Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №609/593/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 609/593/26 пров. № А/857/46260/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Майстрів Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 05 серпня 2026 року у справі № 609/593/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

суддя в 1-й інстанції Катерняк О.М.,

час ухвалення рішення 05 серпня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Шумськ,

дата складання повного тексту рішення 05 серпня 2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 05 серпня 2026 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7295144 від 01 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водієві, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення поліцейським було роз`яснено позивачеві його права. Крім того зазначає, що позивач помилково ототожнює розрізнені епізоди дорожньої ситуації. Під час розгляду справи поліцейським було встановлено факт правопорушення саме на вул. Івана Франка, 45, що зафіксовано в постанові. Відеозапис, на який посилається позивач, стосується іншого проміжку часу та іншої ділянки дороги (вул. Українська) і не спростовує факту правопорушення, де було зафіксоване ненадання переваги в русі ТЗ поліції, що рухався з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями. Щодо твердження позивача, що в даній ситуації неможливо було звільнити смугу руху (вузьке узбіччя, міст), зазначає, що дорожня обстановка не звільняє водія від виконання п. 3.2. ПДР України. У разі неможливості здійснити маневр, водій зобов`язаний був зменшити швидкість або зупинитися в межах наявної проїжджої частини, щоб дозволити поліцейському автомобілю здійснити безпечний обгін/випередження, чого зроблено не було. З цих підстав просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову через його безпідставність.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7295144 від 01 червня 2026 року слідує, що 01 червня 2026 року о 12:42:26 в м. Шумськ по вул. Івана Франка, 45, водій, керуючи ТЗ не надав перевагу в русі автомобілю поліції, який рухався з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, чим порушив п. 3.2. ПДР- ненадання переваги в русі ТЗ поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.

В судовому засіданні було оглянуто диск з відеоматеріалами події, яка мала місце 01 червня 2026 року, наданий позивачем разом позовом. Так на диску зафіксовано, що на узбіччі в нерухомому стані знаходиться поліцейський автомобіль, з салону якого здійснювалась відеофіксація відрізку дороги вул. Українська, а саме: між автостанцією та початком вул. Чирянка, м. Шумськ. На відео зафіксовано рух автомобілів, які рухаються в обидвох напрямках. Через деякий проміжок часу даний поліцейський автомобіль розпочав рух і на відео зафіксовано, що назустріч до поліцейського автомобіля напрямку рухається два легкових автомобіля, один з яких автомобіль під керуванням позивача марки MITSUBISHI ASX. Зразу ж за двома легковими автомобілями рухається автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору і здійснює обгін легкових автомобілів, рухаючись у напрямку до центру м. Шумськ. Обгін при цьому поліцейським автомобілем було здійснено на містку, який огороджено металевими тросами. Два легкові автомобілі рухаються максимально наближено до узбіччя та на невеликій швидкості. Далі, поліцейський автомобіль, з якого ведеться відеофіксація, здійснює маневр розвороту та прямує за двома легковими автомобілями, один з який (перший за рухом) автомобіль позивача MITSUBISHI ASX в напрямку до центру міста Шумськ, по вулиці Українська. Відео на цьому закінчується.

Також разом із відзивом представником відповідача надано до суду першої інстанції диск з відеофіксацією розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відео розпочинається з того, що автомобіль позивача припаркований поблизу магазину «Чиста Хата», що знаходиться на вул. І.Франка, м.Шумськ, до нього підходить працівник поліції, представляється та повідомляє водієві, що ним порушено ПДР, зокрема п. 3.2., а саме: водій не надав переваги в русі транспортному засобу поліції, який рухався за ним з увімкненими сигнальними світловим та звуковим пристроями. Водій, яким є позивач ОСОБА_1 , під час розмови з працівниками поліції не погоджуючись із таким звинуваченням, пояснив, що він помітив поліцейський автомобіль, коли той вже здійснював обгін його автомобіля, так як автомобіль поліції їхав на значно більшій швидкості ніж його автомобіль. Крім того, в цей момент обидва автомобілі перебували на містку через річку, де проїжджа частина дороги значно звужена та відгороджена бордюром та металевими тросами, що позбавило можливості позивача як здійснити миттєву зупинку, так і зміститись вправо, тим більше поліцейський автомобіль продовжив свій рух. Далі, працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на водія ОСОБА_1 .

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 3 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

На підтвердження обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, відповідачем до відзиву на позов долучено відеозапис, зафіксований на нагрудну камеру працівників поліції.

Із відеозапису вбачається, що працівник поліції під час спілкування із водієм, яким є позивач ОСОБА_1 , зокрема повідомляє йому, що той порушив п. 3.2 ПДР, а саме: не надав перевагу в русі поліцейському автомобілю, який рухався позаду нього з увімкненими проблисковими сигнальними маячками синього кольору та увімкненим звуковим сигналом. Після комунікації працівника поліції та водія, після з`ясування всіх обставин справи, працівником поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Проте, до справи позивачем також долучено інший диск з відеофіксацією події, який ним отримано на адвокатський запит від Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. На даному ж диску міститься відеозапис події, що відбуваються зовсім в іншому місці, а саме на відрізку дороги по вул. Українська між автостанцією та початком вул. Чирянка. Це ж відео надане відповідачем до відзиву на позов.

Згідно із вимогами п. 3.2. ПДР - у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар.

Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`я зані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Досліджуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення та докази в підтвердження таких діянь, що надані відповідачем по справі, судом оглянуто відеозапис з індивідуальної камери поліцейського, якою зафіксовано не надання позиаачем переваги в русі поліцейському автомобілю, який рухався позаду нього з увімкненими проблисковими сигнальними маячками синього кольору та увімкненим звуковим сигналом.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, в тому числі і неправильного місця вчинення правопорушення, не спростовує порушення позивачем вимог п. 3.2. ПДР, та є опискою.

Аналогічна правова позиція щодо неточносей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18) та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від вказаної правової позиції.

Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

За таких обставин і правового врегулювання апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпП, оскільки в ній містяться точні дані, які відповідають вчиненому адміністративному правопорушенню та обставинам розгляду адміністративної справи. Відповідачем надано належні та допустимі докази, що стверджують факт вчинення позивачем зазначеного вище правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позовної заяви без задоволення.

Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 05 серпня 2026 року у справі № 609/593/26 - скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.