Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №205/3309/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/3309/26

Єдиний унікальний номер 205/3309/26

Провадження № 2о/205/136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради та ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання без реєстрації, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 березня 2026 року звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту постійного проживання без реєстрації, заінтересовані особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року заяву було прийнято до розгляду суду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про виклик та допит свідків повернуто заявникові.

Заявник у своїй заяві посилалася на те, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі житлового сертифіката від 2021 року на отримання квартири АДРЕСА_1 вона разом з малолітнім сином проживає у зазначеній квартирі. З лютого 1993 року по серпень 2010 року вона була зареєстрована та фактично проживала в населених пунктах Білозерського району Херсонській області. з 03 вересня 2010 року по 06 листопада 2015 року проживала і була зареєстрована у гуртожитку ДДМУ за адресою: АДРЕСА_2 . З 06 листопада 2015 року по 10 квітня 2018 року проживала разом з чоловіком і малолітнім сином та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . З квітня 2018 року по липень 2019 року фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 . З липня 2019 року і по теперішній час вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проте, фактично проживала за вказаною адресою лише до серпня 2022 року, з вказаного часу, після отримання житлового сертифіката, фактично разом із малолітнім сином проживає у квартирі АДРЕСА_1 . У червні 2025 року вона звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію її місця проживання та місця проживання її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 . 04 червня 2025 року заінтересованою особою Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради 04 червня 2025 року було надано відповідь, в якій зазначено про невідповідність наданого пакету документів вимогам, а саме відсутній факт постійного проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею у період з 06 березня 2016 року по теперішній час. Встановлення факту постійного проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із заявником необхідне для подальшої реєстрації разом з дитиною у гуртожитку. Просила суд встановити факт постійного проживання без реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 , у період з 06 березня 2016 року по квітень 2018 року за адресою: АДРЕСА_3 , з квітня 2018 року по липень 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 , з липня 2019 року по серпень 2022 року – за адресою: АДРЕСА_5 , із серпня 2022 року по теперішній час – за адресою: АДРЕСА_6 . У своїй заяві до суду заявник справу просила розглянути за її відсутності, ухваливши рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

Заінтересована особа Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради свого представника у судове засідання не направила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про причини ненаправлення свого представника судові не повідомила, пояснень на заяву не надала.

Заінтересована особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради свого представника у судове засідання не направила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про причини ненаправлення свого представника судові не повідомила, пояснень на заяву не надала.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки судові не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 (а.с. 4).

Сертифікатом від 2021 року на отримання квартири ОСОБА_1 надано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно з відомостями узагальненої довідки від 04 липня 2023 року, виданої КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, на ім`я ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі акта-передачі кімнати № 201 відкритий особовий рахунок на оплату комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою (а.с. 7).

Відповідно до довідки № 804 від 23 червня 2023 року, виданої Дніпровським державним медичним університетом, ОСОБА_4 , у період з 03 вересня 2010 року по 06 листопада 2015 року проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Участі у приватизації гуртожитку не приймала (а.с. 14).

Згідно з довідкою № 10/5-886 від 14 червня 2023 року, виданою Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 у період з 06 листопада 2015 року по 10 квітня 2018 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 22).

Згідно з довідкою № 10/5-888 від 14 червня 2023 року, виданою Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 з 29 липня 2019 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 21).

Відповідно до довідки від 04 липня 2023 року, виданої КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ордер на зайняття житлової площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 , в КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради відсутній (а.с. 6).

Актом обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_6 від 13 лютого 2026 року, засвідченого КП «Жилсервіс-5», у житловому приміщенні із серпня 2018 року по теперішній час проживає ОСОБА_1 разом із сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).

На підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), ЦК України, ЖК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, §37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Нормою ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає..

Згідно ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

За змістом ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та ЗУ «Про житловий фонд соціального призначення»), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 28 червня 2023 року та 14 травня 2025 року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю. і зареєстрована в реєстрі за № 210, в якій заявник стверджує про своє проживання без реєстрації у період з квітня 2018 року по липень 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 13).

При цьому, суд критично оцінює зазначену заяву, оскільки факт нотаріального посвідчення тверджень заявника не може бути підставою визнати її як належний та достатній доказ.

За змістом ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

За таких обставин суд вважає, що в ході розгляду цивільної справи на підставі аналізу змісту поданих заявником доказів, підтверджено дійсність заявленого ОСОБА_1 до встановлення факту, а саме постійного проживання без реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_1 , у період з 06 березня 2016 року по квітень 2018 року за адресою: АДРЕСА_3 , з липня 2019 року по серпень 2022 року – за адресою: АДРЕСА_5 , із серпня 2022 року по теперішній час – за адресою: АДРЕСА_6 . У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Заявником при поданні заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., який відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-6 ст. 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання без реєстрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ), у період з 06 березня 2016 року по квітень 2018 року за адресою: АДРЕСА_3 , з липня 2019 року по серпень 2022 року – за адресою: АДРЕСА_5 , із серпня 2022 року по теперішній час – за адресою: АДРЕСА_6 .

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя