Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №202/10516/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10516/25

Провадження № 2/202/1355/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Анохіна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2025 року до представник АТ «А-Банк» Шкапенко О.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.07.2022 року в загальному розмірі 148575,00 гривень, а також судових витрат по справі у розмірі 2422,40 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 06.07.2022 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % в рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Однак відповідач, у порушення умов кредитного договору належним чином не виконала свого зобов`язання щодо своєчасного надання банку грошових коштів для погашення заборгованості, в зв`язку з чим, станом 29.10.2025 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 148575,00 гривень, яка складається з наступного: 105460,29 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 43114,71 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання, не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав АТ «А-Банк», у зв`язку з чим банк вимушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 10 грудня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористалась.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 липня 2026 року частково задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від Ат «А-Банк» наступну інформацію: 1) як проводилась реєстрація позичальника на сайті; як створювався особистий кабінет позичальника; в який спосіб подавалась заявка на отримання кредиту; де позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту;в який спосіб позичальник отримував пропозицію; в який спосіб позичальник направив відповідь про прийняття пропозиції; в який спосіб позичальник отримував одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору; як позичальник отримав примірник кредитного договору; 2) про верифікацію та ідентифікацію позичальника, а саме де та як проводились, їх результати; 3) які номери телефонів прив`язані до таких карток: № НОМЕР_10 НОМЕР_11 НОМЕР_12 НОМЕР_13 , та з якої дати.

Представник позивача у судовому засіданні у судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі. В поданих до суду запереченнях, представник позивача також зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Анохін В.О. в судовому засіданні зазначив, що відповідач мала лише пенсійну картку й не отримувала жодних кредитів. Після виявлення факту наявності за відповідачем заборгованості за кредитом, остання звернулась до поліції про вчинення шахрайських дій.

Відповідач у судовому засіданні зазначила, що отримувала в АТ «А-Банк» кредит в сумі 190000,00 гривень для погашення заборгованості за кредитом в Приватбанку. При цьому, вона підписала Анкету-заяву та отримала платіжну картку А-Банк «Зелена». Пізніше вона замовила ще кредитних коштів в сумі 25700 гривень. Після надходження кредиту на картку, ОСОБА_1 віддала картку онуку й останній витратив їх, знявши кошти з картки у банкоматі.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

У даній Анкеті-заяві, яка містить анкетні дані та підпис відповідача, ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, умови якого відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Відповідач підтвердила своє ознайомлення до укладення цієї угоди з актуальними Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», тарифами, паспортом споживчого кредиту. Також засвідчила генерацію з ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що між сторонами 06.07.2022 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, та які долучено позивачем до Анкети-заяви, а саме: Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»; довідку за отриманими клієнтом ОСОБА_1 картками; довідку встановлення та зміну клієнту ОСОБА_1 лімітів за кредитним договором від 06.07.2022 року, за період з 06.07.2022 року по 29.10.2025 року; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила»; Тарифи по картці «Зелена»; розрахунок заборгованості станом на 29.10.2025 року за договором № б/н від 06.07.2022 року, укладеного між АТ «А-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 ; виписку по картці клієнта ОСОБА_1 за період з 06.07.2022 року по 29.10.2025 року; копію паспорта громадянина України, виданого на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 03.07.2026 року, позивачем також надано інформацію (роз`яснено) щодо порядку реєстрації та авторизації відповідача в мобільному застосунку abank24, фінансовий номер телефону ОСОБА_1 встановлено НОМЕР_2 , а також надано Довiдку по LOG-файлам щодо запитів кредитування по клієнту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), фото клієнта ОСОБА_1 з паспортом й анкету-заяву від 06.07.2022 року.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», містить наступну інформацію: тип кредиту: Поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума/ліміт кредиту - до 200000 грн.; строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб надання кредиту - кредитні кошти надаються споживачеві шляхом кредитування рахунку на споживчі потреби, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитодавця, на підставі Договору про споживчий кредит; процентна ставка/відсотків річних: пільгова - 0,000001%, пільговий період - до 62 днів, базова - 40,8%; реальна річна процентна ставка 49,34%.

У даному паспорті споживчого кредиту зазначено, що він підписаний ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 06-07-2022 09:31 з номера телефону НОМЕР_2 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно з довідкою за картами, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_5 та видано картки: № НОМЕР_6 , строком дії до 12.2031 року; № НОМЕР_7 , строком дії до 12.2031 року; № НОМЕР_8 , строком дії до 12.2028 року; № НОМЕР_9 , строком дії до 12.2028 року.

Відповідно до довідки за лімітами клієнта ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10075595952) від 06.07.2022 року за період з 06.07.2022 року по 29.10.2025 року, клієнту ОСОБА_1 06.07.2022 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який в подальшому було неодноразово збільшено, а саме: 10.03.2023 року до 30000,00 гривень, 08.04.2023 року до 40000 гривень, 28.10.2025 року до 105500,00 гривень.

Відповідно до наданого АТ «А-Банк» розрахунку заборгованості, відповідач станом на 29 жовтня 2025 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.07.2022 року в розмірі 148575,00 грн., яка складається з наступного: 105460,29 грн. - заборгованість за кредитом; 43114,71 грн. - заборгованість по відсоткам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

За положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.

Анкет-заява підписана особисто ОСОБА_1 у відділенні банку. Під час її підписання, остання надала актуальну інформацію про себе як споживача банківських послуг, зокрема, й номери телефону, один з яких буде використовуватись як її фінансовий номер телефону - НОМЕР_2 . Також працівником банку з метою підтвердження ідентифікації споживача, здійснено фотофіксацію ОСОБА_1 з паспортом громадянина України, виданим на ім`я останньої.

