Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №559/5501/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 559/5501/25 пров. № А/857/22650/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

представника позивача Книша О.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, третя особа поліцейський 2 взводу 3 батальйону УПП в Рівненській області капрал поліції Свіщевський Андрій Олегович про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Рахімова О.В.,

час ухвалення рішення – 10:39:29,

місце ухвалення рішення – м. Броди,

дата складання повного тексту рішення – 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до ГУНП у Рівненській області, треті особи: Управління патрульної поліції в Рівненській області, поліцейський 2 взводу 3 батальйону УПП в Рівненській області капрал поліції Свіжевський Андрій Олегович, в якому просив скасувати постанову ЕНА № 6269352 від 03.12.2025 про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 03.12.2025 року о 09.29 год. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 432 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом на підставі постанови Любомльського районного суду № 163/1086/25 від 22.05.2025 року, а також без чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представник позивача зазначає про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, оскільки позивач станом на час винесення оскаржуваної постанови не знав, що його позбавили права керування транспортним засобом. Крім того, у діях позивача була б суб`єктивна сторона складу правопорушення за умови, що він би знав про постанову суду за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки позивач не знав, що його суд притягнув до адміністративної відповідальності та позбавив права керування за ч.1 ст.130 КУпАП, відтак оскаржувана постанова за ч.4 ст.126 КУпАП є незаконною.

Ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року передано матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Книш Олег Ярославович до Головного Управління національної поліції в Рівненській області, треті особи: Управління патрульної поліції в Рівненській області, поліцейський 2 взводу УПП в Рівненській області капрал поліції Свіщевський Андрій Олегович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на розгляд за підсудністю до Бродівського районного суду Львівської області.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2026 року замінено відповідача по справі Головне управління Національної поліції в Рівненській області на належного відповідача Департамент патрульної поліції, управління патрульної поліції в Рівненській області (юридична адреса: вул. Ст. Бандери, 14а, м. Рівне, 33028).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та наявні докази в їх сукупності, встановив факт керування позивачем 03.12.2025 транспортним засобом у період дії позбавлення його права керування на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області від 22.05.2025 по справі № 163/1086/25, яка набрала законної сили 03.06.2025, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Суд першої інстанції зазначив, що факт керування транспортним засобом позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а посилання на необізнаність щодо позбавлення права керування не спростовують наявності складу правопорушення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування після набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає про а відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови він не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортними засобами на підставі судового рішення. Вважає, що для наявності суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення необхідною умовою є усвідомлення особою факту позбавлення її права керування транспортними засобами. Однак він не знав про постанову суду, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, у своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до змісту постанови, 03.12.2025 року о 09 год. 29 хв. по а/д М-06 КИЇВ-ЧОП, 432 км, с. Опарипси водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 , перебуваючи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області у справі № 163/1086/25 від 22.05.2025 року, а також керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.а та п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративні правопорушення передбачені частиною 1 статті 126 та частиною 4 статті 126 КУпАП. Дані адміністративні стягнення об`єднанні в порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року у справі № 163/1086/25 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі № 163/1086/25 поновлено захиснику адвокату Книшу О.Я. строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Книша О.Я. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частина 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

За п.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.п. а, б п.2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 грудня 2025 року постановою серії ЕНА №6269352 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

Частина 4 ст.126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом правопорушення є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами

Суб`єктивною стороною правопорушення є вина у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути лише водій.

Відповідно до змісту постанови, 03.12.2025 о 09 год. 29 хв. по а/д М-06 КИЇВ-ЧОП, 432 км, с. Опарипси водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ з номерним знаком НОМЕР_1 , перебуваючи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Любомльського районного суду Волинської області у справі №163/1086/25 від 22.05.2025 року, а також керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.а та п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративні правопорушення передбачені частиною 1 статті 126 та частиною 4 статті 126 КУпАП. Дані адміністративні стягнення об`єднанні в порядку ч. 2 ст. 36 КУпАП.

При цьому, постановою Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року у справі № 163/1086/25 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі № 163/1086/25 поновлено захиснику адвокату Книшу О.Я. строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Книша О.Я. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП без змін.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Волинського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі № 163/1086/25 зазначено, що: « Проте, як слушно зазначено суддею та стверджується відеозаписом із бодікамери поліцейського, ОСОБА_1 , не лише не заперечував факт керування транспортним засобом, а і визнав його, при безпосередній розмові із ними, і така версія щодо обставин події вчиненого, виникла лише при розгляді даної справи у суді, тому цілком підставно не була взята до уваги. І саме із такою оцінкою фактичних обставин вчиненого, погоджується і апеляційний суд».

Таким чином, позивачем не оспорюється факт керування ним транспортним засобом 03 грудня 2025 року, внаслідок чого складено оскаржувану постанову.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наявність постанови Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року, колегією суддів встановлено, що позивач керував транспортним засобом 03 грудня 2025 року, будучи позбавленим права такого керування за рішенням суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже водій, при керуванні автомобілем, зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.

Доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду даної справи позивачем надано не було.

У той же час, посилання скаржника про необізнаність щодо наявності постанови Любомльського районного суду Волинської області від 22 травня 2025 року, якою позивача позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, суд апеляційної інстанції не бере до уваги зважаючи на наступне.

Згідно із ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

Також у постанові Волинського апеляційного суду від 21 січня 2026 року у справі № 163/1086/25 встановлено наступне:

«Матеріалами справи № 163/1086/25, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326256 підтверджується, що у його п. 12 «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи» значиться Любомльський райсуд Волинської області - 22 травня 2025 року о 14 год 00 хв. ОСОБА_1 був ознайомлений із змістом даного протоколу, проте на розгляду справи до Любомльського районного суду не зявився, про причини своєї неявки не повідомляв. З огляду на вказане, Любомльський районний суд Волинської області на законних підставах провів розгляд даної справи у його відсутності».

Щодо доводів позивача про те, що постанова серії ЕНА № 6269352 від 03.12.2025 року містить неправдиві відомості в частині зазначення дати постанови Любомльського районного суду Волинської області відносно ОСОБА_1 у справі № 163/1086/25 від 03.06.2025, суд апеляційної інстанції зазначає, що з технічних причин посадовою особою при складанні постанови було допущено описку, яка підтверджує лише факт неотримання документів, надісланих Любомльським райсудом Волинської області, та жодним чином не спростовує факту ознайомлення позивача із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326256, а відтак позивачу було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності у травні 2025 року.

Позивач, відмовляючись 22.05.2025 від проходження, відповідно до установленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, повинен був передбачати наслідки такої відмови.

При цьому, з огляду на встановлені обставини справи, позивач, будучи ознайомленим із протоколом адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 326256 повинен був цікавитись своєю справою та повинен був знати про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 6269352 від 03.12.2025 винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бродівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2026 року у справі № 559/5501/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська