Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №600/5449/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5449/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 06.08.2025 №00000/23745/ж10/24-13-07-04, яким на підставі пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 684 465,50 грн, з яких 1 498,50 грн – за непроведення розрахункової операції з продажу товару на суму 999,00 грн через програмний реєстратор розрахункових операцій, а 682 967,00 грн – за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не встановив дійсних фактичних підстав призначення перевірки саме щодо неї.

Апелянтка вказує, що доповідні записки, покладені в основу наказу про проведення фактичної перевірки, не містять конкретної інформації про можливі порушення законодавства саме ФОП ОСОБА_1 , не зазначають реквізитів листів державних органів або органів ДПС, з яких така інформація нібито отримана, а матеріали справи не містять відповідних першоджерел.

Позивачка також посилається на порушення вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України при оформленні наказу від 13.06.2025 №4336-п, оскільки у ньому не зазначено конкретного періоду діяльності, який підлягає перевірці, а міститься лише посилання на статтю 102 ПК України.

Крім того, апелянтка вважає, що перевірка дотримання порядку обліку товарних запасів виходила за межі визначеної наказом мети перевірки, а також заперечує належність вручення запиту про надання документів від 23.06.2025 продавцю-консультанту ОСОБА_2 .

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На думку відповідача, наказ від 13.06.2025 №4336-п виданий на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а доповідні записки управління фактичних перевірок містили достатню інформацію про можливі порушення порядку проведення розрахункових операцій платниками податків, які здійснюють діяльність на території міста Києва.

Відповідач також зазначає, що обов`язок вести облік товарних запасів є складовою законодавства про порядок здійснення розрахункових операцій, тому дослідження цього питання не виходило за межі предмета перевірки, а ненадання на початок перевірки документів, які підтверджують облік товарів, є самостійною підставою для застосування фінансової санкції за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

На час проголошення судового рішення 22 вересня 2026 року в судове засідання сторони у справі не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання 15 вересня 2026 року, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 23.12.2023, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області, застосовує спрощену систему оподаткування – друга група та здійснює роздрібну торгівлю технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема мобільними телефонами, планшетами та ноутбуками.

Господарська діяльність здійснювалася, зокрема, у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення якого позивачка використовувала на підставі договору суборенди №D86 від 17.05.2024 та додаткових угод до нього.

13.06.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ №4336-п «Про проведення фактичних перевірок», яким призначено фактичні перевірки платників податків та об`єктів, зазначених у додатках 1-296 до наказу, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій і свідоцтв, дотримання законодавства щодо оформлення трудових відносин та інших визначених у наказі питань.

Як правові підстави проведення перевірок у наказі зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Позивачка включена до переліку платників податків, які підлягали перевірці, у додатку №106 до зазначеного наказу.

Підставою для видання наказу визначено, зокрема, доповідну записку управління фактичних перевірок від 13.06.2025 №119/26-15-07-07-0012.

На підставі наказу від 13.06.2025 №4336-п та направлень на перевірку від 18.06.2025 №16930/26-15-07-07-01 і від 19.06.2025 №17604/26-15-07-07-01 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку магазину позивачки, за результатами якої складено акт від 17.07.2025 №609647ж5/26/15/07/3755606524.

В акті перевірки зафіксовано, зокрема, непроведення розрахункової операції через ПРРО на суму 999,00 грн та ненадання на початок і протягом перевірки форми ведення обліку товарних запасів і первинних документів, які підтверджують походження товарів, що перебували у місці продажу. Контролюючим органом складено опис залишків товарів на загальну суму 682 967,00 грн.

На підставі матеріалів фактичної перевірки 06.08.2025 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №00000/23745/ж10/24-13-07-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у загальній сумі 684 465,50 грн, у тому числі 1 498,50 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР та 682 967,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 цього Закону.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 15.10.2025 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивачки – без задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у цій справі саме на контролюючий орган покладено обов`язок довести не лише встановлені під час перевірки порушення, а й наявність передбачених законом підстав для призначення та проведення самої фактичної перевірки.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності визначених законом підстав для призначення перевірки, колегія суддів виходить із такого.

Наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 13.06.2025 №4336-п містить одночасне посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Колегія суддів враховує правовий висновок, сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

За змістом цього висновку, якщо відповідна норма пункту 80.2 статті 80 ПК України містить одну фактичну підставу для проведення перевірки, зазначення у наказі її нумераційного позначення може бути достатнім без дослівного відтворення змісту відповідної норми. Водночас питання дотримання вимог до форми наказу необхідно відрізняти від питання об`єктивного існування обставин, з якими закон пов`язує виникнення у контролюючого органу права на проведення фактичної перевірки.

Тому саме по собі зазначення в наказі відповідних підпунктів пункту 80.2 статті 80 ПК України не звільняє контролюючий орган від обов`язку у разі судового спору довести фактичне існування хоча б однієї із зазначених ним законодавчих підстав.

Цей підхід отримав подальше застосування у постанові Верховного Суду від 16.12.2025 у справі №300/670/25.

У зазначеній справі Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження судами не лише доповідної записки контролюючого органу, яка містить посилання на отриману інформацію про можливі порушення, а й первинного джерела такої інформації, якщо саме його зміст має підтвердити об`єктивне існування підстави для проведення фактичної перевірки конкретного платника податків.

Отже, правове значення має не саме існування внутрішньої доповідної записки контролюючого органу, а зміст тієї фактичної інформації, яка існувала до прийняття рішення про проведення перевірки та об`єктивно могла свідчити про можливе порушення законодавства відповідним платником податків.

Дослідивши доповідні записки від 13.06.2025 №119/26-15-07-07-0012 та від 11.06.2025 №1167/26-15-07-07-01-09, колегія суддів встановила, що вони містять лише узагальнене посилання на надходження від державних органів та органів ДПС інформації про можливі порушення порядку проведення розрахунків та можливе використання праці осіб без належного оформлення платниками податків, які здійснюють господарську діяльність на території міста Києва.

При цьому в зазначених доповідних записках не наведено реквізитів відповідних листів, не ідентифіковано органи, від яких вони надійшли, не розкрито зміст отриманої інформації в частині, що стосується саме ФОП ОСОБА_1 , та не зазначено конкретних фактів або обставин, які до початку перевірки могли свідчити про ймовірне порушення законодавства саме позивачкою.

Первинних джерел такої інформації матеріали справи не містять.

Відповідач, незважаючи на покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення, таких документів суду не надав та їх змісту в частині, що стосується позивачки, не розкрив.

Включення ФОП ОСОБА_1 до одного з додатків до наказу, яким загалом охоплено значну кількість платників податків, саме по собі не підтверджує існування визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави для проведення перевірки конкретного платника.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач не довів об`єктивного існування щодо позивачки підстави, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Не підтверджено матеріалами справи й підставу, передбачену підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Зазначена норма пов`язує можливість проведення фактичної перевірки з письмовим зверненням покупця (споживача), оформленим відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій та інших визначених цією нормою вимог.

Ні акт перевірки, ні доповідні записки, ні інші матеріали справи не містять відомостей про існування письмового звернення покупця або споживача щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач такого звернення суду не надав.

Отже, посилання в наказі на підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України не підтверджено відповідною фактичною обставиною.

Так само не доведено існування підстави, передбаченої підпунктом 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідач не надав доказів неподання позивачкою у встановлений законом строк обов`язкової звітності про використання РРО та/або ПРРО чи подання такої звітності з нульовими показниками.

Натомість матеріали самої перевірки містять відомості про здійснення позивачкою розрахункових операцій із застосуванням ПРРО, зокрема Х-звіт, за яким сума безготівкових розрахунків становила 3 499,00 грн.

За відсутності інших доказів це не підтверджує існування щодо позивачки обставини, визначеної підпунктом 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Не підтверджено також підставу, передбачену підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Зазначена норма передбачає можливість проведення фактичної перевірки у разі наявності та/або отримання інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, виплату роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Доповідні записки містять лише загальне посилання на можливість використання праці осіб без належного оформлення суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території міста Києва, однак не містять жодної конкретної інформації щодо такого порушення ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, за результатами фактичної перевірки порушень законодавства про оформлення трудових відносин позивачкою не встановлено.

Сам по собі останній факт не є доказом відсутності інформації, яка могла існувати до початку перевірки, однак у сукупності з ненаданням відповідачем будь-якого первинного джерела такої інформації підтверджує недоведеність заявленої контролюючим органом підстави.

Таким чином, жодна з чотирьох зазначених у наказі альтернативних підстав – підпункти 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України – не підтверджена належними доказами щодо ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що такий висновок не ґрунтується виключно на недоліках оформлення самого наказу.

Вирішальним є те, що в судовому процесі контролюючий орган не довів існування фактичних обставин, які відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України надавали йому право призначити фактичну перевірку саме позивачки.

При цьому колегія суддів враховує, що у справі №300/670/25 Верховний Суд, установивши неповноту дослідження судами попередніх інстанцій фактичних підстав призначення перевірки, направив справу на новий розгляд.

Разом із тим процесуальна ситуація у справі, що переглядається, є відмінною.

Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

У цій справі відповідач був обізнаний із доводами позивачки про відсутність фактичних підстав для призначення перевірки, заперечував проти них у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу, мав процесуальну можливість подати документи, на які посилаються доповідні записки, однак відповідних первинних джерел інформації не надав і обставин, які об`єктивно перешкоджали їх поданню, не навів.

Отже, наявні у справі докази є достатніми для вирішення спору по суті судом апеляційної інстанції, а підстав для направлення справи на новий розгляд немає.

Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність у наказі належного зазначення періоду діяльності, який підлягає перевірці, колегія суддів зазначає таке.

Пункт 81.1 статті 81 ПК України передбачає, що наказ про проведення перевірки повинен містити, зокрема, період діяльності, який буде перевірятися.

Разом із тим особливістю фактичної перевірки є перевірка безпосередньо за місцем фактичного провадження платником діяльності стану дотримання вимог законодавства щодо здійснення розрахункових і касових операцій, наявності ліцензій, оформлення трудових відносин та інших визначених законом питань.

У спірному наказі визначено часові межі проведення самої фактичної перевірки, а щодо періоду, який може охоплюватися податковим контролем, міститься посилання на статтю 102 ПК України.

За обставин цієї справи колегія суддів не вбачає достатніх підстав для висновку, що саме це формулювання є самостійною та безумовною підставою для протиправності наказу.

Тому відповідний довід апеляційної скарги відхиляється.

Колегія суддів також не погоджується з доводом апелянтки про те, що дослідження обліку товарних запасів саме по собі виходило за межі предмета фактичної перевірки.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено обов`язок відповідних суб`єктів господарювання вести в установленому законодавством порядку облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, та у передбачених законом випадках надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік і походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Ці вимоги є складовою законодавчого регулювання порядку здійснення розрахункових операцій, перевірку дотримання якого було зазначено серед питань фактичної перевірки.

Тому дослідження контролюючим органом питання дотримання позивачкою пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР не становило самостійного виходу за межі предмета перевірки.

Водночас відхилення наведених окремих доводів апеляційної скарги не спростовує встановленої судом апеляційної інстанції визначальної обставини – недоведеності існування будь-якої з передбачених наказом законних фактичних підстав для призначення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів при цьому враховує правовий висновок, викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.

Верховний Суд у зазначеній постанові відступив від попереднього підходу, за яким допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки нівелював правові наслідки процедурних порушень, допущених при її призначенні та проведенні.

Платник податків, оскаржуючи прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення, не позбавлений права посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, якщо вважає, що такі порушення зумовлюють протиправність прийнятих за її наслідками рішень.

При цьому таким підставам позову суд повинен надавати правову оцінку першочергово і лише якщо вони не можуть спричинити протиправність оскаржуваного рішення – переходити до перевірки матеріально-правових підстав його прийняття.

За встановлених у цій справі обставин факт допуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки та вручення копії наказу особі, яка здійснювала розрахункові операції у магазині, не усуває необхідності існування законної фактичної підстави для призначення такої перевірки.

Оскільки відповідач не довів об`єктивного існування жодної із зазначених у наказі від 13.06.2025 №4336-п підстав для проведення фактичної перевірки позивачки, результати перевірки, проведеної на підставі такого наказу, не можуть становити належну правову основу для прийняття податкового повідомлення-рішення, яке є предметом цього спору.

При цьому встановлена вада стосується повноважень контролюючого органу на проведення фактичної перевірки в цілому, а тому її правові наслідки поширюються на всі встановлені за результатами такої перевірки епізоди, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Це стосується як фінансової санкції у сумі 682 967,00 грн, застосованої у зв`язку з установленим контролюючим органом порушенням пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, так і фінансової санкції у сумі 1 498,50 грн, застосованої у зв`язку з непроведенням розрахункової операції з продажу товару на суму 999,00 грн через ПРРО.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтка оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а довід про відсутність законних підстав для призначення фактичної перевірки стосується законності перевірки як єдиного заходу податкового контролю, а не лише окремого встановленого під час неї порушення.

Отже, поширення правових наслідків установленої незаконності призначення перевірки на спірне податкове повідомлення-рішення в повному обсязі не становить виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, визначених статтею 308 КАС України.

З огляду на першочерговий характер встановленої підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів не вбачає необхідності вирішувати питання про те, чи були б достатніми встановлені контролюючим органом обставини для застосування відповідних фінансових санкцій у разі законного призначення та проведення фактичної перевірки.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду: постановою від 18 червня 2026 року у справі №560/18933/24 Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду в подібних правовідносинах щодо законності фактичної перевірки за підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, вказав, що встановивши відсутність законних підстав для призначення перевірки, суд апеляційної інстанції не мав переходити до аналізу по суті інших обставин, покладених в основу задоволення позову, оскільки для вирішення спору достатньою є сама недоведеність законних підстав перевірки.

Зокрема, встановлення в межах цього спору правових наслідків вручення запиту про надання документів від 23.06.2025 продавцю-консультанту ОСОБА_2 , обсягу його представницьких повноважень, а також оцінка того, чи могло подальше подання позивачкою документів під час адміністративного або судового оскарження впливати на склад порушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 та статтею 20 Закону №265/95-ВР, не є необхідними для правильного вирішення цієї справи.

Відповідні питання стосуються матеріальної обґрунтованості окремого епізоду податкового правопорушення, тоді як встановлена колегією суддів відсутність доведеної законної підстави для призначення самої фактичної перевірки є достатньою для вирішення спору щодо податкового повідомлення-рішення в цілому.

Такий підхід також унеможливлює формування у цій справі правового висновку щодо застосування пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР поза межами необхідного для вирішення конкретного спору.

Довід апеляційної скарги щодо наказу від 30.06.2025 №4596-п колегія суддів відхиляє, оскільки перевірка позивачки проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 13.06.2025 №4336-п, а матеріали цієї справи не підтверджують правового значення наказу від 30.06.2025 №4596-п для спірної перевірки.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції статті 242 КАС України сам по собі не містить окремої підстави для скасування рішення, однак наведені апелянткою конкретні аргументи щодо неповного встановлення фактичних підстав перевірки знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Таким чином, за результатами перегляду справи колегія суддів установила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки питанню об`єктивного існування визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстав для призначення фактичної перевірки саме ФОП ОСОБА_1 , фактично обмежившись констатацією наявності відповідних посилань у наказі та доповідних записках контролюючого органу.

При цьому первинні джерела інформації, на які містяться посилання у доповідних записках, судом першої інстанції не досліджувалися, матеріали справи їх не містять, а відповідач їх суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За встановлених обставин рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 6 844,66 грн.

За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що у цій справі становить 10 266,99 грн.

Отже, з урахуванням повного задоволення позовних вимог та апеляційної скарги на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 17 111,65 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «С» від 06 серпня 2025 року №00000/23745/ж10/24-13-07-04, яким до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 684 465 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 17 111 (сімнадцять тисяч сто одинадцять) гривень 65 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.