Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/17807/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17807/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем всупереч чинному законодавству було відмовлено в перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, а також обчислено розмір пенсії з її обмеженням максимальним розміром та застосуванням понижуючих коефіцієнтів.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

2.2 На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року по справі №120/1947/25 ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 року основного розміру його пенсії.

2.3 Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення №ХЛ61415 від 15.07.2025 року, визначеного станом на 01.01.2023 року.

2.4 За результатом розгляду заяви, відповідач листом відмовив у здійсненні такого перерахунку через відсутність на те правових підстав. Крім того, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" відповідач провів з 01.01.2025 року перерахунок пенсії позивача і здійснив її виплату обмеживши максимальним розміром визначеним у постанові. При цьому, 01.03.2025 року на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого сума індексації склала 1500,00 грн. Як слідує із матеріалів справи, загальний розмір нарахованої позивачу з 01.03.2025 року пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 25156,44 грн., а з урахуванням максимального розміру 24383,22 грн.

2.5 Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2026 позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ61415 від 15.07.2025 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ61415 від 15.07.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 року з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

3.2 Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача законного права на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2025 виходячи з відсоткового значення 90% від сум грошового забезпечення з 01.02.2023, а також про протиправність застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025 і 01.03.2025 (з урахуванням індексації за Постановою КМУ № 209).

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

4.2 Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

1.1 Абзацом третім преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

1.2 За змістом частин першої і третьої статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

1.3 Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

1.4 Відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, усі призначені пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

1.5 Доводи апелянта про те, що Уряд не ухвалював рішень про загальне підвищення грошового забезпечення, колегія суддів відхиляє, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано нечинним пункт 6 Постанови КМУ № 103, що автоматично відновило дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції.

1.6 Ця норма імперативно пов`язує розмір посадового окладу та окладу за військовим званням із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

1.7 Оскільки Законами України «Про Державний бюджет України» на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки цей показник щорічно зростав, відповідно підвищувався і розмір грошового забезпечення чинних військовослужбовців.

1.8 Даний факт, у силу вимог статті 63 Закону № 2262-ХІІ, породив безумовне право колишніх військовослужбовців на перерахунок їхніх пенсій, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19.

1.9 З огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 видав позивачу оновлену довідку № ХЛ61415 від 15.07.2025 із розрахунком грошового забезпечення станом на 1 січня відповідного року, у відповідача виник обов`язок провести перерахунок виплат позивача з першого числа місяця, наступного за місяцем виникнення права, тобто з 01.02.2023.

1.10 Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, такий перерахунок, своєчасно не проведений з вини державних органів, здійснюється за минулий час без обмеження будь-яким строком.

1.11 При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний перерахунок має бути проведений, виходячи з основного розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення, оскільки стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює виключно питання призначення нових пенсій і не може застосовуватися для зменшення відсоткового розміру при перерахунку вже призначених виплат.

1.12 Крім того, цей розмір є преюдиційним та зафіксований чинним судовим рішенням між тими самими сторонами у справі №120/168/19-а.

1.13 Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо запровадження з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 та статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а також обмеження максимальним розміром пенсії після проведення індексації з 01.03.2025 на виконання Постанови КМУ № 209 від 25.02.2025, колегія суддів керується принципом верховенства права та ієрархією нормативно-правових актів.

1.14 Закон про Державний бюджет України не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України, зокрема у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020.

1.15 Будь-яка зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, має здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього спеціального Закону, який жодних понижуючих коефіцієнтів не містить.

1.16 Крім того, за змістом статей 8 та 46 Конституції України, право на соціальний захист є гарантованим, а його норми є нормами прямої дії. Стаття 64 Конституції України та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 містять вичерпний перелік конституційних прав, які можуть бути тимчасово обмежені, і стаття 46 Конституції України до цього переліку не входить.

1.17 Відтак, посилання апелянта на особливий період як на виправдання урізання виплат є безпідставними, а застосуванню підлягають саме норми спеціального Закону № 2262-ХІІ, а не норми закону про Держбюджет чи похідної від нього Постанови КМУ № 1.

1.18 Надаючи оцінку діям відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивача у 10 прожиткових мінімумів з 01.03.2025 року після проведення планової індексації, колегія суддів зазначає, що обмеження максимального розміру військових пенсій було остаточно виведене з правового поля України.

1.19 Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними та скасовано положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, оклад яких обмежував пенсії особам, які захищають суверенітет і територіальну цілісність України. Надалі, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 було визнано неконституційними й приписи статті 2 Закону № 3668-VІ, які дублювали це обмеження щодо військових пенсій.

1.20 Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин у 2025 році в законодавстві України не існує жодної чинної норми, яка б дозволяла обмежувати максимальний розмір пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, а спроби відновлення скасованих обмежень суперечать принципу правової визначеності.

1.21 Тому, обраний судом першої інстанції спосіб захисту у вигляді визнання протиправним обмеження максимальним розміром та зобов`язання виплатити пенсію з 01.03.2025 у повному обсязі є повністю вичерпним, відновлює порушене право та виключає необхідність покладання на відповідача додаткових штучних зобов`язань.

1.22 Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 цієї постанови з 01.03.2025 пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21, 36 Закону № 2262-XII, підлягають збільшенню із застосуванням коефіцієнта, визначеного пунктом 1 цієї постанови.

1.23 При цьому положення постанов Кабінету Міністрів України № 168, № 185 та № 209 щодо збільшення пенсії у межах максимального розміру суперечать положенням Закону № 2262-XII з урахуванням, згадуваного вище, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнано неконституційним положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

1.24 Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо неприпустимості обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17 та від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

1.25 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахована позивачу індексація відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 року підлягає врахуванню при виплаті пенсії, водночас її обмеження максимальним розміром є протиправним.

1.26 Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.3 Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.