Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №214/4597/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4597/26

2/214/4598/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/4597/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Оболонкова Ю.В. звернулась до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (зареєстровано судом 28.04.2026), в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором (оферти) за №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025, у загальному розмірі 24 245,60 грн., що складається з: тіла кредиту – 12 633,18 грн., відсотків – 5 320,42 грн., відсотків, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України – 6 292,00 грн., судові витрати у виді судового збору 2 662,40 грн., а також витрати пов`язані із надсиланням стороні відповідача копії позовної заяви в паперовому вигляді у розмірі 198,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.08.2025 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 245,60 грн., яка, за розрахунком позивача, складається з: 12 633,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 320,42 грн. - проценти; 6 292,00 грн. - проценти, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України. Позивач також посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 здійснював часткові платежі на погашення заборгованості, а саме: 06.09.2025- 920,00 грн.; 19.09.2025 -

1 950,00 грн.; 04.10.2025 - 2 180,00 грн.; 18.10.2025 - 2 180,00 грн.; 01.11.2025 - 2 180,00 грн.; та 19.11.2025 - 3 038,00 грн. На думку позивача, здійснення відповідачем ОСОБА_1 часткових платежів свідчить про визнання ним боргових зобов`язань. Крім того, представник позивача вважає правомірним нарахування процентів відповідно до ст.625 ЦК України, посилаючись на те, що кредитний договір укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими було змінено правове регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту. Також представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зазначає, що кредитний договір №24.08.2025-100001604 укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а особу відповідача ОСОБА_1 під час укладення договору було ідентифіковано за допомогою системи BankID Національного банку України.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 24 245,60 грн. заборгованості за кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 198,18 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не визнаючи позовні вимоги ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», відповідач ОСОБА_1 12.06.2026, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначив свої доводи щодо заявленої позивачем заборгованості, її розміру та правових підстав нарахування сум, заявлених до стягнення. Зокрема, відповідач послався на обставини укладення та виконання кредитного договору №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025, здійснення платежів за кредитом, а також навів заперечення щодо правильності розрахунку заборгованості та нарахованих позивачем сум. Також відповідач висловив заперечення щодо правомірності нарахування процентів відповідно до ст.625 ЦК України, пославшись на положення законодавства у сфері споживчого кредитування та правове регулювання відповідальності споживачів за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Крім того, відповідач ОСОБА_1 навів свої доводи щодо укладення кредитного договору в електронній формі, його підписання одноразовим ідентифікатором, підтвердження факту отримання кредитних коштів та доказів, наданих представником ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на підтвердження заявлених позовних вимог. За змістом відзиву вбачається, що відповідач також заперечив проти стягнення з нього заявлених позивачем судових витрат. За результатами викладених у відзиві заперечень відповідач ОСОБА_1 просив суд відмовити ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позову.

17.06.2026 від представника ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Бітнер Н.С. до суду, шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що заявлені позовні вимоги представник позивача вважає обґрунтованими. Щодо нарахування процентів представник позивача послалась на положення ст.ст.536, 1048, 526 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16. Представник позивача зазначила, що проценти за користування кредитом нараховувалися в межах строку кредитування, а нарахувань за межами такого строку, у тому числі відповідно до ст.625 ЦК України, ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не здійснювалося та відповідних позовних вимог не заявлялося. Також представник позивача заперечила доводи відповідача ОСОБА_1 щодо незаконності розміру процентної ставки. Пославшись на положення Закону України «Про споживче кредитування», зокрема п.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, представник позивача зазначила, що з урахуванням дати укладення кредитного договору – 24.08.2025, встановлена договором денна процентна ставка відповідає вимогам законодавства. Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 стосовно неустойки позивач зазначив, що правове регулювання відповідальності за прострочення зобов`язань за договорами споживчого кредитування здійснюється з урахуванням спеціальних норм Закону України «Про споживче кредитування». Пославшись на зміни, внесені Законом України №3498-IX від 22.11.2023, представник позивача зазначила, що за договорами, укладеними після набрання чинності відповідними змінами, кредиторам дозволено нараховувати неустойку та інші платежі, передбачені договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Представник позивача також послалась на положення ст.ст.549, 625, 1050, 1054 ЦК України та зазначила, що укладений між сторонами договір є договором споживчого кредитування, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з наведеним представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» вважала доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неправомірності нарахування процентів та неустойки необґрунтованими, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без участі представника.

