Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №460/11216/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11216/25 пров. № А/857/41998/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дуляницька С.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне о 12 год. 04 хв. 29 вересня 2025 року, повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року, у справі № 460/11216/25 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

11.07.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненської обласної прокуратури, просив з врахуванням ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання при звільненні розрахунку сум, які були нараховані та підлягали виплаті; стягнути з Рівненської обласної прокуратури середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невиплаченій заробітній платі з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення; стягнути з Рівненської обласної прокуратури середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невикористаній відпустці з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення; зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру видати довідку про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачу виданий розрахунковий листок за серпень 2020 року з розшифровкою за видами виплат, а в Єдиному державному реєстрі декларацій містяться декларації позивача, подані 28.08.2020, 31.03.2021, в яких відображена сума доходів, отримана від прокуратури Рівненської області, тому в задоволені вказаної позовної вимоги позивачу слід відмовити. Суд першої інстанції вказав, що в судовому порядку на користь позивача не було стягнуто сум заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки, відповідач на користь позивача не здійснював виплат заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки у спірний період, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог. Також суд першої інстанції зазначив, що не вбачає протиправності дій відповідача в тому, що складові заробітної плати, які зазначені в наданих позивачу довідках та інформаціях, не відповідають очікуванням позивача, оскільки рішенням суду у справі № 460/1249/21 підтверджено правомірність дій Рівненської обласної прокуратури при здійсненні оплати праці позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_1 не були проведенні всі передбачені Законом України «Про прокуратуру» нарахування та відповідно розрахунок було проведено не у повному обсязі. Скаржник вказує, що зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 у день звільнення не було виплачено щомісячну надбавку за вислугу років, а нарахування заробітної плати було проведено з порушенням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», то відповідно наразі порушене право підлягає поновленню. Скаржник зазначає, що ОСОБА_1 не було письмово повідомлено про нараховані йому виплати у день звільнення, що унеможливило оскарження цих сум та розуміння методики їх нарахування. Скаржник також зауважує, що у спірному випадку не підлягають до застосування норми другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX з врахуванням того, що такі норми не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, а також не можуть бути застосовані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (чинна до 05.06.2021). Скаржник вважає, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки слід враховувати, що предметом спору є бездіяльність Рівненської обласної прокуратури, яка виразилась у ненаданні при звільненні детальної довідки, в якій наведено нарахування коштів, що підлягають виплаті при звільненні, така довідка не надана і наразі, що фактично і позбавило та позбавляє позивача (скаржника) захистити своє порушене право.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що підстави для обрахування посадового окладу та заробітної плати позивача, за відсутності рішення про успішне проходження атестації та переведення на посаду в новостворену/оновлену прокуратуру, у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою № 505, відсутні. Зазначає, що заробітну плату з 25.09.2019 до 17.08.2020 позивач отримував згідно з Постановою №505. Також вказує, що на час звільнення обласною прокуратурою проведено остаточний розрахунок з позивачем та виплачено заробітну плату.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 21.03.2003.

Відповідно до рішення кадрової комісії №18 від 10.06.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 65 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з тим, прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, ОСОБА_1 , неуспішно пройшов атестацію.

Наказом прокурора Рівненської області №775к від 17.08.2020 відповідно до статті 11, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 17.08.2020. Підстава: рішення № 18 від 10.06.2020 третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо ненадання при звільненні розрахунку сум, які були нараховані та підлягали виплаті, а також, що слід стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невиплаченій заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по невикористаній відпустці з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо доводів скаржника в яких він вказує, що при звільненні ОСОБА_1 не були проведенні всі передбачені Законом України «Про прокуратуру» нарахування та відповідно розрахунок було проведено не у повному обсязі, та щодо того, що зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 у день звільнення не було виплачено щомісячну надбавку за вислугу років, а нарахування заробітної плати було проведено з порушенням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», то відповідно наразі порушене право підлягає поновленню, та щодо того, що ОСОБА_1 не було письмово повідомлено про нараховані йому виплати у день звільнення, що унеможливило оскарження цих сум та розуміння методики їх нарахування, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, стаття 47 Кодексу законів України про працю (далі – КЗпП України) у відповідній редакції передбачала, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас, чинне законодавство не передбачало та не передбачає єдиної форми документа, яким повідомляється про нараховані працівникові виплати у день звільнення, та способу його доведення. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати заробітної плати (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати заробітної плати та з яких працівник може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у особи виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності / відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення враховує, що до матеріалів справи відповідач долучив розрахунковий листок за серпень 2020 року з розшифровкою за видами виплат, виданий при звільненні ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 28.08.2020, 31.03.2021 подав декларації перед та після звільнення відповідно (https://youcontrol.com.ua/catalog/individuals/stoliarets-mykhaylo-oleksandrovych/) у яких вказано заробітну плату, отриману за основним місцем роботи.

Таким чином, аргументи скаржника про те, що йому не було повідомлено про нараховані виплати спростовуються вказаним попередньо.

Щодо позовних вимог про стягнення з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по невиплаченій заробітній платі та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по невикористаній відпустці з 17.08.2020 до дня ухвалення судового рішення, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції чинній на час звернення з позовом до суду, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/1249/21, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог та вказано, що дія ст.81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній у період з 26.03.2020 по 17.08.2020, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур; оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Суд зазначив, що у прокуратури Рівненської області були відсутні правові підстави для здійснення ОСОБА_1 , як прокурору регіональної прокуратури, оплати праці у період з 26.03.2020 по 17.08.2020 в інших розмірах, ніж встановлено пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, що виключає наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що в судовому порядку на користь позивача не було стягнуто сум заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки. Як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції, відповідач на користь позивача не здійснював виплат заробітної плати чи компенсації за невикористані відпустки у спірний період.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що як позивач, так і його адвокат неодноразово зверталися до Рівненської обласної прокуратури з питань, що стосувалися оплати праці, за результатами розгляду яких надані довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату на момент звільнення, розрахункові листи про помісячне нарахування та відрахування заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, утримань з січня по серпень 2020 року, інформацію про щомісячне нарахування, відрахування заробітної плати з розшифровкою за видами виплат та утримань за період з 01.01.2020 по 17.08.2020, розрахункові листи про нараховану заробітну плату з розшифровкою за видами виплат та утримань за період з 01.10.2018 по 17.08.2020 (а.с.65-78).

Водночас, докази направлення заяви відповідачу про надання «довідки про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора» в матеріалах справи відсутні, як і докази відмови відповідача у видачі такої довідки, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині були чи будуть порушені.

Враховуючи, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо зобов`язання Рівненську обласну прокуратуру видати позивачу довідку про складові заробітної плати станом на 17.08.2020 із зазначенням розміру належного посадового окладу, надбавки за вислугу років, чинної заробітної плати за відповідною посадою прокурора.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах відповідач діяв обґрунтовано та у відповідності до приписів чинного законодавства України, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 рок у справі № 460/11216/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний