Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №380/5289/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5289/25 пров. № А/857/26111/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Заверухи О. Б.

суддів -Гінди О. М.

Матковської З. М.

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2025 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 467 349 грн 33 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб, що складається із основного платежу, по військовому зборі, що складається з основного платежу, по адміністративних штрафах та інших санкціях, що складається з штрафних санкцій. Вказує, що станом на дату звернення до суду, сума податкового зобов`язання відповідача є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки відповідач не вживає жодних заходів для погашення податкового зобов`язання, вважає, що існують достатні підстави для стягнення з нього до бюджету таку заборгованість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто до бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 467 349 грн 33 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за платником податків обліковувався узгоджений та не сплачений у встановлений строк податковий борг у розмірі 467 349,33 грн, що підтверджувалося довідкою ГУ ДПС у Львівській області та матеріалами справи. Податковий борг складався із заборгованості з ПДФО, військового збору, а також адміністративних штрафів та інших санкцій. При цьому, контролюючий орган належним чином направив платнику податкову вимогу від 21.11.2024 № 0026087-1306-1301, яка не була оскаржена чи скасована, а доказів погашення боргу або обставин, що спростовували б його наявність, суду не надано. З огляду на те, що відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України стягнення податкового боргу з фізичної особи здійснюється за рішенням суду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача всієї суми податкового боргу на користь бюджету.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про узгодженість податкових зобов`язань та наявність підстав для стягнення податкового боргу. Вказує, що суд фактично обмежився дослідженням довідки ГУ ДПС про наявність заборгованості та не дослідив податкові повідомлення-рішення, докази їх направлення та можливого оскарження, а також інші обставини, необхідні для встановлення факту узгодженості податкових зобов`язань. Зазначає, що не мав можливості належним чином подати документи та заперечити проти позову, тому відсутність таких доказів не може свідчити про узгодженість зобов`язань. Відтак вважає, що підстави для стягнення заявленого податкового боргу відсутні.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 19.02.2025 № 2032/5/13-01-13-06-12 про податкову заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.02.2025 у такого наявний борг:

1. по податку на доходи фізичних осіб – 430 483,98 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36949/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 340,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 36953/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 430 143,98 грн;

2. По військовому зборі – 35 845,35 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36943/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 35 845,35 грн.

3. По адміністративних штрафах та інших санкції – 1 020,00 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36938/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 1 020,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до статті 36 Податкововго кодексу України (далі – ПК України) встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.39 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В пункті 14.1.175 статті 14 ПК України зазначено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 295.4 статті 295 ПК України визначено, що сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, а саме з довідки ГУ ДПС у Львівській області від 19.02.2025 № 2032/5/13-01-13-06-12 про податкову заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 12.02.2025 у такого наявний борг:

1. по податку на доходи фізичних осіб – 430 483,98 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36949/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 340,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 36953/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 430 143,98 грн;

2. По військовому зборі – 35 845,35 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36943/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 35 845,35 грн.

3. По адміністративних штрафах та інших санкції – 1 020,00 грн:

- податкове повідомлення-рішення № 36938/13-01-24-08 вiд 28.08.2024 на суму 1 020,00 грн.

Згідно з положенням статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

21.11.2024 ГУ ДПС у Львівській області надіслана ОСОБА_1 податкова вимога № 0026087-1306-1301.

Докази оскарження та/або скасування вказаної вимоги до суду першої інстанції надано не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 380/13753/25, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.11.2024 №0026087-1306-1301 на суму 467 349,33 грн. відмовлено повністю.

Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 380/13753/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №36949/13-01-24-08 від 28.08.2024 року, №36998/13-01-24-08 від 28.08.2024 року, №36953/13-01-24-08 від 28.08.2024 року, №36943/13-01-24-08 від 28.08.2024 року - залишено без розгляду.

Також матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт існування за відповідачем вказаної заборгованості.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь бюджету податкового боргу в розмірі 467 349,33 грн, оскільки такий станом на день розгляду справи набув статусу узгодженого та у встановлені законом строки не сплачений.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 380/5289/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська