Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №686/21553/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/21553/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чевилюк З.А.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, третя особа на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб «5АП», третя особа на стороні відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, третя особа на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадровий хаб « 5АП», третя особа на стороні відповідача – Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 08.07.2026 року серії ПН МХМ №001913 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МХМ №001914, 08.07.2026 року о 11:20 за адресою: Хмельникий р-н, с. Грузевиця, вул. Центральна 1Б, під час профілактичних заходів "Мігрант" спільно з працівниками правоохоронних органів було виявлено громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживав без документів на право проживання (перебування). Вказаний громадянин після закінчення строку дії візи (термін дії якої закінчився 29.01.2026 року) - територію України не залишив. 26.01.2026 вказаному громадянину було прийнято рішення про продовження строку перебування до 21.02.2026 року. Під час відповідного строку перебування в Україні вказаний громадянин із заявою для оформлення посвідки на тимчасове проживання не звертався.

Диспозиція ч.2 ст.203 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.

Відповідно до п.2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі - Порядок) іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно п.5 вказаного Порядку заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1 подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Як вбачається з позовної заяви, рішенням Головного управління ДМС України в Одеській області строк перебування позивача було продовжено до 21 лютого 2026 року.

При цьому, станом на 08 липня 2026 року позивач продовжував перебувати на території України, не маючи посвідки на тимчасове проживання, не звернувся із заявою про подальше продовження строку перебування, не залишив територію України після закінчення дозволеного строку та не надав посадовим особам Державної міграційної служби документів, які б підтверджували законність його перебування.

Посилання в позовній заяві позивача на те, що йому не було вручено копію рішення про продовження строку перебування та не було роз`яснено кінцеву дату такого строку, не звільняє позивача від установленого законом обов`язку контролювати законність власного перебування на території України та своєчасно вживати заходів для оформлення відповідних документів або виїзду за межі України. Обов`язок додержуватися міграційного законодавства покладається безпосередньо на іноземця.

Доводи позивача про наявність трудових відносин, офіційне працевлаштування, відсутність наміру ухилятися від міграційного контролю, сплата штрафу, не спростовують встановленого факту перебування на території України після закінчення дозволеного строку без належних правових підстав. Вказані процесуальні дії здійснювались за участю перекладача, про що є відповідна відмітка. Про отримання оскаржуваного рішення позивач розписався.

Згідно з п. 1 ст. 247 КАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.