Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №560/7019/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7019/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило скасувати постанову від 08.04.2026 ВП №79930081 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2026.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/14616/25 від 08.10.2025 року, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 23.07.2025 р. № ХС52085, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду від 08.10.2025 року видано виконавчий лист.

07.01.2026 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, рішення суду від 08.10.2025 року виконано пенсійним органом не у спосіб та порядок встановлений виконавчим документом, оскільки пенсія ОСОБА_1 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/14616/25 не нараховується та не виплачується в повному обсязі. Наразі пенсія нараховується в розмірі 25950,00 грн., однак виплачується в розмірі 23040,00 грн.

ОСОБА_1 звертався до державного виконавця зі скаргами стосовно невиконання пенсійним органом рішення суду у справі №560/14616/25 в повному обсязі.

08.04.2026 державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду та винесено постанову ВП №79930081, якою за невиконання рішення суду без поважним причин накладено на боржника штраф в розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За правилами частин першої-другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Ч.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

За приписами п. 1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

З матеріалів справи з`ясовано, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів повного виконання судового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/14616/25 від 08.10.2025.

Під час перевірки інформації та доданих документів до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у спосіб та порядок визначений виконавчим документом.

Так, встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі № 560/14616/25, яке набрало законної сили 20.11.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 23.07.2025 №ХС52085, з урахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 склав 20930,00 грн. Сума доплати за період 01.02.2023 по 31.12.2025 становить 119610,67 грн, в тому числі за минулий час з 01.02.2023 по 19.11.2025 в сумі 115745,14 грн та перерахованих сум пенсій за рішенням суду за період з дати набрання рішенням законної сили з 20.11.2025 по 31.12.2025 в сумі 3865,53 грн.

Разом з тим, апелянт відзначає, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 склав 24921,29 грн, проте оскільки вказаним рішення суду не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, відтак до виплати розмір пенсії з 01.02.2023 склав 20930,00 грн.

В межах виділених коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховано: в лютому 2026 року - 103,00 грн - частину з нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час та 1000,00 грн - частина перерахованих сум пенсій за рішенням суду від 08.10.2025 у справі № 560/14616/25 за період з 20.11.2025 по 31.12.2025; в березні 2026 року - 101,00 грн - частину з нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час та 982,00 грн - частина перерахованих сум пенсій за рішенням суду від 08.10.2025 у справі № 560/14616/25 за період з 20.11.2025 по 31.12.2025; в квітні 2026 року - 100,00 грн - частину з нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час та 877,00 грн - частина перерахованих сум пенсій за рішенням суду від 08.10.2025 у справі № 560/14616/25 за період з 20.11.2025 по 31.12.2025. Виплата перерахованого розміру пенсії та залишку нарахованої заборгованості пенсії на виконання рішень суду, в тому числі у справі № 560/14616/25, буде здійснена ОСОБА_1 з врахуванням Порядку № 821 та в межах затверджених бюджетних асигнувань виділених на цю мету за джерелами їх фінансування

Оцінюючи правомірність спірної постанови та доводи апеляційної скарги, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду у справі №560/14616/25 було виконано в повному обсязі шляхом здійснення перерахунку пенсії, визначення суми заборгованості та проведення часткових виплат.

Надані позивачем документи підтверджують лише проведення перерахунку та здійснення окремих часткових виплат, однак не свідчать про повне виконання судового рішення у спосіб та в обсязі, визначених виконавчим документом. Саме факт невиконання рішення у повному обсязі і став підставою для застосування державним виконавцем положень статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на положення Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанов Кабінету Міністрів України №157, №821.

Наведені нормативні акти регулюють бюджетні правовідносини та порядок фінансування відповідних видатків, однак не змінюють змісту судового рішення, що набрало законної сили, та не звільняють боржника від обов`язку його виконання.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 08.04.2026 ВП79930081 відсутні.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.