Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/12835/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12835/25 пров. № А/857/49217/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Лунь З.І.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львові 23 жовтня 2025 року, повне судове рішення складене 23.10.2025, у справі № 380/12835/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

23.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКО ТРЕЙД 10» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Тернопільської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.12.2024 №UA403020/2024/000105/2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Суд першої інстанції вказав, що відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Суд першої інстанції вказав, що у поданій до митного оформлення декларації позивачем вірно зазначено фактично поставлений обсяг товару та його ціну, що відповідає наданим документам на підтвердження митної вартості. Суд першої інстанції також вказав, що відсутність окремої специфікації не впливає на повноту даних щодо митної вартості. Суд першої інстанції зазначив, що твердження контролюючого органу щодо не підтвердження витрат на перевезення товару, спростовується матеріалами справи, а також наданими позивачем під час митного оформлення первинними документами, а саме: довідкою про транспортні витрати та рахунками про оплату, які є достатніми для підтвердження витрат понесених на перевезення товару. Крім того, суд першої інстанції вказав, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року в справі №380/12835/25 та в задоволенні вимог Товариства відмовити повністю. Апеляційну каргу мотивовано тим, що до митного оформлення декларантом не надано замовлення даної партії товару, хоча у рахунку-фактурі від 13.12.2024 №2405912 наявне посилання на замовлення - «ORDER 24/10. Скаржник вказує, що декларантом до митного оформлення не надано сертифікат походження форми EUR1, специфікацію до Контракту, сертифікат якості (з перекладом на українську мову). Зазначає, що надані декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи від 07.11.2024 та від 06.12.2024 неможливо ідентифікувати з даною оцінюваною партією товару. Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403020/2024/000105/2 від 25.12.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню, а тому підстав для його скасування у суду першої інстанції не було.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу правових підстав для коригування митної вартості товару, а доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на підміну правової оцінки суду власними припущеннями апелянта, що не відповідає вимогам чинного адміністративного законодавства.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2024 року ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» (Позивач) здійснило імпорт товару — килимки торгової марки Mercury Flooring, виготовлені в Бельгії. Постачальником виступала компанія Mercury Flooring NV (Бельгія).

Через уповноваженого декларанта Товариство подало до Тернопільської митниці митну декларацію № 24UA403020016329U5 в електронній формі, за якою задекларовано ввезення, зокрема такого товару: «Килимки придверні із синтетичних матеріалів, виготовлені із поліпропілену на гумовій основі: Faro 6 Чорно/Бежевий, розмір 40x60 см, з бортиком та етикеткою VAKO/Faro 6 Black/Beige 40x60 CM – with border Label VAKO, артикул МС018875 1281 – 1350 шт.; Faro 6 Чорно/Бежевий, розмір 45x75 см, з бортиком та етикеткою VAKO/Faro 6 Black/Beige 45x75 CM - with border Label VAKO, артикул МС018876 1281 – 1720 шт.; Starlight 4 Антрацит, розмір 40x60см, з бортиком та етикеткою VAKO/Starlight 4 Antraciet 40x60 CM - with border Label VAKO, артикул МС018878 1811 – 1350 шт.; Starlight 4 Антрацит, розмір 45x75 см, з бортиком та етикеткою VAKO/Starlight 4 Antraciet 45x75 CM - with border Label VAKO, артикул МС018877 1811 – 1720 шт. Торгова марка: Mercury Flooring. Виробник: Mercury Flooring N.V. Країна виробництва: Європейський Союз/EU.».

Ціна товару згідно з графою 22 МД – 10239,76 євро.

За наслідками опрацювання наданих документів Тернопільська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту такого змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами застосування системи аналізу ризиків по товару № 1 згенеровано наступні митні формальності за кодами «105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв» та «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

На вимогу декларант надав лист №б/н, яким повідомлено митний орган про надані документи та відсутність можливості надати додаткові документи.

25.12.2025 Тернопільською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000105/2 в графі 33 якого вказано: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації.

Зазначено, що в банківських платіжних документах від 07.11.2024 та від 06.12.2024 у графі 70 наявне посилання на інвойс від 31.10.2024 №240152, який до митного оформлення не поданий, що не дозволяє впевнитися у заявлених відомостях щодо фактурної вартості.

Також зазначено, що перевезення даного вантажу здійснюється на умовах поставки FCA Waregem. Бельгія. Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Вказано, що поданий до митного оформлення Рахунок від 20.12.2024 № 242, не містить відомостей щодо згаданих складових. Довідка від 20.12.2024 № Б/н калькуляція транспортних витрат, містить лише відомості про маршрут перевезення, однак відсутні його протяжність у кілометрах до місця призначення на митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Сертифікат походження форми EUR1, специцікація до Контракту, сертифікат якості (з перекладом на українську мову), передбачені п.2.6 контракту від 01.03.2024№ 1.1, до митного оформлення не поданий. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана.

У зв`язку з наявною інформацією про ціну угоди щодо подібних товарів застосовано другорядний метод.

За основу для обрахунку митної вартості взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 01.05.2024 UA209230/2024/039606 на рівні 7,7491 EUR/м2 (Килимки придверні із синтетичних матеріалів, виготовлені із поліестеру на гумовій основі. Торгова марка - Mercury Flooring. Виробник - Mercury Flooring N.V.) Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, Товариство звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина 4 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом норм МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17), від 31 січня 2024 року (справа № 821/189/18), від 04 червня 2025 року (справа №520/4495/2020).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної митної декларації були подані наступні документи: - пакувальний лист б/н від 12.12.2024; - рахунок-фактура (інвойс) №2405912 від 13.12.2024; - автотранспортна накладна LD 68287573 від 10.12.2024; 0821 - супровідний документ T1 24UA209040REZ4SGL2 від 20.12.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.12.2024; - банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 07.11.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно експедиційні послуги №15573 від 12.12.2024; - довідка №ЄФ0000036178 від 12.12.2024 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару); - зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.03.2024; - договір про надання послуг митного брокера ; - договір (контракт) про перевезення №00-008989 від 11.12.2023; - договір (контракт) про перевезення №0310/21 від 03.10.2024; - договір (контракт) про перевезення №00-026529 від 04.12.2024; - договір (контракт) про перевезення №1-220822 від 22.08.2022; - декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № 2405912 від 13.12.2024; - лист б/н від 25.12.2024; - інші некласифіковані документи; - копія митної декларації країни відправлення №24BE000000709363B6 від 13.12.2024.

Скаржник вказує, що під час здійснення митного контролю за МД № 24UA403020016329U5 від 24.12.2024 митницею опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що до митного оформлення декларантом надано зовнішньоекономічний договір на поставку товару № 1.1. від 01.03.2024 (надалі – Договір №1.1.), пунктом 1.1 якого визначено, що «… Покупець зобов`язується купувати продукцію, вироблену Постачальником…, оплачувати закупівельну ціну Товарів у відповідності з поточними цінами Продавця, і Постачальник зобов`язується продавати Покупцю Товари на підставі отриманого конкретного замовлення, в установленій кількості і якості, згідно з умовами даного Договору.». Однак, до митного оформлення декларантом не надано замовлення даної партії товару, хоча у рахунку-фактурі від 13.12.2024 №2405912 наявне посилання на замовлення - «ORDER 24/10».

Водночас Товариство вказує, що Сторонами у межах зовнішньоекономічних відносин узвичаєно порядок погодження замовлень, шляхом електронного листування з вкладенням специфікацій. Таке погодження дійсно мало місце 31.10.2024, що підтверджується відповідним листом із доданим Excel-файлом, в якому зазначено, що замовлення було зменшено, а також додано файл, який містить детальний перелік товару та його кількість, що фактично і є підтвердженим замовленням, на підставі якого відбулось постачання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що такий документ як «замовлення» відсутній у переліку документів, обов`язкових для подання при митному оформленні. При цьому, митниця не наділена повноваженнями на втручання у господарські відносини договірних сторін та тлумачення умов правочинів, а питання оформлення замовлення стосується саме виконання сторонами договірних зобов`язань.

До того ж, у вимозі про надання додаткових документів митний орган не витребував цей документ, а його відсутність як підстава для митних консультацій не згадувалася.

Також скаржник вказує, що умовами п. 2.6 Договору № 1.1. визначено, що Постачальник зобов`язаний передати вантажоперевізнику або уповноваженому представнику Покупця оригінали наступних товаросупровідних документів: інвойс – 3 прим., CMR, сертифікат походження форми EUR1, пакувальний лист – 6 прим., специфікація до Контракту, сертифікат якості (з перекладом на українську мову), копію експортної митної декларації.

Однак, декларантом до митного оформлення не надано сертифікат походження форми EUR1, специфікацію до Контракту, сертифікат якості (з перекладом на українську мову).

Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки сертифікат походження форми EUR.1 не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості, а використовується винятково для застосування преференційної ставки мита (якщо така заявлена).

Відповідно до частини 3 статті 41 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У спірному випадку митна вартість визначалась за основним методом, і сертифікат EUR.1 не впливає на її обґрунтованість. Якість товару не впливає на розмір митної вартості такого, якщо не заявлено інше.

Таким чином, зазначені обставини не є підтвердженням неправильності визначення позивачем числового значення складових митної вартості заявлених до митного оформлення товарів та не стосується відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, скаржник вказує, що декларантом до митного оформлення надано банківські платіжні документи від 07.11.2024 та від 06.12.2024 у графі 70 яких наявне посилання на інвойс від 31.10.2024 № 240152, проте, поставка партії товару здійснювалась відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 13.12.2024 № 2405912, а не інвойсу від 31.10.2024 №240152. Інвойс від 31.10.2024 № 240152 декларантом до митного оформлення не надано. Отже, надані декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи від 07.11.2024 та від 06.12.2024 неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. Вказаний факт не дає можливості впевнитися у достовірності заявлених відомостей щодо фактурної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Рахунок-фактура - це комерційний документ, який відображає продаж товару або надання певної послуги. Рахунок-фактура є підтвердженням будь-якої комерційної операції. Оскільки рахунок-фактури повинен містити перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, то виявлені митним органом розбіжності, на переконання суду апеляційної інстанції, є підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення заявленої митної вартості ввезеного Товару.

Крім того, будучи первинним бухгалтерським документом, рахунок-фактура повинен мати реквізити, які дають змогу ідентифікувати господарську операцію та її учасників (назва підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назва контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Інвойс № 2405912 від 13.12.2024, виданий компанією MercuryFlooring N.V. на адресу ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» на суму 10 239,76 євро, який містить детальний опис товару, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, умови поставки (FCA WAREGEM) та умову оплати (передоплата). Загальна сума здійсненої оплати складає 10 239,76 євро, що відповідає повній вартості Інвойсу №2405912.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи інвойс від 31.10.2024 №240152 є проформа-інвойсом, що чітко вказано в його заголовку (pro forma invoice) та підтверджується відповідним змістом.

Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, тобто такий не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом. У міжнародній практиці це товаросупровідний документ і на відміну від рахунку-фактури, деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме комерційний інвойс - це остаточний документ, що підтверджує продаж та слугує підставою для оплати, а тому посилання в графі 70 платіжних документів на проформа-інвойс не може бути розцінене як обґрунтована підстава для сумніву в достовірності фактурної вартості.

При цьому, оплата проведена відповідно до банківських платіжних документів: платіжна інструкція від 06.12.2024, яка підтверджує перерахування 3 564 євро на користь MercuryFlooring N.V., відповідне SWIFT-повідомлення від 06.12.2024, що підтверджує фактичне списання цієї суми, платіжна інструкція від 07.11.2024 про перерахунок 6 675,76 євро на користь MercuryFlooring N.V., а також SWIFT повідомлення від 07.11.2024, що підтверджує фактичне списання цієї суми.

Загальна сума здійсненої оплати складає 10 239,76 євро, що відповідає повній вартості Інвойсу № 2405912.

Щодо умов поставки та підтвердження транспортних витрат, то скаржник вказує, що перевезення даного вантажу здійснюється на умовах поставки FCA Waregem. Бельгія, однак поданий до митного оформлення Рахунок від 20.12.2024 № 242 не містить відомостей щодо складових витрат на транспортування. Довідка від 20.12.2024 № Б/н калькуляція транспортних витрат, містить лише відомості про маршрут перевезення, однак відсутні його протяжність у кілометрах до місця призначення на митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд апеляційної інстанції такі аргументи вважає безпідставними, оскільки Товариство надало документи, що підтверджують транспортування товару: Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 00-008989 від 11.12.2023, укладений між ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10» та ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» щодо організації транспортування товару; Заявка № ЄФ0000036178/1А від 12.12.2024, що конкретизує умови транспортування; Довідка про транспортні витрати №ЄФ0000036178 від 12.12.2024, яка підтверджує витрати на перевезення у сумі 67 889,54 грн; Рахунок на оплату № 15573 від 12.12.2024 за транспортно-експедиторські послуги на суму 67 889,54 грн; Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 68287573 від 10.12.2024, що підтверджує фактичне фізичне відвантаження товару від MercuryFlooring N.V. на адресу ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10».

Довідка про транспортні витрати від 12.12.2024 № 15 ЄФ000036178, видана на ім`я ТОВ «ВАКО ТРЕЙД 10», підтверджує фактичні витрати на перевезення вантажу та містить наступні дані: - перевезення за маршрутом м. Waregem, Бельгія – кордон України: 57 289,54грн; - перевезення за маршрутом м/п Шегині, Україна – с. Байківці, Тернопільська область, Україна: 10 000,00 грн; - вартість транспортно-експедиційних послуг по території України: 600,00 грн.

Загальна сума транспортних витрат становить 67 889,54 грн.

У довідці також зазначено автомобіль, яким здійснювалося перевезення, та вказано, що страхування вантажу не проводилось.

Також декларант подав митному органу Рахунок на оплату №15573 від 12.12.2024 за транспортно-експедиторські послуги на суму 67 889,54 грн.

Ці документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача. Надана довідка про транспортно-експедиційні витрати містить посилання на номера автомобіля, що зазначені в пакувальному листі та Інвойсі; в свою чергу, пакувальний лист має дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 CMR; в останній же є посилання на інвойс сертифікат походження товару форми EUR.1, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/місце завантаження і відвантаження товару.

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не зазначено, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В розвиток аналізу обставин справи та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції враховує, що Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості.

Відповідно до розділу ІІІ цих Правил у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Документи, які подало Товариство, повністю підтверджують понесення витрат на транспортування та є достатніми, повною мірою відповідають вимогам вказаних Правил.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом і у постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.

Отже, подані Товариством документи на підтвердження понесення витрат на транспортування товару є достатніми та повною мірою відповідають вимогам митного законодавства.

Також у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.12.2024 №UA403020/2024/000105/2 зазначено, що вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Отже, наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина 5 статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини 3 статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Митним органом вказано, що митна вартість товару визначена за другорядним методом визначення митної вартості згідно ст. 60 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 01.05.2024 UA209230/2024/039606 на рівні 7,7491 EUR/м2

Відповідно до частин 1-4 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутні докладна інформація щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо не підтвердження обґрунтованості визначеної відповідачем митної вартості товару.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини, дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відповідачем. Протиправність рішення відповідача, на переконання суду апеляційної інстанції, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2024 №UA403020/2024/000105/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі №380/12835/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний