Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №460/12909/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12909/25 пров. № А/857/38428/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 19 серпня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив: визнати протиправними дії, які полягають у невключенні до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки та підйомної допомоги за 2015 рік; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2022 роках та підйомної допомоги виплаченої у 2015 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не включив до складу його місячного грошового забезпечення винагороду за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки та підйомної допомоги за 2015 рік.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки та підйомної допомоги за 2015 рік. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2022 роках та підйомної допомоги виплаченої у 2015 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Рішення суду мотивоване тим, що винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС, яку позивач щомісячно отримував у період з липня 2015 року по березень 2022 року, мала систематичний характер, а тому входила до складу його місячного грошового забезпечення. Водночас відповідач безпідставно не врахував цю винагороду при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2015– 2022 роки та підйомної допомоги за 2015 рік. Суд першої інстанції виходив із того, що зазначені допомоги обчислюються з місячного грошового забезпечення, а винагорода за АТО, яка виплачувалася позивачу щомісяця, не може вважатися одноразовим видом грошового забезпечення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд не врахував пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення він знав або повинен був знати ще до виключення зі списків особового складу 22 березня 2025 року, тоді як до суду звернувся 28 липня 2025 року. Не погоджується з включенням винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога. Вважає, що така винагорода має залежний від конкретних умов та фактичної участі характер, її розмір визначається пропорційно часу участі та відповідними наказами командирів, а тому вона не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і не повинна враховуватися при розрахунку зазначених виплат. Відтак вважає свої дії щодо нарахування та виплати допомог правомірними.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 01.09.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у період із січня 2014 року по червень 2015 року в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_5 та з липня 2015 року до часу звільнення з військової служби у березні 2025 року у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карточок грошового забезпечення за 2014-2025 роки.

Згідно з Витягом із Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19 березня 2025 року № 326-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22 березня 2025 року.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби НОМЕР_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення.

Так, з огляду на архівні відомості особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2022 роки ним встановлено, що у період з липня 2015 року по березень 2022 року ОСОБА_1 щомісячно нараховувалась та виплачувалась грошова винагорода за участь в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил (далі АТО/ООС). У вказаний період відповідачем здійснювались нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема грошова допомога на оздоровлення: у липні 2015 року у розмірі 6 703,93 грн, у вересні 2016 року у розмірі 8 429,25 грн, у серпні 2017 року у розмірі 8 429,25 грн, у травні 2018 року у розмірі 15 141,65 грн, у липні 2019 року у розмірі 17 008,80 грн, у грудні 2020 року у розмірі 20 615,50 грн, у січні 2021 року у розмірі 20 739,50 грн, у січні 2022 року у розмірі 20 491,50 грн та підйомна допомога: у липні 2015 року у розмірі 6 703,93 грн та жовтні 2015 року у розмірі 6 703,93 грн без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 (далі – ПКМУ № 24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 2 ПКМУ № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 (далі – ПКМУ № 18), установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за: безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду; безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі – Інструкція № 188).

Ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі – заходи із забезпечення НБО) чи в антитерористичній операції (далі – АТО), інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції № 188 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби – на підставі наказів начальників вищого рівня. Згідно пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 188 військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у таких розмірах: на контрольних постах, контрольних пунктах в`їзду-виїзду, в акваторії Азовського моря в межах Донецької області та інших об`єктах (у тому числі військовослужбовцям оперативно-розшукових, розвідувальних підрозділів, підрозділів внутрішньої та власної безпеки Держприкордонслужби, закріплених в установленому порядку за ділянками відповідальності), які знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону, – 17000 грн; в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО), проведення заходів із забезпечення НБО – 6 500 грн.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Інструкції № 188 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, АТО, заходах із забезпечення НБО, інших заходах в умовах особливого періоду, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до участі у воєнних конфліктах, проведенні АТО, заходах із забезпечення НБО, інших заходах в умовах особливого періоду; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО, ООШ, штабу оперативно-тактичного угруповання; перебувають у районі воєнного конфлікту, АТО, проведення заходів із забезпечення НБО, інших заходів в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції № 188 винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО, заходах із забезпечення НБО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби.

Судом першої інстанції з особистої картки грошового забезпечення позивача встновлено, що він отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції щомісячно.

Отже, винагорода за участь в АТО встановлена підзаконним правовим актом, виплачувалася позивачу щомісяця з липня 2015 року по березень 2022 року, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Порядок нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення визначений пунктом 3.7. Інструкції № 425, відповідно до якого військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) – на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу із запасу, та військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов`язків за посадами, на які призначені.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається допомога для оздоровлення, уключаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

У разі переміщення військовослужбовців по службі до інших органів Держприкордонслужби в наказі начальника (командира) органу Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу зазначаються відомості про надання допомоги для оздоровлення.

Відповідно до Розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі – допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) – на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Виходячи з аналізу зазначених положень, підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які розраховуються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

Разом з тим, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що винагороду за участь у антитерористичній операції до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення виплачену у 2015-2022 роках та підйомну допомогу виплачену у 2015 році позивачу, не включено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з того, що у період з липня 2015 року по березень 2022 року на підставі Інструкції № 188 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалися і виплачувалися позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, у зв`язку з тим, що винагороду за участь в АТО позивач отримував щомісячно під час проходження служби і така входила до складу грошового забезпечення, то така повинна включатися до розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2022 роках та підйомної допомоги виплаченої у 2015 році.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у 2015-2022 роках та підйомної допомоги виплаченої у 2015 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.».

Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу статті 233 КЗпП викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП у редакції Закону №2352-IX.

Як слідує з матеріалів справи, позивач виключений із списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону з 22.03.2025. Разом з тим, позивачем заявлено позовні вимоги щодо включення до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2015 -2022 роки та підйомної допомоги за 2015 рік.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли в період до 19.07.2022, необхідно застосовувати попередню редакцію статті 233 КЗпП, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Вказана позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 460/12909/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська