Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №202/4710/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4710/26

Провадження № 2/202/4409/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання - Пєшкічевої А.Ю.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу № 202/4710/26 позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 30.08.2008 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 800. Позивач вказує, що від даного шлюбу в сторін є неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що подружні відносини між сторонами припинені, вони втратили взаєморозуміння, мають різні погляди на сімейне життя. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач спричиняє над позивачем психологічне насильство, в процесі котрого вживає висловлювання нецензурної форми в сторону позивача, принижує її гідність. Просить суд в порядку ст.111 СК України строк на примирення не надавати. Вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам подружжя, у зв`язку з чим просить розірвати шлюб, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 600,00 грн.

В судовому засіданні позивач наполягала на розірванні шлюбу, вказала про психічне та фізичне насилля, приниження та образи в її бік зі сторони відповідача. Зазначила дату вчинення насильства - 5 липня 2026 року та про наявність свідків відповідного. Заявила про позитивне ставлення спільної дитини сторін стосовно факту розірвання шлюбу та проживання позивача з дитиною окремо від відповідача.

В судовому засіданні відповідач наголосив на своєму небажанні розривати шлюб, просив суд не задовольняти позовні вимоги, зазначив, що в червні він був "ідеальним чоловіком". Стосовно домашнього насилля надав роз`яснення що це був просто «інцидент» та свідків цього не було. Заперечень стосовно стягнення з нього на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 600,00 грн. в судовому засіданні не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 30.08.2008 року, який зареєстровано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 800.

Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюбні відносини сторони припинили та проживають окремо, спільне господарство не ведеться.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивачка скористався даним правом та звернулася до суду з вказаним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем, про що свідчить зміст поданої нею позовної заяви та неодноразове підтвердження бажання розірвати шлюб в судовому засіданні.

Як вбачається з позовної заяви, а також визнано самим відповідачем, з травня по вересень 2026 року сторони проживають окремо.

Шлюбні відносини подружжям фактично припинені та позивачка наполягає на розірванні шлюбу, у зв`язку із чим відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу, що є неприпустимим.

Суд вважає, що причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і позивачка не має наміру їх відновлювати, вважаючи, що їх сім`я фактично розпалась, а її збереження є неможливим та не відповідає інтересам подружжя, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, так як шлюбні відносини вже не підлягають збереженню.

Згідно ч. 2 ст.114, абз. 2 ч. 3 ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Окрім того, 14.09.2026 року представником позивача було надано заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, попередній розмір яких був заявлений у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 чт. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Між позивачем у справі – ОСОБА_1 та адвокатом Гергель К.О. укладено договір про надання правничої допомоги №б/н від 14.05.2026 року.

Сторонами договору про надання правничої допомоги №б/н від 14.05.2026 року, в редакції Додаткової угоди від 14.05.2026 року було обумовлено вартість та об`єм наданих послуг. Додатковою угодою від 14.05.2026 року обумовлено фіксований розмір гонорару адвоката – 8 600 грн. Додаткова угода набрала законної сили з моменту її підписання сторонами - 14 травня 2026 року.

Копією квитанції від 04 вересня 2026 року підтверджено здійснення оплати на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 14.05.2026 року, в редакції Додаткової угоди від 14.05.2026 року, оплата здійснена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Заперечень проти заявленого розміру витрат відповідачем не заявлялося.

Таким чином з відповідача підлягають до стягнення також витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 200, 259, 263, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений 30 серпня 2008 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 800.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін