Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №199/2881/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 199/2881/26

Єдиний унікальний номер 199/2881/26

Провадження № 2/205/4740/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних і інфляційних втрат, у зв`язку із простроченням зобов`язання, –

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра до Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю надійшов позов ТОВ «Він Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та трьох відсотків річних і інфляційних втрат, у зв`язку із простроченням зобов`язання.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12 червня 2026 року клопотання ТОВ «Він Фінанс» про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 06 березня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено договір кредитної лінії № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 6 600 грн. строком по 05 квітня 2019 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,3 % від суми кредиту щоденно за користування кредитом. 18 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № АМ2730304 до кредитного договору № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163, відповідно до умов якої відповідачеві надано додатково кредит у розмірі 1 500 грн. строком повернення по 05 квітня 2019 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,42 % від суми кредиту за кожен день користування. 01 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року змінено найменування на ТОВ «Він Фінанс». Відповідач зобов`язання не виконала, кошти не повернула, відсотки не сплатила, тому станом на 06 лютого 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163, від 06 березня 2019 року у розмірі 17 806 грн. 98 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 100 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 957 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 749 грн. 98 коп. Просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № L6022163 від 06 березня 2019 року у розмірі 17 806 грн. 98 коп., три відсотки річних у розмірі 1 604 грн. 09 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 893 грн. 75 коп., а також судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу та сплати судового збору. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено договір кредитної лінії № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 6 600 грн. строком по 05 квітня 2019 року зі сплатою відсотків у розмірі 1,3 % від суми кредиту щоденно за користування кредитом (а.с. 52).

06 березня 2019 року на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у розмірі 6 000 грн., що підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк», наданими на виконання ухвали судді від 12 червня 2026 року про витребування доказів.

18 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № АМ2730304 до кредитного договору № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163, відповідно до умов якої відповідачеві надано додатково кредит у розмірі 1 500 грн. строком повернення по 05 квітня 2019 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,42 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 52).

18 березня 2019 року на картковий рахунок відповідача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 500 грн., що підтверджено відомостями банку, наданими на виконання ухвали судді від 12 червня 2026 року про витребування доказів.

01 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» і ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором № AG2870630, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі паралельно присвоєно № L6022163 (а.с. 38-40).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25 липня 2024 року змінено найменування на ТОВ «Він Фінанс» (а.с. 53, 54).

Відповідач умови кредитного договору не виконала, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором № L6022163 від 06 березня 2019 року станом на 20 лютого 2026 року склала 17 806 грн. 98 коп.

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким ідентифікатором є повідомлення (otp-пароль) з номером 580161 та 589624 (а.с. 33).

Тобто, між ТОВ «ФК «Дінеро» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу/пені за неналежне виконання умов кредитного договору № L6022163 від 06 березня 2019 року у розмірі 6 749 грн. 98 коп., суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції, яка діяла на час укладення договору, скупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідачеві було видано кредит у загальному розмірі 8 100 грн. Таким чином, сума штрафу/пені за неналежне виконання умов кредитного договору № L6022163 від 06 березня 2019 року не може перевищувати 50 % від отриманої суми кредиту, тобто, 4 050 грн. (8 100 грн. х 50 % = 4 050 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути штраф/пеню за неналежне виконання умов кредитного договору № L6022163 від 06 березня 2019 року у розмірі 4 050 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 604 грн. 09 коп. та інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 893 грн. 75 коп., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № L6022163 від 06 березня 2019 року становить 15 107 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 100 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 957 грн. та штрафу/пені у розмірі 4 050 грн.

Таким чином, три відсотки річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складають 1 360 грн. 87 коп. та інфляційні втрати за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року становлять 3 303 грн. 36 коп.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов`язання не виконує, то позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № L6022163 від 06 березня 2019 року у розмірі 19 771 грн. 23 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 100 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 957 грн. та штрафу/пені у розмірі 4 050 грн., трьох відсотків річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 360 грн. 87 коп. та інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 303 грн. 36 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року, додаткову угоду до договору № 36 про надання правової допомоги від 25 квітня 2024 року, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30 січня 2026 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В. Розрахунково-касових документів, які би свідчили про понесені позивачем витрати на правничу допомогу до матеріалів справи стороною позивача долучено не було.

Таким чином, оскільки стороною позивача не було доведено належними докази, що витрати у розмірі 5 000 грн. було понесено позивачем відповідно до договору про надання правової допомоги № 36 від 25 квітня 2024 року, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 1).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 258 грн. 71 коп. (19 771 грн. 23 коп. х 2 662 грн. 40 коп. / 23 304 грн. 83 коп. = 2 258 грн. 71 коп.).

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» складає 22 029 грн. 94 коп. (19 771 грн. 23 коп. + 2 258 грн. 71 коп. = 22 029 грн. 94 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 8, п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 1 ст. 13 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, місцезнаходження за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за кредитним договором № L6022163 від 06 березня 2019 року у розмірі 19 771 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одна) гривні 23 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 100 (вісім тисяч сто) гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 2 957 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень та штрафу/пені у розмірі 4 050 (чотири тисячі п`ятдесят) гривень, трьох відсотків річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 87 коп. та інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 303 (три тисячі триста три) гривень 36 коп., а також судовий збір у розмірі 2 258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 71 коп., а всього 22 029 (двадцять дві тисячі двадцять дев`ять) гривень 94 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: