Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №120/5890/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5890/26

Головуючий у І інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування заявлених вимог контролюючий орган зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 18.03.2024 № 0096390705, № 0096440705 та № 0096410705, у зв`язку з чим відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 27.03.2026 № 0009759-1309-0232, однак заборгованість у добровільному порядку не сплачено.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1252787 (один мільйон двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти вимог, - відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник борг, є чинними та узгодженими, податкова вимога від 27.03.2026 не оскаржена і не відкликана, доказів сплати боргу не надано, а 30-денний строк, передбачений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, підлягає обчисленню з дати надіслання податкової вимоги - 27.03.2026, у зв`язку з чим звернення позивача до суду 27.04.2026 визнано своєчасним. Водночас суд встановив розбіжність між заявленою до стягнення сумою (1253787,50 грн) та сумою заборгованості, що обліковується за відповідачем (1252787,50 грн), і в частині різниці у вимогах відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дослідив дотримання контролюючим органом спеціального порядку та строків звернення до суду, встановлених статтею 283 КАС України. Апелянт наголошує, що наявні в матеріалах справи відомості про рух поштового відправлення АТ "Укрпошта" за накладною № R0 6713 2197 935 підтверджують вручення йому податкової вимоги від 27.03.2026 № 0009759-1309-0232 саме 04.04.2026, у зв`язку з чим перебіг 30-денного строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, розпочався 05.04.2026 та завершився 04.05.2026, а звернення контролюючого органу до суду 27.04.2026 є передчасним. На переконання апелянта, за аналогією закону (частина шоста статті 7, пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України) наслідком передчасного звернення є залишення заяви без розгляду, а не вирішення спору по суті. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 320/6263/20, від 03.12.2025 у справах № 500/5126/25 та № 500/5128/25, від 12.12.2025 у справі № 500/5125/25, від 15.01.2026 у справі № 500/5129/25 та від 09.06.2026 у справі № 240/16841/25.

ГУ ДПС у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Контролюючий орган зазначає, що законодавець у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України використовує конструкцію «з дня надіслання (вручення)», яка, на його думку, вказує на альтернативність моменту початку перебігу 30-денного строку, а тому відлік пов`язується не лише з фактом одержання документа, а й з моментом належного надіслання податкової вимоги. Позивач вказує, що податкову вимогу надіслано на податкову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстром поштових відправлень від 27.03.2026, а тому обов`язок контролюючого органу виконано належним чином. Також відзив містить посилання на постанови Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 280/111/25 та від 11.07.2024 у справі № 380/16242/22 і застереження, що обчислення строку виключно з моменту фактичного одержання кореспонденції створювало б можливість для ухилення недобросовісних платників податків від погашення податкового боргу.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області з 21.11.2023.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2024 № 0096390705, № 0096440705 та № 0096410705, прийнятими на підставі акта перевірки № 10589/26/15/07/3652308212 від 09.02.2024, відповідачу нараховано грошові зобов`язання на загальну суму 1252787,50 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі № 120/8604/24 вказані податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовано. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 зазначене рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено; постанова набрала законної сили 03.03.2026, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення є чинними, а визначені ними грошові зобов`язання - узгодженими.

Згідно з карткою особового рахунку платника станом на 17.03.2026 за відповідачем обліковувалася заборгованість у сумі 1252787,50 грн.

ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу форми "Ф" від 27.03.2026 № 0009759-1309-0232 на суму 1252787,50 грн, яку направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей про рух поштового відправлення АТ "Укрпошта" за накладною № R0 6713 2197 935 зазначене поштове відправлення вручено відповідачу 04.04.2026.

Із заявою про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 КАС України контролюючий орган звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду 27.04.2026. Ухвалою від 27.04.2026 у відкритті провадження у справі було відмовлено; постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 цю ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 17.07.2026 відкрито провадження у справі, а того ж дня ухвалено оскаржуване рішення.

Доказів погашення відповідачем податкового боргу матеріали справи не містять.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, тобто в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналогічне правило закріплено у пункті 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок № 610), відповідно до якого податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет; у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів щодо стягнення коштів за податковим боргом регламентовані статтею 283 КАС України.

Пунктом 5 частини першої статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до частини другої статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання (вручення). Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з такою заявою виникає не раніше спливу 30-денного строку, обчисленого від дня, який за правилами статей 42, 59 ПК України та Порядку № 610 вважається днем вручення податкової вимоги.

Колегія суддів відхиляє доводи відзиву про те, що використання законодавцем конструкції "з дня надіслання (вручення)" надає контролюючому органу право у будь-якому випадку обчислювати строк саме з дня здачі поштового відправлення до відділення зв`язку. Наведене формулювання охоплює два можливі способи доведення податкової вимоги до відома платника - надіслання поштою та особисте вручення, а також випадки, коли поштове відправлення фактично не вручене і день вручення визначається за правилами абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України. Проте у разі, коли рекомендоване поштове відправлення фактично вручене платнику податків, саме дата такого вручення є тією датою, від якої обчислюється 30-денний строк, передбачений пунктом 95.2 статті 95 ПК України. Протилежне тлумачення позбавляло б платника податків частини встановленого законом строку для добровільного погашення податкового боргу, тобто погіршувало б його становище порівняно з тим, яке прямо визначене законом.

У цій справі матеріали справи містять відомості про рух поштового відправлення АТ "Укрпошта" № R0 6713 2197 935, згідно з якими податкову вимогу від 27.03.2026 № 0009759-1309-0232 вручено відповідачу 04.04.2026.

Отже, початком перебігу 30-денного строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, є 05.04.2026, а останнім днем цього строку - 04.05.2026.

Водночас із заявою про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 КАС України контролюючий орган звернувся до суду 27.04.2026, тобто до спливу 30-денного строку та до настання обставин, які відповідно до статті 283 КАС України є передумовою виникнення права на звернення до суду. За таких умов колегія суддів доходить висновку, що звернення ГУ ДПС у Вінницькій області до суду із цією заявою було передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 240/16841/25, яка стосується подібних правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання ГУ ДПС у Вінницькій області у відзиві на постанови Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 280/111/25 та від 11.07.2024 у справі № 380/16242/22 не спростовують викладеного, оскільки наведені в них висновки не заперечують того, що у випадку фактичного вручення податкової вимоги платнику податків саме дата вручення є відправною для обчислення 30-денного строку.

Колегія суддів також враховує, що у відзиві контролюючий орган посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення № R068077290269, тоді як у матеріалах справи наявні відомості про рух поштового відправлення за накладною № R0 6713 2197 935, за яким вручення відбулося 04.04.2026. Зазначена розбіжність не впливає на висновки суду, оскільки жодних доказів вручення відповідачу податкової вимоги від 27.03.2026 раніше 04.04.2026 матеріали справи не містять, а обов`язок доведення правомірності та своєчасності власних дій у цій частині покладається на контролюючий орган.

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Положеннями статті 283 КАС України не передбачено можливих процесуальних рішень суду у разі звернення контролюючого органу із такою заявою до виникнення відповідних правових підстав (обставин, що зумовлюють звернення до суду).

У свою чергу, частина шоста статті 7 КАС України передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права. Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.

У даному випадку заява подана у порядку статті 283 КАС України, та обставиною, що зумовила таке звернення до суду, є встановлений контролюючим органом юридичний факт, який настає з урахуванням пункту 95.2 статті 95 ПК України, а саме сплив 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

За приписами частини третьої статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу; ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Застосовуючи аналогію закону та враховуючи, що заява у порядку статті 283 КАС України з вимогою про стягнення грошових коштів суб`єктом владних повноважень може бути подана до суду не раніше закінчення строку, визначеного пунктом 95.2 статті 95 ПК України, а також те, що провадження у справі за такою заявою було відкрито, колегія суддів доходить висновку, що вказана заява підлягає залишенню без розгляду.

Оскільки суд першої інстанції, маючи в матеріалах справи докази вручення податкової вимоги 04.04.2026, помилково пов`язав початок перебігу 30-денного строку з днем її надіслання (27.03.2026) та вирішив спір по суті, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2026 належить скасувати, а заяву, подану в порядку статті 283 КАС України - залишити без розгляду.

Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги відповідачем мало бути сплачено 28187,72 грн судового збору, фактично сплачено 28188 грн згідно квитанції від 12.08.2026.

А відтак, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належить стягнути 28187,72 грн судового збору.

Керуючись статтею 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасувати.

Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, подану в порядку статті 283 КАС України, залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 28187,72 грн (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят сім грн 72 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.