Отже, кредитний договір, у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 06 липня 2022 року, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання. Форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети, із засвідченням генерацієї ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису з метою засвідчення дій ОСОБА_1 згідно з договором.

Як встановлено судом, між сторонами укладено кредитний договір 06 липня 2022 року, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «А-Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що в підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 06 липня 2022 року, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, комісії та неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід`ємні частини договору.

Витяг з Тарифів по картці «Зелена» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці витяги з Тарифів й з Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк».

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

Суд зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк», у період - з часу виникнення спірних правовідносин (06 липня 2022 року) до моменту звернення до суду із позовом (29 жовтня 2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відтак, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідач розуміла, ознайомилась і погодилась з Тарифами обслуговування кредитних карт й Умовами та правилами надання банківських послуг в А-Банку, саме в редакції, викладеній у наданих позивачем Витягах з даних документів.

Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», не може бути прийнято до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Більше того, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Крім того, в Паспорті споживчого кредиту зазначено, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 10.07.2022 року. Водночас, з наданих позивачем доказів, встановлено, що 06.07.2022 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 0,00 гривень, а фактичне отримання кредитних коштів, шляхом збільшення ліміту, відбулось 10.03.2023 року (п.2 Довідки за лімітами).

Отже, викладена у Паспорті споживчого кредиту інформація щодо умов кредитування, з якою ознайомилась ОСОБА_1 , не була актуальною й чинною на момент фактичного отримання нею кредитних коштів.

При цьому, підписана ОСОБА_1 . Анкета-Заява не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, а також посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, не доводить та не обґрунтовує стягнення з неї відсотків, пені та комісії.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон № 1023-XII, в редакції від 02.12.2012, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у справі №1-12/2013, за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року, зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ «А-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих позивачем доказів, зокрема, Виписки по картці за рахунком ОСОБА_1 встановлено, що відповідач користувалась кредитними коштами (кредитним лімітом) та сплачувала заборгованість за договором (шляхом переказу на картку, використання додаткових послуг банку «Швидка готівка», Зарахування коштів за кредитом «Розстрочка з виписки», а також шляхом поповнення рахунку, зокрема, за допомогою «Ipay», через касу банку), що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року в справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Посилання представника відповідача щодо неотримання відповідачем кредиту, суд не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовані поясненнями ОСОБА_1 .

В судовому засіданні відповідач підтвердила факт підписання Анкети-Заяви, отримання картки «Зелена» та отримання кредиту. При цьому, ОСОБА_1 хоч і зазначала, що частину кредитних коштів було використано її онуком, однак підтвердила, що отримання кредитних коштів вона здійснила особисто й лише потім передала своєму онуку банківську картку.

З Довідки по LOG-файлам щодо запитів кредитування по клієнту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), встановлено, що за період з 20.10.2023 року по 24.10.2023 року клієнт десять разів здійснювала авторизацію (вхід) до особистого кабінету в мобільному застосунку abank24, за допомогою технічного пристрою M2012k11AG Xiaomi, IMEI пристрою НОМЕР_14, з використанням свого фінансового номеру телефону НОМЕР_2 .

При цьому, суду не надано жодного доказу на підтвердження доводів представника відповідача про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів щодо здійснення відносно останньої шахрайських дій, зокрема, щодо можливого використання сторонніми особами фінансового номеру телефону ОСОБА_1 та виданої їй банківської карти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що за період з 06 липня 2022 року по 29 жовтня 2025 року банком рахується заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.07.2022 року в загальному розмірі 148575,00 гривень, яка складається з наступного105460,29 гривень - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 43114,71 гривень - заборгованість за відсотками.

Оскільки в Анкеті-Заяві від 06 липня 2022 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, процентна ставка не узгоджена, суд доходить висновку про неправомірне та безпідставне нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача, пред`явленої позивачем до стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 43114,71 гривень.

При цьому, внесені позичальником кошти, в рахунок погашення суми наданого кредиту, неправомірно та безпідставно зараховані/списані банком в рахунок погашення відсотків, комісії та інших платежів, сплата яких неузгоджена кредитним договором, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Так, дослідивши надану позивачем виписку руху коштів по картці відповідача, судом встановлено, що витрати відповідача за період з 06.07.2022 року по 29.10.2025 року становлять 231560,99 гривень, в той час як зарахування на картку за цей же період становлять 82985,99 гривень. За наведених даних, відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 148575,00 гривень (231560,99 грн. - 82985,99 грн.)

Водночас, з виписки по картці вбачається, що банк безпідставно в тіло кредиту зараховував відсотки, комісії й інші платежі, які не передбачені умовами кредитного договору, розмір яких становить 53500,62 гривень (45734,59 грн. - не передбачені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту, 5879,88 грн. - не передбачені умовами договору комісії, 1886,15 грн. - операції «ABNK», щодо якої не визначено конкретних деталей та можливість проведення якої, банком не доведена).

Таким чином, здійснивши власну калькуляцію заборгованості, проаналізувавши як розрахунок заборгованості, так і виписку по картці, суд доходить висновку, що відповідач має заборгованість перед банком в розмірі 95074,38 гривень.

Враховуючи викладене, оскільки з наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач на власний розсуд користувалась кредитними коштами та не виконувала у повній мірі свій обов`язок щодо їх повернення, внаслідок чого має заборгованість перед банком, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 95074,38 гривень.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення до суду з даною позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Доказів щодо понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не надано.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1550,11 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, фактично отриману суму кредитних коштів (заборгованість за тілом кредиту) за кредитним договором № б/н від 06 липня 2022 року в розмірі 95074,38 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1550,11 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський