Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №500/382/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/382/26 пров. № А/857/19535/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 17 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо не закінчення виконавчого провадження №79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 гривень; зобов`язати закінчити виконавче провадження № 79497284, яке відкрите па підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у провадженні Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП 79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення на нього штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Вказує, що 10.09.2025 через застосунок «Резерв+» подав заяву щодо визнання правопорушення та виразив згоду на оплату штрафу. 11.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято постанову №R70525 щодо зняття його з розшуку та було надано термін 20 днів (до 01.10.2025) для сплати штрафу зі знижкою 50%, тобто 8500 грн. Зазначає, що 29.09.2025 сплатив штраф в сумі 8500 грн через застосунок «Резерв+» на вказані в застосунку реквізити. 26.11.2026 ним було подано заяву про закриття виконавчого провадження, однак виконавче провадження відповідачем не було закінчене. Не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №79497284, оскільки оплата штрафу через «Резерв+» є належним чином виконання постанови і не може визнаватися неправомірною лише через розбіжність реквізитів між різними постановами.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2026 № 69 слідує, що на зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №61/2126 реквізити, у строк установлений частиною першою статті 307 КУпАП, штраф позивачем не було сплачено. Таким чином, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів сплати штрафу коштів зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №61/2126. З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо не закінчення виконавчого провадження №79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн і зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, а саме факт сплати ним штрафу. Вказує, що 25.03.2026 було отримано відповідь на адвокатський запит його представника, яким Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на запит від 23.03.2026 № 01-23/03-26 (вх. Від 23.03.2026 №06-6217) підтверджує надходження коштів від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно квитанції АБ "УКРГАЗБАНК" від 29.09.2025 №aea19f80_c6ad_40f9_9427_07025e07ceaе_0, які перераховано платіжною інструкцією від 29.09.2025 №527204009523_1 (призначення платежу: « 121; НОМЕР_2 ;Адміністративний штраф;R70525; 11.09.2025; 2635617679; ОСОБА_3 ») в сумі 8500,00 грн (Вісім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) та зараховано 29.09.2025 до загального фонду державного бюджету на рахунок UA078999980313070106000019513 отримувач ГУК у Терн.обл./Тернопіл.р-н/21081100 по коду класифікації доходів бюджету.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно постанови № 61/2126 ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.09.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн. Вказано, що у разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню. На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню у подвійному розмірі 34000 грн. Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Дата набрання постановою законної сили 10 вересня 2025 року. Строк пред`явлення постанови до виконання 10 грудня 2025 року. Відповідно до статті 300-3 КУпАП у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною. У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.

06.11.2025 Головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 79497284 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №61/2126 від 01.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу кошти в розмірі 34000 грн.

26.11.2026 представником позивача адвокатом Грималюком Б.І. подано заяву про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням - сплатою адміністративного штрафу добровільно до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією від 29.09.2025.

При розгляді поданої заяви у виконавчому провадженні №79497284 з примусового виконання постанови №61/2126 від 01.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу 15.12.2025 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено лист за №195789 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням повідомити, чи надійшли зазначені кошти на рахунок ТЦК. Підтвердити, чи вважається штраф сплаченим у повному обсязі та чи відсутня заборгованість. До звернення додано копію платіжного документа (квитанції) про сплату штрафу.

Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2026 №69 слідує, що зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №61/2126, у строк установлений частиною першою статті 307 КУпАП, не було сплачено. Постанова про накладення штрафу 29.10.2025 надіслана для примусового виконання до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

12.01.2026 Головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чир Христиною Павлівною було доведено позивача до відома про те, що 08.01.2026 отримано відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2026 №69, де вказано, що кошти не сплачені.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. (частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови №61/2126 ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 01.09.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" 06.11.2025 Головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чир Христиною Павлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79497284 з примусового виконання постанови №61/2126, виданої 01.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26.11.2026 представником позивача адвокатом Грималюком Б.І. подано заяву про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним виконанням - сплатою адміністративного штрафу добровільно до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується квитанцією від 29.09.2025.

При розгляді поданої заяви у виконавчому провадженні №79497284 з примусового виконання постанови №61/2126 від 01.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу 15.12.2025 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направлено лист за №195789 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням повідомити, чи надійшли зазначені кошти на рахунок ТЦК. Підтвердити, чи вважається штраф сплаченим у повному обсязі та чи відсутня заборгованість. До звернення додано копію платіжного документа (квитанції) про сплату штрафу.

Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2026 №69 слідує, що зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №61/2126, у строк установлений частиною першою статті 307 КУпАП, не було сплачено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не надано, а судом не здобуто доказів сплати штрафу коштів на зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №61/2126 реквізити, тому підстави для визнання протиправною бездіяльностівідповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн і зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн відсутні.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції залишено поза увагу обставини, зазначені позивачем в адміністративному позові, які підтверджуються відповідними доказами.

Із матеріалів справи слідуж, що 10.09.2025 через застосунок «Резерв+» ОСОБА_1 подав заяву щодо визнання правопорушення та виразив згоду на оплату штрафу, що підтверджується скріншотом із застосунку «Резерв+».

11.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №R70525 щодо зняття ОСОБА_1 з розшуку та було надано термін 20 днів (до 01.10.2025) для сплати штрафу зі знижкою 50%, тобто 8500 грн, що також підтверджується скріншотами із застосунку «Резерв+»).

29.09.2025 року позивач сплатив штраф в сумі 8500 грн через застосунок «Резерв+» на вказані в застосунку реквізити: отримувач: ГУК у Тернопільській області /Тернопільський район/21081100; ЄДРПОУ отримувача: 37977599; рахунок (ІВАN) отримувача: UA078999980313070106000019513; призначення платежу: 121;21081100; Адміністративний штраф; №R70525; 11.09.2025; 2635617679; ОСОБА_4 . платник: ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними скріншотами із застосунку «Резерв+».

Разом з тим, у постанові №61/2126 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 01.09.2025 року, яку ІНФОРМАЦІЯ_2 направили до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вказано інші банківські реквізити (ІВАN) для оплати штрафу, що не відповідають реквізитам визначеним в застосунку «Резерв+», а саме: UA858999980313010106000019751.

На переконання суду апеляційної інстанції, оплата штрафу через офіційний застосунок «Резерв+» є виконанням постанови належним чином і не може визнаватися неправомірною лише через розбіжність реквізитів між різними постановами.

Відповідальність за коректність реквізитів покладається на орган, що їх надав, а не на платника.

Зазначена розбіжність у реквізитах не може ставитись у вину позивачу, оскільки штраф сплачено ним в установлені строки, у визначеному розмірі та за офіційно наданими платіжними реквізитами.

Незважаючи на те, що штраф позиачем було оплачено вчасно, врахувавши недостовірну інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_1 державна виконавча служба відкрила виконавче провадження та виставила до сплати позивачу штраф у подвійному розмірі.

Колегія суддів також враховує , що відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23.03.2026, якою Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області на запит від 23.03.2026 № 01-23/03-26 (вх. Від 23.03.2026 №06-6217) підтвердило надходження коштів від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно квитанції АБ "УКРГАЗБАНК" від 29.09.2025 №aea19f80_c6ad_40f9_9427_07025e07ceaе_0, які перераховано платіжною інструкцією від 29.09.2025 №527204009523_1 (призначення платежу: « 121; НОМЕР_2 ;Адміністративний штраф;R70525; 11.09.2025; 2635617679; ОСОБА_3 ») в сумі 8500,00 грн (Вісім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) та зараховано 29.09.2025 до загального фонду державного бюджету на рахунок UA078999980313070106000019513 отримувач ГУК у Терн.обл./Тернопіл.р-н/21081100 по коду класифікації доходів бюджету.

Аналізуючи матеріально-правові підстави врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що Законом України № 3696-IX Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтями 279-9 та 300-3, які запровадили особливий («дистанційний») механізм розгляду справ та пільговий порядок виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Зазначені законодавчі зміни спрямовані на стимулювання добровільного виконання рішень суб`єктів владних повноважень шляхом надання особі права сплатити 50 відсотків від суми накладеного штрафу, що в силу закону визнається повним виконанням постанови.

Згідно з частиною першою статті 300-3 КУпАП, у разі сплати особою протягом десяти календарних днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесену в порядку статті 279-9 КУпАП, така постанова вважається виконаною.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постанова від 01.09.2025 №61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП України про накладення штрафу в розмірі 17000,00 гривень була винесена без участі особи, а її копія була надіслана позивачу та фактично отримана ним поштовим зв`язком лише 24.09.2025. Скориставшись передбаченим законом правом, позивач 29.09.2025 сплатив 50 відсотків від суми штрафу, а саме 8 500,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Оскільки позивач здійснив оплату 8 500,00 грн у межах п`яти днів з дня отримання документа, в силу імперативних вимог статті 300-3 КУпАП постанова від 01.09.2025 №61/2126 вважається повністю виконаною в загальному обсязі.

З огляду на повне добровільне виконання постанови від 01.09.2025 №61/2126 ще у вересні 2025 року, у державного виконавця станом на 06.11.2025 (дату відкриття виконавчого провадження № 79497284) були відсутні будь-які матеріально-правові підстави для примусового стягнення штрафу, а тим паче для його подвоєння до 34 000,00 грн на підставі статті 308 КУпАП та нарахування 3 400,00 грн виконавчого збору. Правовий інститут подвоєння штрафу та примусового стягнення може бути застосований виключно до невиконаних або частково не виконаних у встановлений строк зобов`язань боржника.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки позивач надав виконавцю докази повної сплати штрафу в порядку ст. 300-3 КУпАП разом із заявою від 26.11.2025, Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України був зобов`язаний прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № 79497284.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не закінчення виконавчого провадження № 79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2025 № 61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

З огляду на вказане, слід зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2025 № 61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП України про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що ри зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн (квитанція про сплату № 8093-5059-7608-6608 від 04.02.2026) та при зверненні до суду апеляційної інстанції сплачено 1597,44 грн (квитанція про сплату № 9437-1776-9577-7529 від 10.04.2026).

З огляду на викладене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2662,40 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 500/382/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не закінчення виконавчого провадження № 79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2025 № 61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП України про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 79497284, яке відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.09.2025 № 61/2126 про адміністративне правопорушення відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП України про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, 46006, ЄДРПОУ 45000236) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) 40 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська