Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №240/31268/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/31268/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/31268/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.01.2025 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №240/31268/23 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2 групи, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, з 01.05.2023.

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №230/96-ВР, як особі, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, 2 групи інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, з 01.05.2023 з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно.

В подальшому позивачем подано заяву, в якій він просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі. Зазначає, що з 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" становить 2 595 грн, однак такий не враховано під час виконання рішення суду прийнятого у даній справі. Крім того, заявник вказав, що Пенсійним фондом не повідомлено строк фактичної виплати коштів нарахованих на виконання рішення суду.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено. Зокрема, приймаючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що рішення суду ухвалене у даній справі виконується без порушення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням (ухвалою від 24 квітня 2026 року), позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки до теперішнього часу судове рішення не виконано, а визначені обставини свідчать, що відповідач ухиляється від його виконання, то суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення без задоволення заяви позивача.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 статті 14 КАС України, встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.

Верховний Суд в ухвалі від 18.04.2022 у справі №754/12702/14-а дійшов висновку, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Поряд з цим, позивачем не наведено достатніх доводів та не надано доказів, які б свідчили, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду у цій справі чи створює перешкоди для його виконання.

Так, судовим рішенням ухваленим у даній справі зобов`язано зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, як особі, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, 2 групи інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, з 01.05.2023 з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно.

Судом встановлено, що у межах розгляду заяви про встановлення судового контролю, розмір нарахованої пенсії на виконання рішення суду станом на січень 2026 року становить 16 744 грн (2 093 грн х 8), тобто враховуючи зобов`язальну частину рішення.

Пенсійний орган з даного приводу повідомив, що в результаті перерахунку розмір пенсії з 01.05.2023 становить 16971.76 грн, в тому числі 16744.00 грн. (8 х 2093 грн.). Перерахована пенсія, залишок поточної заборгованості та заборгованості за минулий час буде продовжуватись виплачуватись відповідно з Порядком в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Таким чином, виплата нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій проводиться згідно з Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025 року.

Враховуючи викладене, судовим розглядом встановлено, що рішення суду ухвалене у даній справі виконується без порушення.

При цьому варто зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин умисного невиконання відповідачем рішення суду та необхідність встановлення судового контролю у спосіб, передбачений ст. 382 КАС України.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Сушко О.О.