Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №208/14823/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14823/24

провадження № 2/208/5188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янське Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді – Кузнецової А. С.

за участю: секретаря судового засідання – Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

23.02.2026 р.Заводським районним судом м. Кам`янське Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задоволено повністю, з відповідачки стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76761331 від 17.08.2023 року в розмірі 28045 гривень, а також понесені судові витрати в сумі 3028 гривень.

23.03.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд вказаного заочного рішення, в який вона просить поновити строк для подання цієї заяви і переглянути заочне рішення від 23.02.2026 року з тієї причини, що їй не було відомо про розгляд справи, жодних документів із суду вона не отримувала. Відповідачка вважає, що судом ухвалено рішення на підставі неналежних доказів та недоведених обставин.

Посилається на те, що правовідносини за кредитним договором між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою виникли 17.08.2023 р., тобто, значно пізніше ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до відповідачки.

Також навела інші підстави своєї незгоди із заочним рішенням.

Ухвалою суду від 31.03.2026 р. поновлено строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, заяву прийнято до розгляду суддею Кузнецовою А. С.

Ухвалою суду від 21.05.2026 р. заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішенні від 23.02.2026 р. у справі № 208/14823/24 і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою було витребувано від позивача оригінал електронного доказу, а саме: кредитний договір від 17.08.2023 року №76761331 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

21.09.2026 року, на виконання ухвали про витребування, позивачем було надано кредитний договір № 76761331 від 17.08.2023 року, який було підписано шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Представник позивача ТОВ «ЄАПБ» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України, представником позивача було надано заяву, в якій представник просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, у заяві про перегляд заочного рішення відповідач просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.08.2023 р. між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладенодоговір позики № 76761331, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 7900,00грн. строком на 30 днів, зі сплатою 2,5 % - фіксована процентна ставка.

Вказаний договір укладено в електронній форміна сайті позикодавця.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що на сайті позикодавця вона ознайомилася з інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачена Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». А також погодилася, що до моменту підписання договору вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщених на тому ж сайті (п. 5.1.).

На порушення умов кредитного договору відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 28045,00 грн., з яких: 7900,00 грн. – заборгованість за кредитом; 20145,00 грн. – заборгованість за відсотками.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, в рамках якого останнє отримувало право вимоги до боржників згідно до конкретних Реєстрів прав вимоги.

Згідно реєстру боржників №17 від 27.02.2024 року позивач отримав право вимоги до ОСОБА_3 на вказану суму.

Згідно п.1.1. Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначаються у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого, Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників № 17 від 27.02.2024 р. до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 28045,00 грн, з яких: 9700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20145,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 28045,00 грн.

Відповідачка заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію нею викладено у заяві про скасування заочного рішення у цієї ухвалі від 23.02.2026 р.

На обгрунтування неправомірності і недоведеності позовних вимог відповідачка посилається на таке.

Щодо відсутності належних доказів отримання новим кредитором прав вимоги первісного кредитора.

Підкреслює, що згідно статті 514 ЦК України, донового кредитора переходять права первісних кредиторів у зобов`язанні в обсязі іна умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановленодоговором або законом. Правова природа договору відступлення права вимогиполягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредиторзамінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсягправ, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт.

За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

На час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 14.06.2021року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, щоперейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язаннявідповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто станом на 17.08.2023 року (дата укладення договору позики №76761331). Боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 17.08.2023 року ще не існували в принципі, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу.

Зазначила, що чинне законодавство України не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами недосягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізованоналежним чином.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Отже, фактично заміна кредитора у зобов`язанні не відбулася, оскільки передача права вимоги за зобов`язанням, яке виникло після закінчення дії та виконання договору факторингу, не є можливою.

Також звертає увагу, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.Тобто, не доведено, що фактором здійснено оплату за договором факторингу. Відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних та достовірних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитнимидоговорами в зазначеній позивачем сумі.При цьому послалась на постанову Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц), в якій зазначається, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час абопісля його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Аналогічну позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 2-879/11.

Вважає, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитними договорами, зокрема: - Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей пропередачу кредитної справи.

Щодо недоведення погодження конкретних умов кредитного договору/договору позики, наданих позивачем.

Зазначила, що між позивачем та первісним кредитором на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 14.06.202 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, щоперейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто станом на 17.08.2023 року (дата укладення договору позики №76761331).

Наводить положення Закону «Про електронну комерцію» щодо порядку укладання та підписання електронного договору.

Також електронний документ, на підставі якого між сторонами виникаютьправа та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено упорядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірних кредитнихугод не можуть вважатись електронними документами (копіями електроннихдокументів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Проелектронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Відповідно до вимог законодавства,лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану нанабуття, зміну або припинення прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторінта цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Наголошує, що вона не укладала договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала зазначені вподаних документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафнісанкції та інші кабальні умови кредитування.Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору позичальниця розуміла та узгодила із позивачем.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачці, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка проідентифікацію клієнта.

У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК).

У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає підписом, неможливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефона саме відповідачу, а також не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач.

Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів - кредитного договору від 17.08.2023 р. №76761331 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі в електронній формі, оскільки відсутні достовірні докази укладення саме цієї редакції договору, а відповідач даний факт заперечує.

Просила суд витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 17.08.2023 року №76761331 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу.

Наводить висновки, викладені в постанові Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 року по справі № 758/14925/23, щодо алгоритму перевірки незмінності змісту електронного договору залежно від способу його підписання.

Щодо нарахованих процентів.

Зазначає, що навіть якщо допустити, що нею дійсно підписано саме цей кредитний договір та погоджено усі його умови,тоді варто врахувати строк кредитування, який вказаний в наданих позивачем документах.

Жодних посилань на докази того, що відповідачем як позичальником вчинено певні дії, які б об`єктивно свідчили про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Укладаючи договір, споживач розраховує тільки на проценти протягом базового строку кредитування, в даному випадку в період з 17.08.2023 року - 15.09.2023 року (Базовий період), що відповідає правовій природі та економічному сенсу мікропозики, основною ознакою якої є короткостроковість.

Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 15.09.2023 р., тим більше по іншій процентній ставці.

Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 15.09.2023 р., який споживач розуміє як дату завершення строку кредитування.

Таким чином, кредитор міг нарахувати проценти лише протягом базового періоду – 30 календарних днів, який позичальник розумів як узгоджений строк кредитування. Проценти за період 17.08.2023 року - 15.09.2023 року складають 7900 х 2,5% х 30 днів = 5925,00 грн.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту).

Зазначає реальний характер кредитного договору. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України такий договір є укладеним змоменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцемсуми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальникадля висування і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення зборжника є обов`язковим.

На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитними договорами та наявності боргу за договорами позивач надає тільки розрахунки заборгованості. Між тим, наголошує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, в даному випадку надані позивачем розрахунки заборгованості фактично не можна вважати розрахунками, оскільки вони не містять жодної формули/методики розрахунку заборгованості за кожен день, а лише зазначає розмір боргу на дату відступлення заборгованості, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом та неустойкою.

Перерахування кредитних коштів здійснюється банком (небанківським надавачем платіжних послуг) на підставі платіжних інструкцій (доручень)кредитора, де вказується, зокрема, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру. Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

Позивач має всі можливості для самостійного надання документів,що підтверджують здійснення транзакцій (переказу коштів), зокрема копіїплатіжного доручення, оскільки такі документи є частиною стандартної діяльностіфінансової установи та мають бути доступними в її розпорядженні.

Однак, позивач не надав належних і допустимих доказів видачі кредитів, в тому числі не отримав такі документи від первісного кредитора, розпорядившисьсвоїми правами в такий спосіб, і не довівши обставини, що підлягають доказуванню позивачем.

В Додаткових поясненнях, наданих представником позивача, представник покроково описує процедуру укладення договору в електронній формі.Також зазначає, що відповідно до умов кожного кредитного договору, невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику. Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті первісних кредиторів та є в загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою) та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Також клієнту надається повний доступ для ознайомлення із «індивідуальною» частиною договору на сайті кредитодавця і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Індивідуальна частина договору містить всі істотні умови кредитного договору, визначені Цивільним кодексом України (суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту), а також всі необхідні умови, зазначені в статті 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Електронний примірник індивідуальної частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті. Підписання договору здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Як на підтвердження дійсності укладення кредитного договору та обізнаності відповідача про існування заборгованості, позивачем було долучено копію звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявою про рестуктуризацію кредитної заборгованості, підписану особисто відповідачем та отриману ТОВ «ФК «ЄАПБ» засобами Укрпошти 21.03.2025 року.

Щодо переходу права вимоги, зазначає, що право вимоги за договором позики № 76761331 від 17.08.2023 року переходить з моменту підписання Реєстру боржників до договору факторингу. Реєстр боржників був підписаний 27 лютого 2024 року, тобто через 6 місяців після укладення договору позики. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх прав вимог, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24.04.2018 року по справі № 914/868/17. За таких обставин, у ТОВ «ФК«ЄАПБ», як нового кредитора (на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року), який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за договором позики № 76761331 від 17.08.2023 року.

Договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався недійсним, отже, є чинним і підлягає до виконання.

Щодо умов кредитного договору, посилається на те, що в данному випадку заперечення відповідача також є необгрунтованими, оскільки зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з умов, які законом визнаються несправедливими (по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві), до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. До відома відповідача перед укладанням договору булла надана інформації про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Виснував, що кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Під час укладення договору не було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо нарахованих відостків, зазначає, що під час укладання кредитного договору було погоджено, що сума позики становить 7 900,00 грн, строк кредиту 30 днів, процентна ставка 2,5 %, знижена процентна ставка 1,0 %. Також було погоджено право кредитора протягом 90 днів починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання нарахувати відсотки у визначеному договорами розмірі. В Правилах надання грошових коштів у позику (які знаходяться в вільному доступі і з якими Відповідач мав обзнайомитися перед підписанням Договору Позики), що відсотки за користування коштами наданими у позику, можуть нараховуватися поза строком кредиту за кожний день понадстрокового користування Позикою (в даному випадку після 30 денного терміну) але не більше 90 днів, після строку на який надався кредит. Процентна ставка від 17.09.2023 року – 2,5 %. Але у зв`язку з тим, що відповідач не дотримався умов погашення заборгованості, та не виконав свої зобов`язання перед первісним кредитором, первісний кредитор мав право відповідно до умов договору нараховувати пеню за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,5 % від суми позики за кожний день користування. 7 900,00 грн х 2,5 % = 197,50 грн (за 1 день) 197,50 грн х 90 днів = 17 775,00 грн. 2 370,00 грн + 17 775,00 грн = 20 145,00 грн, Тобто, зазначає, що нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.

На підтвердження своїх виомг позивач долучив до Додаткових пояснень інформаційну довідку про перерахування коштів за кредитним договором № 76761331 від 17.08.2023 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 76761331.

Судом встановлені такі обставини

17.08.2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 76761331, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 7900,00грн. зі сплатою 2,5 % - фіксована процентна ставка.

Вказаний договір укладено в електронній формі і підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора MPnLWKo7az.

Пунктом 2 Договору позики № 76761331 від 17.08.2023 р. встановлений строк повернення позики (строк дії договору) – 16.09.2023 р., тобто, строк користування кредитними коштами становить 30 днів.

Пункт 6 Договору передбачає, що Позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація) шляхом звернення в електронній формі через особистий кабінет позикодавця. Пролонгація оформлюється шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. При продовженні строку користування позикою процентна ставка за кожний день продовження розраховується за базовою ставкою 2,5 % в день.

Пунктами 17 та 18 Договору регламентується нарахування процентної базової (2,5 %) ставки за період після встановленого строку залежно від розміру кредиту (перевищує або не перевищує розмір мінімальної заробітної плати).

Позивач зазначає, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що на сайті позикодавця він ознайомився з інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачена Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». А також погодився , що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщених на тому ж сайті (п. 5.1.).

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, в тому числі згідно реєстру боржників №17 від 27.02.2024 року і до ОСОБА_1 .

Згідно п.1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення прав вимоги заборгованості до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою до договору факторингу від 27 лютого 2024 року № 20 факторові передані прави вимоги за реєстром боржників № 17 від 27.02.2024 р. Узгоджені сума прав вимоги, ціна продажу,

Відповідно до реєстру боржників № 17 від 27.02.2024 р. до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 28045,00 грн, з яких: 7900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20145,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Цей реєестр переданий за актом від того ж числа.

21.03.2025 року позивачем було отримано заяву ОСОБА_1 про рестуктуризацію кредитної заборгованості, в якій відповідача вимагала провести рестуктуризацію заборгованості та зменшити суму боргу. У випадку задоволення її вимог зобовёязувалась повернути борг.

Висновки суду

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК). Такий спосіб обирає кожна сторона, яка є учасником судового процесу, і вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК).

В силу принципу диспозитивності судового процесу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК).

Тому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК).

Враховуючи, що сторони обмежили обсяг своїх процесуальних прав наданням тих доказів та пояснень, що знаходяться в матеріалах справи, суд вирішує спір на підставі цих доказів.

При цьому суд виходить із презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України (ЦКУ), яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважаєтьсяправомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки цяпрезумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Уразі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонамиправочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладеннядоговору, підлягають виконанню.

Відповідачкою не заявлено вимог щодо визнання договору позики недійсним як в цілому, так й його окремих частин. Також таки вимоги ніким не заявлялись і відносно договору факторингу.

В цілях об`єктивного вирішення спору суд надає оцінку доводам відповідачки, що наведені нею у заяві про скасування заочного рішення Заводського районного суду м. Кам`янське Дніпропетровської області від 23.02.2026 р. у справі № 208/13643/25, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» були задоволені у повному обсязі і яке на підставі заяви ОСОБА_1 ухвалою суду від 21.05.2026 р. скасовано і справу призначено до нового розгляду.

Основні аргументи відповідачки полягають у наступному.

Позивачем не надано належних доказів отримання новим кредитором прав вимоги первісного кредитора.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Стаття 1078 ЦКУ, що діяла на час виникнення спору, встановлювала, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Усі нові права вимоги мають бути чітко ідентифіковані (наприклад, у формі реєстрів або додатків до договору). У даному випадку така передача прав вимоги відбувалась шляхом передачи Реєстру прав вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки, і оформлена відповідним Актом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правовий висновок щодо критеріїв розмежування договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 ВП ВС визначено наступні ознаки правочинів про відступлення права вимоги та договору факторингу:

Договір факторингу має такі ознаки:

1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що діяв під час укладання договору факторингу від 14.06.2021 р., факторинг вважається фінансовою послугою, а тому й передбачається плата клієнта за таку послугу.

За змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір (у тому числі,- факторингу), якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, а клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту). Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2025 року у справі № 554/1126/23).

2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;

3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III) умови;

5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За своїм змістом договір від 14.06.2021 р. № 14/06/21 має усі ознаки договору факторингу.

Таким чином, передача права вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 76761331 від 17.08.2023 р. відбулась з дотриманням вимог діючого законодавства № 76761331 від 17.08.2023 р.

Щодо твердження відповідачки про відсутність будь-якого її зобов`язання перед ТОВ «1 Безпечна агенція необхідних кредитів» на момент укладання договору факторингу між цим підприємством та позивачем, то суд зазначає, що однією з різниць між факторингом і договором цесії є саме можливість передачи за договором факторингу майбутньої вимоги, право на яку у клієнта виникає після укладання рамкового договору факторингу і яка є реальною на момент її передачи.

Заперечуючи дійсність вимоги до неї на момент укладання договору факторингу, позивачка послалась на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16. Але ці справи не є аналогічними тій, що зараз розглядається, в них розглядались правовідносини, що виникли з договорів передачі прав вимоги (цесії), а не факторингу.

Також судом не приймається як обгрунтований доказ твердження позивачки про те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Тобто, не доведено, що фактором здійснено оплату за договором факторингу.

З приводу цього доводу суд зазначає, що умова оплати за отримання прав вимоги до боржників передбачена договором факторингу і вона презюмується, оскільки інше не встановлено у судовому порядку. Відповідачка ніяких клопотань про витребування відповідних доказів не заявляла, а суд, згідно до частини другої статті 13 ЦПК, не вправі за власною ініціативою їх витребувати.

Тобто, відповідачка неналежним чином розпорядилася своїми процесуальними правами, тому й повинна нести ризик настання для неї негативних наслідків.

Клієнт і Фактор у договорі факторингу неузгодили конкретні умови кредитного договору/договору позики, з яких витікають права Фактора.

Суд вважає, що даний пункт заперечень відповідачки не відповідає принципу належності доказу, оскільки, по-перше, умови кредитного договору (договору позики), за виключенням строку виконання зобов`язання, суми такого зобов`язання, умови дотримання строку позовної давності, не є предметом договору факторингу. А по-друге, це питання може бути предметом розгляду позову про визнання недійсним такого договору.

Щодо твердження про непідписання відповідачкою договору позики у тієї редакції, в якій він наданий позивачем до суду у паперовій формі, що вона підписувала зовсім іншу редакцію договору.

Суд зазначає, що правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір (у вигляді паперової копії) було створено не в порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він нею не підписувався електронним підписом.

Судом встановлено, що договір позики підписано позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора MPnLWKo7az. Також нею для укладання договору були надані відомості про свій РНОКПП, паспортні дані, домашня адреса, номер телефона, e-mail, номер банківської картки ( НОМЕР_1 ).

Таки відомості можуть бути надані лише їх володарем.

Ніяких клопотань з цього питання відповідачкою не було заявлено.

Відповідачка вказує, що жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору позичальниця розуміла та узгодила із позивачем. Однак, із свого боку жодного доказу на спростування твердження позивача нею не надано.

При цьому, суд враховує надану позивачем 21.09.2026 року на вимогу суду редакцію договору, підписану кредитодавцем за допомогою електронного підпису та позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Так, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. У пункті 41 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 підкреслюється, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому Верховний Суд звертається також до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Щодо нарахованих процентів.

Відповідачка вказує: «навіть якщо допустити, що нею дійсно підписано саме цей кредитний договір та погоджено усі його умови, тоді варто врахувати строк кредитування, який вказаний в наданих позивачем документах», то кредитор міг нарахувати проценти лише протягом базового періоду – 30 календарниї днів, який позичальник розумів як узгоджений строк кредитування.

Отже, фактично відповідачка не оспорює факт укладання нею договору позики і отримання кредитних коштів.

Разом з тим, суд враховує, що позивачем на обгрунтування розміру позовних вимог наданий розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що нарахування було здійснено з 17.08.2023 року по 15.12.2023 року.

Проте, при визначенні розміру процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з того, що пунктом 2 Договору позики № 76761331 визначено суму позики у розмірі 7900,0 грн., встановлений строк кредитування (строк Договору) – 30 днів; денна фіксована ставка за користування кредитними коштами -2,5 %.

Відомості про нарахування процентів за користування кредитом по програмі лояльності, які містяться у правилах надання грошових коштів у позику, судом не досліджувались, оскільки стороною позивача дані правила надані не були. При розрахунку судом використовувалась стандартна процентна ставка в розмірі 2,5%, зазначена в договорі позики № 76761331.

Також умовами Договору (пункт 4) передбачено нарахування процентів до повного погашення кредиту (але не більш 90 днів після спливу первісного строку).

Але така пролонгація здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.

Позивачем ніяких доказів на підтвердження цієї обставини не надано.

Тому суд виходить з того, що в межах строку дії договору кредитодавець мав право нарахувати проценти лише за 30 днів, тобто, у сумі 5925,0 грн. (7900,0 грн. х 2,5 % х 30 дн.).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 7900,0 грн. + 5925,0 грн. = 13825,0 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки сплаченого ним судового збору у сумі 3028,0 грн.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврепейська агенція з повернення боргів» задовільняються в частині 49,3 % (13825,0 : 28045,0); компенсації за рахунок відповідачки підлягає: 3028,0 грн. х 49,3 % = 1492,8 грн.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, суму заборгованості за Договором позики № 76761331 від 17.08.2023 р. у розмірі 13825 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 00 коп

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврепейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1492 (одна тисяча чотириста дев`яносто дві) гривні 80 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 22.09.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова