа, що пересідає з місця водія одягнута у бордовий світер, чорний жилет. Після зупинки автомобіля, інспектор запитує позивача, «чому пересідаєте?», а водій ОСОБА_1 дотягує ногу з місця водія до місця пасажира, внаслідок чого один кросівок з ноги залишається біля педалей водія. Ніхто з пасажирів, з салону автомобіля, не виходив.

На підтвердження правомірності винесеноі? постанови серіі? ЕНА No 6875540 від 21.03.2026 наявні належні та допустимі докази, а саме: відеозаписи No export- ebez0 та No export-pda5o від 21.03.2026 з нагрудних відеореєстраторів No 477728 та No 477839; копія постанови Нововолинського міського суду Волинськоі? області від 07.10.2025 у справі No 165/3424/25 (витяг з ЄДРСР).

З відеозапису No export-ebez0 (02:34) вбачається, що поліцеи?ськии? підходить до транспортного засобу та відкриває двері, після чого чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 завершує процес пересідання з водіи?ського сидіння на пасажирське, при цьому переміщує ноги та губить власне взуття.

Водночас, відеозапис No export-pda5o (02:27) фіксує момент, коли під час підходу поліцеи?ського водіи? та пасажир змінюються місцями.

Таким чином, наявні докази беззаперечно підтверджують, що саме ОСОБА_1 21.03.2026 о 00:10 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN LT 35.

Крім того, постановою Нововолинського міського суду Волинськоі? області від 07.10.2025 у справі No 165/3424/25, яка набрала законноі? сили та не була оскаржена, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Відтак, на момент вчинення правопорушення він не мав законних підстав керувати транспортним засобом.

За положеннями п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може здійснювати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями ст.72, 73, 74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 04 серпня 2026 року у справі № 165/1103/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.