Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №240/28103/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28103/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення виплати пенсії з 15.09.2025 у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №240/15843/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати пенсію з 15.09.2025 перераховану на виконання рішення суду у справі №240/15843/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону №796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотання апелянта про розгляд справи за її участі, предмет позову, та положення ст. 311, 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №240/15843/25, яке постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 залишено без змін, позовні вимоги задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 з 16.07.2025 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.

Як зазначено представником позивача, 06.07.2026 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою щодо надання інформації про виконання рішення суду у справі №240/15843/25 та із проханням здійснити виплату пенсії у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду, оскільки розмір перерахованої пенсії становить 14336,82 грн. та нараховано доплату різниці в пенсії за період з 01.02.2025 по 31.08.2026 - 149892,34 грн. Натомість на виконання рішення суду відповідач здійснив в листопаді 2025 року - 8285,66 грн., в грудні 2025 року - 7648,77 грн., в лютому 2026 року - 1108,55 грн., в березні 2026 року - 1088,55 грн., в квітні 2026 року - 982,55., в травні 2026 року - 885,87., в червні 2026 року – 1073,87.

Позивач вважає, що на виконання рішення суду, прийнятого у справі №240/15843/25, не отримує пенсію у нарахованому розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач фактично не погоджується із порядком, способом та строками виконання рішення суду у справі №240/15843/25, а також вважає протиправними дії відповідача, вчинені під час його виконання.

Тобто, предметом поданого позивачем позову у даній справі є правовідносини між сторонами щодо порядку виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №240/15843/25, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між сторонами новий спір не виник, а заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення у справі , яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

За приписами ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 381 - 1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Аналізуючи предмет спору у цій справі суд приходить до висновку, що даний позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/15843/25.

Відтак, слід зазначити, що позивач у цій справі фактично обрав інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом, а саме шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, допущених при виконанні рішення суду.

Проте, суд наголошує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

У той же час, у разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, які допущені на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаних обставин, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/15843/25.

При цьому, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №240/15843/25 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382 - 382-3 та 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі ст. 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов. Суд, зазначає, що з вказаними заявами в межах справи №240/15843/25 позивач не звертався.

Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З огляду на те, що між сторонами новий спір не виник, а заявлені позовні вимоги та обраний позивачем спосіб захисту у межах даного позову є способом виконання іншого судового рішення у справі , яке набрало законної сили та яким вирішено питання щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.