Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 16 червня 2026 р.
Справа: №205/4629/26
Суддя: Приходченко О. С.
Єдиний унікальний номер 205/4629/26
Єдиний унікальний номер 205/4629/26
Провадження № 2/205/3824/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, –
ВСТАНОВИВ:
31 грудня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило поштою до Новокодацького районного суду міста Дніпра позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстрований судом 08 квітня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 квітня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що 18 лютого 2022 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» було укладено кредитний договір № 304010, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування в межах пільгового строку та 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного строку. На підставі додаткової угоди від 18 лютого 2022 року до кредитного договору № 304010 від 18 лютого 2022 року відповідачеві було продовжено строк кредитування з кінцевим терміном повернення 03 липня 2022 року, інші умови договору залишені без змін. Кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписано його сторонами електронним підписом. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту на умовах, які вважав прийнятними для себе, прийняв їх, після чого первісним кредитором було надіслано на вказаний позичальником номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, який було використано відповідачем для підтвердження підписання кредитного договору. Грошові кошти у сумі 15 000 грн. були перераховані первісним кредитором на картковий рахунок позичальника, вказаний ним у заявці на отримання кредиту. Розмір заборгованості за відсотками було нараховано первісним кредитором – ТОВ «Селфі Кредит», на дату відступлення прав вимоги за договором факторингу. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами було здійснено із розрахунку 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами, оскільки відсоткова ставка у розмірі 0,95 % від суми кредиту могла бути застосовано у разі виконання відповідачем умов кредитного договору у межах строку, визначеного договором. Відповідач зобов`язання не виконав, кошти не повернув, відсотки не сплатив, тому станом на 01 жовтня 2022 року виникла заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року у розмірі 45 645 грн. 32 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 916 грн. 12 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 31 729 грн. 20 коп. 29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги. На підставі реєстру прав вимоги № 2 від 29 лютого 2024 року до договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит». Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року у розмірі 45 645 грн. 32 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки судові не повідомив, просив справу розглядати у його відсутність. У своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивачем не надано доказів підтвердження факту підписання кредитного договору відповідачем, оскільки одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності у самому договорі відсутній. Так само відсутній одноразовий ідентифікатор в паспорті споживчого кредиту. Позивачем не надано до матеріалів позову первинних бухгалтерських документів, які би підтверджували факт отримання коштів відповідачем, наявність заборгованості та її розмір. Доданий до позову лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19 травня 2025 року не є первинним бухгалтерським документом та датований 19 травня 2025 року, при тому, що операція з видачі кредитних коштів відбулася 18 лютого 2022 року. Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року складає 45 645 грн. 32 коп., з яких тіло кредиту складає 13 916 грн. 12 коп., заборгованість за відсотками – 31 729 грн. 20 коп. Заявлений позивачем розмір заборгованості за відсотками у розмірі 31 729 грн. 20 коп. є несправедливим та неспівмірним розміру тіла кредиту та перевищує його розмір більше, ніж вдвічі. Тому розмір відсотків має бути зменшений до розміру тіла кредиту у сумі 13 916 грн. 12 коп. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 лютого 2022 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» було укладено кредитний договір № 304010, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування в межах пільгового строку та 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування протягом стандартного строку (а.с. 6-15).
На підставі додаткової угоди до кредитного договору № 304010 від 18 лютого 2022 року відповідачеві було збільшено строк кредитування до 03 липня 2022 року, інші умови договору залишені без змін (а.с. 19).
18 лютого 2022 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кошти у розмірі 15 000 грн. (а.с. 20).
29 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказані у реєстрах прав вимоги (а.с. 25-29, 31).
На підставі реєстру боржників № 2 від 29 лютого 2024 року до договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 32).
Відповідач умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого, як стверджує позивач, заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року станом на 01 жовтня 2024 року склала 45 645 грн. 32 коп. (а.с. 21-24).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року у розмірі 31 729 грн. 20 коп., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.
Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Селфі Кредит», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.
Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 31 729 грн. 20 коп. до розміру тіла кредиту у сумі 15 000 грн.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року, вбачається, що у період з 18 лютого 2022 року по 01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було здійснено часткову сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 10 169 грн. 89 коп., з яких 1 083 грн. 88 коп. – тіло кредиту та 9 086 грн. 01 коп. – відсотки за користування кредитом. Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5 913 грн. 89 коп. (15 000 грн. – 9 086 грн. 01 коп. = 5 913 грн. 99 коп.).
Суд критично оцінює заперечення відповідача, що позивачем не доведено факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, оскільки договір було укладено в електронній формі, підписано позичальником за допомогою електронно-цифрового підпису, грошові кошти було отримано на картковий рахунок відповідача, та у подальшому ним сплачувалися суми в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. В іншій частині заперечення відповідача є незмістовним та спростовуються матеріалами справи.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно пропуску строку відповідачем на подачу відзиву на позов, оскільки з матеріалами справи відповідач ознайомився 29 квітня 2026 року, відзив на позов було ним направлено поштою 04 травня 2026 року, тобто, в межах строку, визначеного ухвалою судді від 13 квітня 2026 року про відкриття провадження по справі.
У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач у повному обсязі свої зобов`язання не виконав, то позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року у розмірі 19 830 грн. 11 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 916 грн. 12 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 5 913 грн. 99 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.
Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. (а.с. 1).
З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 315 грн. 48 коп. (19 830 грн. 11 коп. х 3 028 грн. / 45 645 грн. 32 коп. = 1 315 грн. 48 коп.).
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 21 145 грн. 59 коп. (19 830 грн. 11 коп. + 1 315 грн. 48 коп. = 21 145 грн. 59 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, місцезнаходження за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за кредитним договором № 304010 від 18 лютого 2022 року у розмірі 19 830 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 11 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 916 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень 12 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 5 913 (п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять) гривень 99 коп., а також судовий збір у розмірі 1 315 (одна тисяча триста п`ятнадцять) гривень 48 коп., а всього 21 145 (двадцять одна тисяча сто сорок п`ять) гривень 59 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua