Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/8399/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8399/26

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач: Канигіна Т.С.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

05.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме, згідно із статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 18.11.2025 року основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а саме, згідно із статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України № 230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій органу Пенсійного фонду України щодо ненарахуванні та невиплаті пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для повернення позовної заяви передбачені частиною четвертою статті 169 КАС України, у пункті 4 якої зазначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Статтею 60-2 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку. Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою цієї статті, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX "Про адміністративну процедуру". Тобто вказаними Законами визначена обов`язковість досудового врегулювання спору, предметом якого є спірне рішення.

Всупереч указаним вимогам позивачем до позову не надано доказів звернення до керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зі скаргою щодо оскарження рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, а також доказів розгляду такої скарги, або доказів того, що на момент звернення до суду сплив встановлений законом строк для такого досудового врегулювання спору.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що зазначений позов необхідно повернути позивачу на підставі частини четвертої статті 169 КАС України.

ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі №240/8399/26 про повернення позовної заяви та направити дану справу для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Позивач указує, що положення Конституції України не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Вищевказані висновки зазначені в Рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002.

Крім того скаржник також зазначає, що передбачена статтею 60-2 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статтею 105 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.06.2025 № 21-1 можливість подавати скаргу керівнику органу, не можна вважати встановленим законом досудовим порядком вирішення спору, оскільки правовідносини щодо права на звернення і встановлений законом порядок досудового врегулювання спору мають різні мету і характер, а тому їх не можна ототожнювати. Скаржник просить апеляційний суд взяти до уваги також постанову Верховного Суду від 11.05.2021 у справі №580/3244/19, у якій викладена аналогічна правова позиція.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підстави для повернення позовної заяви передбачені частиною четвертою статті 169 КАС України, у пункту 4 якої зазначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Статтею 60-2 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон України № 796-XII) визначено, що призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії.

Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою статті 60-2 Закону України №796-XII, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон України № 2073-IX) .

Виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України від 09.07.2023 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон України № 1058-IV) з урахуванням особливостей, визначених Законом України № 796-XII та Законом України № 2073-IX.

Процедура подання та розгляду скарг на передбачені частиною третьою статті 60-2 Закону України № 796-XII рішення територіальних органів Пенсійного фонду України, які суперечать законодавству про пенсійне забезпечення, визначається Порядком оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.06.2025 № 21-1.

VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

З аналізу наведеної норми вбачається, що сторони повинні в обов`язковому порядку здійснити досудове врегулювання спору у випадках, прямо передбачених законом.

Також аналізуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів звертає увагу, що стаття 60-2 Закону України № 796-XII не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, а лише передбачає право особи на адміністративне оскарження рішення органу Пенсійного фонду України.

Зазначена норма визначає, що рішення органу Пенсійного фонду України "може бути оскаржено" в адміністративному та/або судовому порядку, що свідчить про альтернативний, а не обов`язковий характер адміністративного оскарження.

При цьому саме по собі встановлення законом можливості адміністративного оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не означає запровадження обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. Обов`язковість досудового порядку звернення особи до відповідного органу перед зверненням до суду має бути прямо встановлена законом.

Відповідно до Закону України № 2073-IX строк для подання скарги на рішення органу Пенсійного фонду України становить 30 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Пропущений з поважних причин строк може бути поновлено.

Згідно з матеріалами справи, позивач звернулася до суду за захистом свого права на нарахування та виплату пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України № 796-XII, попередньо звернувшись 01.01.2026 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Водночас, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність надання позивачем доказів звернення до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зі скаргою на рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, доказів розгляду такої скарги або доказів спливу встановленого законом строку для такого досудового врегулювання спору.

Таким чином, сама лише наявність передбаченої законом процедури адміністративного оскарження не свідчить про встановлення обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, оскільки обов`язковість дотримання такого порядку перед зверненням до суду має бути прямо визначена законом.

Крім того, Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 13.06.2025 № 21-1, на який послався суд першої інстанції, є підзаконним нормативно-правовим актом.

Отже, положення зазначеного Порядку не можуть встановлювати додаткові, не передбачені законом обмеження права особи на звернення до суду, зокрема шляхом покладення на неї обов`язку попередньо пройти процедуру адміністративного оскарження рішення органу Пенсійного фонду України, якщо такий обов`язок прямо не встановлений законом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність дотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору та надання відповідних доказів є необґрунтованим.

Статтею 124 Конституції України визначено, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Конституційний Суд України від 09.07.2002 ухвалив Рішення № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), у якому дійшов висновків про те, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував цих обставин при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду позову, у зв`язку з чим передчасно повернув позов, позбавивши позивача права на належний судовий захист.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, дійшов передчасних висновків про наявність підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви.

Отже, прийняте рішення підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.