Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №380/5829/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5829/26 пров. № А/857/39387/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Глазька С. М.

суддів -Глушка І. В.

Шавеля Р. М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року (головуючий суддя Ланкевича А.З., м. Львів) у справі № 380/5829/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 про відмову ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 01.07.1993 по 19.08.2013. отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заява та подані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №913240135178 від 18.02.2026 у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відмовило з мотивів того, що посади у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області, на яких він працював з 01.07.1993 по 19.08.2013, не належать до посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Вважає таке рішення протиправним, оскільки посадовим особам органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, період роботи на таких посадах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію за ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Просить позов задовольнити повністю.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 09.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заява та подані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №913240135178 від 18.02.2026 у переході на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» відмовило з мотивів того, що посади у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області, на яких він працював з 01.07.1993 по 19.08.2013, не належать до посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Вважає таке рішення протиправним, оскільки посадовим особам органів державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, період роботи на таких посадах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію за ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 про відмову ОСОБА_2 у переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу державної служби періоди його роботи на посадах в органах державної податкової служби, а саме з 01.07.1993 по 19.08.2013, згідно записів трудової книжки від 05.09.1974.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з дати звернення - 09.02.2026.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.05.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.05.2017.

Згідно записів трудової книжки позивача від 05.09.1974 у період з 01.07.1993 по 19.08.2013 позивач працював у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області (з наступними реорганізаціями) на посадах посадової особи органу державної податкової служби, склав присягу державного службовця, з присвоєнням спеціальних звань та відповідних рангів.

09.02.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», що зареєстрована за №450.

До заяви позивач надав: трудову книжку від 05.09.1974, довідку від 06.02.2026 №6-13-01-10-21 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідку від 06.02.2026 №7-13-01-10-21 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби. Зазначені довідки видані Головним управлінням ДПС у Львівській області.

За принципом екстериторіальності заява позивача та подані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №913240135178 від 18.02.2026 відмовило ОСОБА_2 у переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав.

В обґрунтування рішення зазначено, що згідно ст.343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується; згідно записів трудової книжки позивач з 01.07.1993 по 19.08.2013 працював у Державній податковій інспекції України по Сколівському району Львівської області, посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Пенсійне забезпечення державних службовців у період до 01.05.2016 регулювалось Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Згідно п.10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Згідно записів трудової книжки позивач у період 05.09.1974 у період з 01.07.1993 по 19.08.2013 позивач працював в органах державної податкової служби, склав присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави у сфері податкової політики, з присвоєнням спеціальних звань та відповідних рангів.

З довідки від 06.02.2026 №6-13-01-10-21, виданої комісією з ліквідації Головного управління ДПС у Львівській області, вбачається, що позивач одержував заробітну плату, до якої, серед іншого, включена надбавка за вислугу років за стаж державної служби 22 роки.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування норм матеріального права слідує, що позивач, як посадова особа органів державної податкової служби, якому присвоєно спеціальне звання, є державним службовцем зі спеціальним статусом, а період його роботи в органах державної податкової служби з 01.07.1993 по 19.08.2013, тобто понад 20 років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Враховуючи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення із заявою досяг віку, передбаченого ч.1 ст.37 Закону №3723-XII, на день набрання чинності Законом №889-VIII (станом на 01.05.2016) мав більш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та має необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.Підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність достатнього у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону №3723.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що його стаж служби органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).

За приписами пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Частиною 17 ст. 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII, державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 цього Закону).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Згідно з ст. 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13, зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Також зазначена правова позиція узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16а.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в органах державної податкової служби зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.

Як установлено раніше, згідно записів у трудовій книжці позивач в період з 01.07.1993 по 19.08.2013 безперервно працював на різних посадах в податкових органах України, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, позивач, з огляду на безперервність перебування на службі в органах державної податкової служби на різних посадах мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 20 років, а відтак позивач набув право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Отож, колегія суддів приходить до висновку, що пенсійний орган при прийнятті рішення 18.02.2026 року про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» безпідставно не врахував стаж роботи позивача в органах державної податкової служби, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», що і дає право на отримання пенсії згідно з Законом України «Про державну службу».

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №913240135178 від 18.02.2026 правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.

Щодо вимог зобов`язального характеру, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав та інтересів позивача у розглядуваних правовідносинах буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу державної служби періоди його роботи на посадах в органах державної податкової служби, а саме з 01.07.1993 по 19.08.2013, згідно записів трудової книжки від 05.09.1974 та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з урахуванням п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з дати звернення - 09.02.2026.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 380/5829/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Р. М. Шавель