Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №240/3039/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3039/25

Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Моніча Б.С. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника позивача - адвоката Чернова Д.М.,

представника відповідача - Дібрової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Агрохолдинг "Хортиця" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ДП «Коростишівський спиртовий комбінат» звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України щодо скасування рішення про списання безнадійного податкового боргу №22292/6/99-00-13-04-06 від 19.07.2024.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що питання правомірності дій та рішень контролюючого органу - ГУ ДПС у Житомирській області щодо поновлення раніше списаного податкового боргу ДП «Коростишівський спиртовий комбінат» уже було предметом оскарження в межах розгляду справи №240/26509/24. За результатами розгляду вказаної справи, постановою Верховного Суду від 18.06.2024 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №240/26509/23 скасовано, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишено в силі, тобто рішення відповідача про поновлення раніше списаного податкового боргу, скасовано.

Крім того вказує, що з моменту прийняття відповідачем рішень про списання безнадійного податкового боргу (2020 рік), до дати прийняття оскаржуваного рішення (19.07.2024) пройшло понад 1095 днів. Тобто відповідач порушив, вийшовши за їх межі, встановлені ст. 102 ПК України, строки давності.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Державне підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат" (далі - ДП "Коростишівський спиртовий комбінат"), код ЄДРПОУ - 00374634, зареєстровано як суб`єкт господарювання.

2.2 Згідно з рішенням Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 24.11.2020 №22372-13, на підставі статті 101 Податкового кодексу України, вирішено списати безнадійний податковий борг ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" у сумі розміром 18100088,66 грн.

Також, головою комісії з ліквідації Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області відповідно до рішення від 26.11.2020 було вирішено списати безнадійний податковий борг ДП "Коростишівський спиртовий комбінат" у сумі розміром 2132863,80 грн.

2.3 30.09.2022 Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято рішення №1 та №2 про поновлення раніше списаного безнадійного податкового боргу Підприємства. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №240/26509/23, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 18.06.2024, вказані рішення про поновлення боргу визнано протиправними та скасовано з тих підстав, що контролюючий орган діяв у спосіб реалізації владних управлінських функцій, не передбачений законодавством.

2.4 Згідно з розпорядженням ГУ ДПС від 05.04.2024 №23-р «Про проведення тематичної перевірки» (зі змінами, внесеними розпорядженням ГУ ДПС від 11.04.2024 №26-p), у період з 05.04.2024 по 12.04.2024 проведено тематичну перевірку позапланову невиїзну перевірку щодо правомірності дій посадових осіб ГУ ДПС щодо прийняття рішень від 24.11.2020 №22372-13 на суму 18100088,66 грн та від 26.11.2020 №89 на суму 2132863,80 грн, згідно з якими списано суму податкового боргу ДП «Коростишівський спиртовий комбінат».

За результатами перевірки складено акт від 12.04.2024 №88/06-30-02-06, у якому встановлено, що ГУ ДПС, внаслідок недотримання вимог статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів i зборів України від 10.10.2013 №577, протиправно визнало безнадійним податковий борг згідно з протоколом від 24.11.2020 б/н засідання комісії зі списання безнадійного податкового боргу (утвореної відповідно до розпорядження ГУ ДПС від 12.11.2020 №398-p) ДП «Коростишівський спиртовий комбінат». Контрольним заходом встановлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи податкових органів «Податковий блок» (далі – ІКС) за позивачем у період з 12.09.2007 по 19.11.2017 накопичувався податковий борг на загальну суму 20233 тис. гривень. (т.1 а.с. 186-194).

2.5 На підставі вказаного акта перевірки та керуючись пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, Державна податкова служба України 19.07.2024 прийняла рішення №22292/6/99-00-13-04-06, яким скасувала рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №22372-13 від 24.11.2020 та №89 від 26.11.2020 про списання безнадійного податкового боргу та зобов`язала внести відповідні зміни до інформаційно-комунікаційної системи податкових органів.

2.6 Не погоджуючись із прийнятим рішенням про скасування рішень щодо списання безнадійного податкового боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України щодо скасування рішення про списання безнадійного податкового боргу №22292/6/99-00-13-04-06 від 19.07.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30 280 грн.

3.2 Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що право контролюючого органу вищого рівня на скасування рішення підпорядкованого суб`єкта владних повноважень про списання (прощення) податкового боргу об`єктивно не може існувати понад 1095 днів з моменту винесення рішення органу нижчого рівня, оскільки інше порушує принцип правової визначеності як складової верховенства права. Суд також зазначив, що держава не може посилатися на власне порушення (протиправність первинного рішення про поновлення боргу) для уникнення відповідальності за пропуск розумного строку для повторної спроби відновлення податкового боргу. Водночас суд зазначив, що на момент винесення ГУ ДПС у Житомирській області рішення №22372-13 від 24.11.2020 та рішення №89 від 26.11.2020 про списання безнадійного податкового боргу такий борг був неможливий для стягнення за рахунок майна в силу дії спеціального законодавства.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї.

4.1 Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДПС України подала апеляційну скаргу та уточнену апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження рішення суду, відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин статтю 102 Податкового кодексу України, оскільки предметом спору є індивідуальний акт, прийнятий у межах реалізації функції контролю за діяльністю територіальних органів ДПС за статтею 55 цього Кодексу, а не в межах податкового контролю за платником податків; не врахував зупинення перебігу строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на період дії карантину та на період дії воєнного стану; поновлений податковий борг підлягає стягненню на підставі судових рішень, які набрали законної сили, а відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу.

Також зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, дослідивши питання поновлення податкового боргу, тоді як позивач просив скасувати лише конкретний індивідуальний акт, крім того, судом першої інстанції проігноровано пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.3 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлює альтернативний спосіб реалізації контролюючим органом своїх повноважень - стягнення боргу до повного погашення або визнання його безнадійним. Оскільки контролюючий орган списав борг у 2020 році як безнадійний, тому подальше скасування такого рішення є питанням дотримання процедури статті 55 Податкового кодексу України, а наявність судових рішень про стягнення в даному випадку не впливає на правомірність рішення. Також позивач зазначає, що акт перевірки від 12.04.2024 №88/06-30-02-06 ґрунтується на процедурі, встановленій Порядком організації та проведення відомчого контролю структурних підрозділів ДПС та територіальних органів ДПС, оформлення і реалізації їх результатів, затвердженим наказом ДПС України від 06.05.2023 №429, який має виключно внутрішньовідомчий характер, не поширюється на права платників податків і не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути належною правовою підставою для встановлення невідповідності рішення про списання боргу законодавству.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 За обставинами справи, сторонами не оспорюється факт наявності та розміру податкового боргу у позивача на момент прийняття рішень про його списання (24-26.11.2020).

1.3 Підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

1.4 Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 ПК України, відповідно до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

У пункті 101.2 вказаної статті наведено перелік ознак, що дозволяють відрізнити податковий борг від безнадійного податкового боргу.

Під терміном «безнадійний» розуміється, окрім іншого, податковий борг платника податків, стосовно якого, зокрема, минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

1.5 Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (Порядок №577 в редакції станом на 26.11.2020).

1.6 Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

1.7 Колегія суддів звертає увагу, що рішення ГУ ДПС у Житомирській області №22372-13 від 24.11.2020 та №89 від 26.11.2020 про списання безнадійного податкового боргу ДП «Коростишівський спиртовий комбінат» прийняті на підставі ст. 101 Податкового кодексу України та п. 2.1.3 Порядку №577.

1.8 Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

1.9 ДПС України листом №8249/7/99-00-13-07-07 від 22.03.2024 доручила Головному управлінню ДПС у Житомирській області провести тематичну перевірку щодо правомірності дій посадових осіб цього управління при прийнятті рішень від 24.11.2020 №22372-13 та від 26.11.2020 №89, якими списано податковий борг ДП «Коростишівський спиртовий комбінат».

На виконання цього доручення, згідно з розпорядженням Головного управління ДПС від 05.04.2024 №23-р «Про проведення тематичної перевірки», у період з 05.04.2024 по 12.04.2024 проведено позапланову невиїзну перевірку правомірності дій посадових осіб Головного управління ДПС щодо прийняття зазначених рішень на суми 18100088,66 грн та 2132863,80 грн відповідно.

За результатами перевірки складено акт від 12.04.2024 №88/06-30-02-06, яким встановлено, що Головне управління ДПС, унаслідок недотримання вимог статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, протиправно визнало безнадійним податковий борг згідно з протоколом від 24.11.2020 засідання комісії зі списання безнадійного податкового боргу ДП «Коростишівський спиртовий комбінат», тоді як непогашена сума боргу підлягала стягненню з рахунків позивача та за рахунок реалізації його активів, а строк давності для такого стягнення, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу, на момент списання боргу у 2020 році не сплив.

На підставі вказаного акта перевірки та керуючись пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, Державна податкова служба України 19.07.2024 прийняла рішення №22292/6/99-00-13-04-06, яким скасувала рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №22372-13 від 24.11.2020 та №89 від 26.11.2020 про списання безнадійного податкового боргу та зобов`язала внести відповідні зміни до інформаційно-комунікаційної системи податкових органів.

1.10 Колегія суддів вважає, що встановлення актом перевірки конкретного порушення контролюючим органом нижчого рівня вимог статті 101 Податкового кодексу України та Порядку №577 при прийнятті рішення про списання боргу є реалізацією передбаченого пунктом 55.1 статті 55 цього Кодексу випадку встановлення невідповідності рішення органу нижчого рівня актам законодавства. Відтак, оскаржуване рішення ДПС України прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, чим дотримано вимоги частини другої статті 19 Конституції України.

1.11 Колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №240/26509/23 як на таку, що визначає правову позицію, застосовну до цієї справи.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі №240/26509/23 за позовом цього ж позивача до Головного управління ДПС у Житомирській області, предметом якої були рішення про поновлення того самого податкового боргу що і в цій справі, зазначив, що ні Податковий кодекс України, ні Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, не встановлюють повноважень контролюючого органу щодо поновлення списаних сум податкового боргу, визнаного контролюючим органом безнадійним, за винятком вичерпного переліку випадків, встановлених підпунктом 101.2.2 пункту 101.2 статті 101 цього Кодексу, жоден з яких у спірних правовідносинах не застосовний.

При цьому, Верховний Суд у цій постанові погодився із зауваженням суду першої інстанції про відсутність доказів скасування контролюючим органом вищого рівня чи у судовому порядку рішень від 24 листопада 2020 року № 22372-13 про списання безнадійного податкового боргу в сумі 18100088,66 грн та від 26 листопада 2020 року № 89 про списання безнадійного податкового боргу в сумі 2132863,80 грн.

1.12 У справі що розглядається, предметом оскарження є рішення контролюючого органу вищого рівня, прийняте не в порядку самостійного «поновлення» боргу, а в порядку прямо передбаченої законом процедури скасування рішення нижчого органу за пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, з підстав встановленого актом перевірки порушення статті 101 цього Кодексу та Порядку №577 при прийнятті рішень про списання боргу органом нижчого рівня.

Крім того, Верховний Суд у справі №240/26509/23 навів зміст такого передбаченого законом механізму, зазначивши, що відповідач як суб`єкт владних повноважень має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, правовідносини, які були предметом оцінки Верховного Суду у справі №240/26509/23, та правовідносини у цій справі не є тотожними, а тому висновки зазначеної постанови не можуть поширюватися на цю справу.

1.13 Колегія суддів відхиляє довід позивача про те, що акт перевірки від 12.04.2024 №88/06-30-02-06 не може бути належною підставою для встановлення невідповідності рішення про списання боргу законодавству з огляду на внутрішньовідомчий характер і відсутність державної реєстрації Порядку №429.

Зазначений Порядок дійсно регламентує процедуру організації заходу відомчого контролю, а не встановлює нових прав чи обов`язків платника податків і не визначає підстав для скасування рішення про списання боргу.

Натомість підставою прийняття оскаржуваного рішення є встановлене актом перевірки порушення статті 101 Податкового кодексу України та Порядку №577, які на момент винесення рішень про списання боргу були чинними і поширювалися на спірні правовідносини.

Отже, відсутність державної реєстрації Порядку №429 в Міністерстві юстиції України не спростовує виявленого перевіркою порушення, оскільки цей Порядок є процедурним інструментом здійснення контролюючим органом вищого рівня своєї наглядової функції за законністю рішень нижчого органу, що не потребує окремої зовнішньої реєстрації.

1.14 Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оцінюючи правильність висновку відповідача щодо протиправності рішень про списання податкового боргу, колегія суддів враховує, що визнання боргу позивача безнадійним у 2020 році відбулося з порушенням вимог статті 101 Податкового кодексу України та Порядку №577, оскільки цей борг підлягав стягненню на підставі рішень судів, тобто до повного погашення, а відтак не міг бути списаний на підставі ст. 101 ПКУ та п. 2.1.3 Порядку №577 (в редакції станом на момент списання).

Така неправомірна дія не могла припинити чинності судових рішень про стягнення цього боргу, які на момент списання боргу залишалися невиконаними в повному обсязі. Відповідно, обов`язок держави забезпечити стягнення підтвердженого судовими рішеннями боргу до його повного погашення, передбачений пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, є дійсним, а скасування протиправного рішення про списання боргу є належним способом відновлення законного стану, спрямованим на забезпечення виконання зазначених судових рішень.

1.15 Апеляційний суд відхиляє доводи позивача на дію мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств, встановленого Законом України «Про мораторій на примусову реалізацію майна» №2864-III від 29.11.2001, та на заборону звернення стягнення на майно об`єктів права державної власності, встановлену перехідними положеннями Закону України №145-IX від 02.10.2019, з огляду на таке.

Так, зазначені законодавчі обмеження унеможливлювали виключно звернення стягнення на майно підприємства в порядку примусової реалізації, однак не припиняли й не скасовували самого податкового боргу як такого, не змінювали статусу судових рішень про його стягнення, які набрали законної сили та залишалися чинними й обов`язковими до виконання, і не виключали можливості погашення боргу в інший спосіб.

Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України безнадійним визнається податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, а не борг, стягнення якого тимчасово ускладнене з причин, не пов`язаних зі спливом строку давності. Тимчасова неможливість звернення стягнення на майно з підстав дії мораторію сама по собі не є підставою для визнання боргу безнадійним у розумінні статті 101 цього Кодексу, оскільки закон пов`язує безнадійність боргу з вичерпним переліком підстав, визначених пунктом 101.2 статті 101 Кодексу, серед яких дія мораторію на реалізацію майна не визначена.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наявність мораторію не спростовує встановленого актом перевірки від 12.04.2024 №88/06-30-02-06 висновку про протиправність визнання боргу позивача безнадійним та його списання Головним управлінням ДПС у Житомирській області в 2020 році, оскільки борг залишався не безнадійним, а таким, що підлягав стягненню до повного погашення відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.

1.16 Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок строку в 1095 календарних днів з моменту прийняття рішень про списання податкового боргу від 24-26.11.2020 до дати прийняття оскаржуваного рішення від 19.07.2024, також не дослідив та не надав оцінки положенням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, тобто з 18.03.2020 до 30.06.2023, а також положенням пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 15.03.2022 №2120-IX, чинної до 01.08.2023) щодо зупинення перебігу строків на період дії воєнного стану.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про прийняття ДПС України оскаржуваного рішення з пропуском строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, є помилковим і таким, що не враховує наведених вище законодавчих положень про зупинення перебігу цього строку.

1.17 Щодо доводу про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що це питання вже було предметом розгляду суду першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі, де клопотання позивача про поновлення строку задоволено, оскільки встановлено, що особа, зазначена у поштовому повідомленні про вручення оскаржуваного рішення, на підприємстві не працювала, а дата на поштовому штемпелі не збігалася з датою, вказаною у відповіді ДПС України на адвокатський запит, тобто належного підтвердження вручення рішення позивачу 29.07.2024 не встановлено. В апеляційній скарзі ДПС України обмежилася повторним посиланням на факт направлення рішення поштою, не спростувавши встановлених судом конкретних невідповідностей щодо особи одержувача та дати штемпеля, тому колегія суддів погоджується з тим, що строк звернення до суду позивачем не порушено.

1.18 Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, що не відповідають встановленим у справі обставинам, необґрунтовано ототожнив оскаржуване рішення з рішенням, яке було предметом оцінки в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №240/26509/23, та не надав належної оцінки факту протиправності первинного рішення про списання податкового боргу.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що є підставою для скасування судового рішення.

2.2 Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Коростишівський спиртовий комбінат».

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 вересня 2026 року

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Моніч Б.С. Сапальова Т.В.