18.06.2026 відповідач ОСОБА_1 , шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», подав до суду заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях відповідач зазначив, що доводи представника ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», викладені у відповіді на відзив, не спростовують його заперечень та не підтверджують належними і допустимими доказами заявлений розмір заборгованості. Відповідач вказав, що, згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути 24 245,60 грн., з яких 12 633,18 грн. – тіло кредиту, 5 320,42 грн. – проценти та 6 292,00 грн. – відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України. Водночас відповідач послався на здійснення ним платежів через особистий кабінет на сайті позивача 06.09.2025 у розмірі 920,00 грн., 20.09.2025 – 1 950,00 грн., 04.10.2025 –

2 180,00 грн., 18.10.2025 – 2 180,00 грн., 01.11.2025 – 2 180,00 грн. та 15.11.2025 – 3 038,00 грн., на загальну суму 12 448,00 грн., на підтвердження чого до відзиву були долучені скріншоти з особистого кабінету. З огляду на це відповідач ОСОБА_1 зазначив, що ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у відповіді на відзив не надав належного та зрозумілого пояснення щодо того, яким чином після здійснення зазначених платежів визначено до стягнення суму 24 245,60 грн., зокрема залишок тіла кредиту у розмірі 12 633,18 грн. Відповідач також зауважив, що представник позивача не надав деталізованого розрахунку заборгованості із зазначенням порядку зарахування кожного здійсненого платежу та розподілу відповідних сум на погашення тіла кредиту, процентів та інших нарахувань. На думку відповідача, за відсутності такого розрахунку неможливо перевірити правильність та законність заявлених позовних вимог. При цьому посилання представника ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на загальні положення ст.534 ЦК України, як зазначив відповідач, не звільняє позивача від обов`язку довести конкретний порядок зарахування платежів у цій справі. Також відповідач звернув увагу на суперечність у позиції позивача щодо нарахувань за ст.625 ЦК України. Зазначив, що у відповіді на відзив представник позивача вказує на відсутність нарахувань за межами строку кредитування, зокрема у порядку, передбаченому ст.625 ЦК України, водночас у позовній заяві просить стягнути 6 292,00 грн. як відсотки, нараховані за цією статтею. На думку відповідача, позивач не надав зрозумілого розрахунку зазначеної суми із зазначенням бази, періоду та порядку її нарахування. Крім того, відповідач зазначив, що відповідь на відзив не спростовує його доводів щодо непрозорості розрахунку заборгованості, неналежного врахування здійснених платежів та визначення розміру залишку тіла кредиту. Посилання представника позивача на загальні норми законодавства та судову практику, на думку відповідача ОСОБА_1 , не замінюють належного доказування обставин саме у цій справі. Відповідач також наголосив, що спір виник із договору споживчого кредиту, а тому при його вирішенні мають бути враховані принципи добросовісності, розумності, справедливості та належного захисту прав споживача. Вважав, що представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» мав надати повний, арифметично узгоджений, прозорий та перевірюваний розрахунок усіх складових заборгованості, чого, на його думку, зроблено не було. З огляду на викладене відповідач ОСОБА_1 просив прийняти заперечення на відповідь на відзив та долучити їх до матеріалів справи, врахувати наведені у них доводи під час розгляду справи та відмовити ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, суд враховує, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, а позивачем – відповідь на відзив. З огляду на викладене, а також враховуючи достатність наявних у матеріалах справи доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі сторонами не вчинялися.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.08.2025 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір (оферта) №24.08.2025-100001604 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. За умовами договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введеного коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача НОМЕР_1 , вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.

Мета надання кредиту – на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.3.2 договору).

Як слідує з п.4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Відповідно до договору, ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 2 000,00 грн. строком на 154 днів з дати його надання – 24.08.2025, дата повернення кредиту – 24.01.2026, шляхом перерахування у безготівковій формі за вказану ним платіжну картку № НОМЕР_2 . За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою, яка не може бути збільшена в односторонньому порядку – у розмірі 1% за кожен день користування, що застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п.6 заявки кредитного договору №24.08.2025-100001604).

Сторони також погодили умови сплати Позичальником комісійних платежів. Відповідно до умов цього Додаткового договору Позичальник зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням другого траншу (частини Суми кредиту) (далі — «Комісія за надання», «Комісія»), економічною сутністю якої є плата за надання кредиту, у розмірі 7% від суми другого траншу (частини Суми кредиту), що становить 140,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми другого траншу, що є базою для її розрахунку, на встановлений розмір Комісії у відсотковому значенні. Комісія нараховується Кредитодавцем та відображається в обліку в день надання відповідного траншу і підлягає сплаті відповідно до Графіка платежів. Відповідно до п.1.4. договору, комісія за обслуговування з дати укладення цього Додаткового договору встановлюється у розмірі 280,00 грн за відповідний черговий період, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість та порядкові номери чергових періодів, у яких підлягає сплаті Комісія за обслуговування, цим Додатковим договором не змінюються. Комісія за обслуговування підлягає сплаті у чергових періодах №2–3. Різниця між розміром Комісії за обслуговування за черговий період №1, у якому надається транш, встановленим до та після дати укладення цього Додаткового договору, становить 140,00 грн. Зазначена сума нараховується та відображається в обліку в день укладення цього Додаткового договору та підлягає сплаті у складі відповідного чергового платежу згідно з Графіком платежів, встановленим цим Додатковим договором. Повернення суми кредиту здійснюється Позичальником відповідно до умов, погоджених сторонами у п.12 Заявки, згідно з Графіком платежів.

У подальшому, за взаємною згодою сторін та за ініціативою Позичальника, між Кредитодавцем та Позичальником послідовно укладалися додаткові договори до кредитного договору №24.08.2025-100001604, якими змінювався розмір загальної суми кредиту та передбачалося надання Позичальнику чергових траншів. Так, 01.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до

4 000,00 грн. та передбачено надання Позичальнику третього траншу у розмірі 2 000,00 грн. строком на 146 днів. Умовами зазначеного додаткового договору також передбачено сплату Позичальником комісії за надання третього траншу у розмірі 7% від його суми, що становить 140,00 грн., а також комісії за обслуговування у розмірі 280,00 грн. із відповідним порядком її нарахування та сплати згідно з графіком платежів. В подальшому, 02.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 6 000,00 грн. та передбачено надання Позичальнику третього траншу у розмірі 2 000,00 грн. строком на 145 днів. Умовами зазначеного додаткового договору також передбачено сплату Позичальником комісії за надання третього траншу у розмірі 7% від його суми, що становить 140,00 грн., а також комісії за обслуговування у розмірі 420,00 грн. із відповідним порядком її нарахування та сплати згідно з графіком платежів. 12.09.2025 сторонами укладено наступний додатковий договір, яким загальну суму кредиту збільшено до 9 000,00 грн. та передбачено надання четвертого траншу у розмірі 3 000,00 грн. строком на 135 днів. За умовами цього договору Позичальнику визначено комісію за надання четвертого траншу у розмірі 7% від його суми, тобто 210,00 грн., а комісію за обслуговування встановлено у розмірі 630,00 грн. 26.09.2025 сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 10 000,00 грн. та передбачено надання п`ятого траншу у розмірі 1 000,00 грн. строком на 121 день. Комісія за надання зазначеного траншу визначена у розмірі 7% від його суми, що становить 70,00 грн. При цьому комісію за обслуговування встановлено у розмірі 700,00 грн. 13.10.2025 сторонами укладено додатковий договір, яким загальну суму кредиту збільшено до

11 000,00 грн. та передбачено надання шостого траншу у розмірі 1 000,00 грн. строком на 104 дні. Комісія за надання шостого траншу визначена у розмірі 7% від його суми та становить 70,00 грн., тоді як комісію за обслуговування встановлено у розмірі 0,00 грн. 31.10.2025 сторонами укладено додатковий договір, за умовами якого загальну суму кредиту збільшено до 12 700,00 грн. та передбачено надання сьомого траншу у розмірі 1 700,00 грн. строком на 86 днів. Комісія за надання сьомого траншу визначена у розмірі 7% від його суми та становить 119,00 грн., а комісію за обслуговування встановлено у розмірі 0,00 грн. 09.11.2025 сторонами укладено додатковий договір, яким загальну суму кредиту збільшено до 14 300,00 грн. та передбачено надання восьмого траншу у розмірі 1 600,00 грн строком на 77 днів. Комісія за надання восьмого траншу визначена у розмірі 7% від його суми та становить 112,00 грн, при цьому комісію за обслуговування встановлено у розмірі 0,00 грн.

Зазначеними додатковими договорами сторони також погодили порядок надання відповідних траншів, строки їх повернення, розмір та порядок нарахування і сплати передбачених договором комісій, а також відповідні графіки платежів. Кошти за кожним із передбачених додатковими договорами траншів підлягали перерахуванню на належний Позичальнику електронний платіжний засіб, зазначений у відповідних договорах. Таким чином, внаслідок укладення зазначених додаткових договорів між сторонами було послідовно збільшено загальну суму кредиту з 2 000,00 грн. до 14 300,00 грн. шляхом надання Позичальнику другого - восьмого траншів на загальну суму 12 300,00 грн., із визначенням для кожного траншу окремого строку користування, розміру комісії за його надання та інших передбачених договорами платежів.

Позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену у ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору.

Крім того, підписанням договору позичальник підтвердив, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови. Він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.

Підписавши заявку, відповідач підтвердив, що дана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою він ознайомився 25.08.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii, згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Аналогічні дії вчинялись відповідачем ОСОБА_1 і при укладанні додаткових угод до кредитного договору №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025.

Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору та додаткових договорів до нього відповідачем ОСОБА_1 здійснювалися платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами. Зокрема, відповідачем здійснено часткові платежі: 06.09.2025 - у розмірі 920,00 грн., 19.09.2025 - у розмірі 1 950,00 грн., 04.10.2025 - у розмірі 2 180,00 грн., 18.10.2025 - у розмірі 2 180,00 грн., 01.11.2025 - у розмірі 2 180,00 грн. та 19.11.2025 - у розмірі 3 038,00 грн. Загальний розмір зазначених платежів становить 12 448,00 грн. Вказані обставини свідчать про здійснення Відповідачем часткового виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та підлягають врахуванню судом при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи наведене, кредитний договір між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора. У день укладення договору позичальник також підписав паспорт споживчого кредиту.

При цьому відповідач ОСОБА_1 не заперечує самого факту взаємодії з інформаційною системою ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР, а також здійснення ним платежів за спірним кредитним договором. Більше того, відповідач посилається на здійснення ним платежів через особистий кабінет кредитодавця, на підтвердження чого надав відповідні документи.

З огляду на наведене суд вважає встановленим факт виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо споживчого кредитування, а доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності належних доказів укладення кредитного договору оцінює у сукупності з іншими доказами, зокрема з урахуванням фактичного отримання ним кредитних коштів та подальшого здійснення платежів за кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025.

Судовим розглядом також встановлено, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі. Відповідно до даних переказу через систему iPay.ua, на вказаний відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_3 кредитором ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 24.08.2025 о 16:28:38 год. було перераховано 2 000,00 грн. за кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025, ID платежу 842491429, що свідчить про виконання товариством умов кредитного договору перед позичальником (довідка ТзОВ «УПР»

№1-2104 від 21.04.2026). Крім того, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за додатковими угодами до кредитного договору №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі. Відповідно до даних переказів через систему iPay.ua, на вказаний відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_3 кредитором ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» було переховано наступні платежі: 01.09.2025 о 13:20:52 год. було перераховано 2 000,00 грн. від 01.09.2025, ID платежу 850173235; 02.09.2025 о 01:49:28 год. було перераховано 2 000,00 грн. від 02.09.2025, ID платежу 850602367; 12.09.2025 о 11:16:14 год. було перераховано 3 000,00 грн. від 12.09.2025, ID платежу 861124336; 26.09.2025 о 22:59:42 год. було перераховано 1 000,00 грн. від 25.09.2025, ID платежу 875058290; 13.10.2025 о 10:57:07 год. було перераховано

1 000,00 грн. від 13.10.2025, ID платежу 890391044; 31.10.2025 о 01:59:33 год. було перераховано 1 700,00 грн. від 31.10.2025, ID платежу 906304487; 09.11.2025 о 13:47:40 год. було перераховано 1 600,00 грн. від 09.11.2025, ID платежу 915602692.

Разом з тим сам по собі факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, а жодні докази не мають для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 після отримання кредитних коштів здійснювалися платежі на погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 12 448,00 грн. Вказані платежі позивачем ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не заперечуються. Водночас відповідач обґрунтовано звертає увагу суду на необхідність встановлення порядку їх зарахування, оскільки від цього безпосередньо залежить визначення залишку основної суми кредиту, розміру процентів та інших платежів, які можуть входити до складу заборгованості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624-625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Сам по собі факт наявності у позивача права вимагати повернення кредитних коштів не є достатнім для висновку про обґрунтованість заявленого до стягнення розміру основної заборгованості. Такий розмір має бути підтверджений належним, допустимим, достовірним та арифметично узгодженим розрахунком, який дозволяє суду перевірити формування заборгованості на кожному етапі виконання договору. При цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 заперечує правильність розрахунку заборгованості та прямо вказує на відсутність у матеріалах справи детального розрахунку, який би дозволяв встановити порядок зарахування кожного здійсненого ним платежу.

Посилання представника позивача на загальні положення цивільного законодавства щодо порядку виконання грошового зобов`язання саме по собі не спростовує обов`язку позивача довести правильність власного розрахунку та фактичний розмір заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне право кредитодавця передбачене ст.1054 ЦК України.

Водночас право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом за встановленою договором ставкою пов`язане саме з періодом користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; відповідні правовідносини після закінчення строку кредитування регулюються, зокрема, положеннями ст.625 ЦК України щодо наслідків прострочення грошового зобов`язання

Отже, при визначенні розміру процентів за користування кредитом суд має встановити період, протягом якого позивач мав право нараховувати договірні проценти, та перевірити відповідність здійсненого ним нарахування умовам договору і вимогам закону.

Разом з тим у даній справі позивач окремо заявив до стягнення 6 292,00 грн., зазначивши їх як проценти, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України. При цьому у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не здійснювалося нарахування процентів за межами строку кредитування, у тому числі відповідно до ст.625 ЦК України, і відповідних позовних вимог не заявлялося. Таким чином, наведена позивачем процесуальна позиція містить внутрішню суперечність із заявленими позовними вимогами, оскільки у позовній заяві сума 6 292,00 грн. визначена саме як проценти, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України, тоді як у відповіді на відзив позивач заперечує факт заявлення та нарахування таких сум.

Саме по собі посилання у розрахунку на ст.625 ЦК України не є достатнім для встановлення обґрунтованості відповідної вимоги, оскільки суд має встановити наявність передбачених законом підстав для застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, період такого прострочення, суму основного боргу, на яку здійснюється відповідне нарахування, а також відповідність заявленого розміру вимогам закону та умовам договору.

Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, а тому підлягають застосуванню не лише загальні положення ЦК України, а й спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

Законом України від 22.11.2023 за №3498-IX були внесені зміни до законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо денної процентної ставки та правового регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань.

Зміни до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, встановили максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1%.

При цьому суд не може обмежитися посиланням на зазначену сторонами у договорі процентну ставку, оскільки умови договору про споживчий кредит не можуть суперечити імперативним приписам законодавства, які регулюють відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025 передбачено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом. Водночас для визначення належного до стягнення розміру процентів необхідно врахувати фактичні строки користування кожним траншем, умови відповідних додаткових договорів, проведені відповідачем ОСОБА_1 платежі та їх зарахування.

Із наданого ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» розрахунку заборгованості вбачається, що за період дії кредитного договору ним нараховувалися проценти за користування кредитом відповідно до встановленої договором процентної ставки – 1%. При цьому зазначені проценти нараховані за період користування кредитними коштами та є платою за їх використання, а не заходом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що погоджений сторонами розмір процентів суперечить імперативним вимогам законодавства або що розрахунок процентів за користування кредитом здійснено позивачем з порушенням умов договору №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025.

З огляду на наведене суд вважає доведеними вимоги позивача ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим відповідач ОСОБА_1 має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 6 292,00 грн., заявлених позивачем як «відсотки, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України».

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проценти, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, мають іншу правову природу, ніж проценти за користування кредитом, передбачені ст.1048 ЦК України та умовами кредитного договору. Перші є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як другі є платою за користування наданими позичальнику грошовими коштами.

Так, представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заявляючи до стягнення 6 292,00 грн. як «відсотки відповідно до ст.625 ЦК України», не надав суду належного та достатнього обґрунтування правової природи зазначеної суми, не навів чіткого розрахунку із зазначенням бази нарахування, періоду прострочення, кількості днів, застосованої процентної ставки та формули, за якою визначено саме суму 6 292,00 грн.

При цьому з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума 6 292,00 грн. формувалася окремим показником як «залишок нарахованих, не погашених відсотків по ст.625 ЦК України». Водночас сам по собі такий бухгалтерський запис не підтверджує правомірності нарахування відповідної суми та не звільняє позивача від обов`язку довести як правову підставу її стягнення, так і правильність її обчислення.

Суд зауважує, що посилання представника позивача на загальні положення ст.ст.536, 625, 1048, 1054 ЦК України та судову практику саме по собі не підтверджує правомірності заявленої до стягнення суми 6 292,00 грн. Для задоволення відповідної вимоги необхідним є встановлення конкретної правової підстави її нарахування та перевірка правильності такого нарахування з урахуванням характеру спірного зобов`язання, строку кредитування, періоду прострочення та спеціального законодавчого регулювання відносин у сфері споживчого кредитування.

Сам факт укладення кредитного договору №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025 після набрання чинності Законом України №3498-IX від 22.11.2023, не є достатньою правовою підставою для автоматичного стягнення з позичальника будь-якої суми, визначеної кредитодавцем у розрахунку як «відсотки за ст.625 ЦК України». Кредитодавець повинен довести відповідність заявленої вимоги умовам договору та вимогам законодавства, а також надати суду можливість перевірити правильність проведеного нарахування.

Окрім того, суд бере до уваги спеціальний характер правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки спірний договір є договором про споживчий кредит. Закон України «Про споживче кредитування» встановлює спеціальні правила щодо структури та розміру платежів за споживчим кредитом, денної процентної ставки, а також правових наслідків прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань. Зміни, внесені Законом №3498-IX, зокрема встановили граничний розмір денної процентної ставки та спеціальні правила регулювання платежів за договорами споживчого кредитування.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що внесення Законом України від 22.11.2023 за №3498-IX змін до Закону України «Про споживче кредитування» виключає можливість застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до правовідносин сторін.

Закон України №3498-IX від 22.11.2023 врегулював, зокрема, питання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит та змінив відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Водночас зазначеним Законом не було виключено чи змінено п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною нормою цивільного законодавства та безпосередньо регулює правові наслідки прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Таким чином, незалежно від дати укладення кредитного договору та від того, чи є він договором про споживчий кредит, за наявності встановленого законом спеціального звільнення позичальника від відповідальності за ст.625 ЦК України у відповідний період кредитодавець не має правових підстав вимагати від позичальника сплати сум, нарахованих саме як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 у розмірі 6 292,00 грн. заборгованості, визначеної позивачем як відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, є недоведеною як за правовою підставою, так і за розміром, а тому задоволенню не підлягає.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025 у загальному розмірі – 17 953,60 грн., що складається з: тіла кредиту – 12 633,18 грн., відсотків – 5 320,42 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача із частковим задоволенням позовних вимог, понесені ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (сплаченого із застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову в електронній формі) підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 1 971,50 грн., що становить 74,05%. Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають покладенню документально підтверджені витрати позивача, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 146,75 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №24.08.2025-100001604 від 24.08.2025 у загальному розмірі – 17 953,60 грн., що складається з: тіла кредиту – 12 633,18 грн., відсотків – 5 320,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 1 971,50 грн. судового збору та 146,75 грн. витрат, пов`язаних з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, пропорційно частині задоволених вимог.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Рішення у справі складено та підписано без проголошення 22 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко