Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №120/1602/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1602/26 Головуючий у 1-й інстанції: Полішук І.М,

Суддя-доповідач: Канигіна Т.С.

22 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

09.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі, у якому просив:

- визнати неправомірними дії Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі щодо неправомірного повернення виконавчого документу;

- зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2026.

В обґрунтування позовної заяви вказує на те, що 23.01.2026 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі з заявою про стягнення коштів з рахунків бюджетних асигнувань Вороновицької селищної ради на підставі додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 120/3909/23, однак, протиправно отримав письмову відмову з поверненням виконавчого документа.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали суду від 23.03.2026 про залишення позовної заяви залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.

ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення позовної заяви разом з доданими матеріалами справи.

Так, позивач зазначає, що залишаючи позовну заяву без руху, у частині відсутності належним чином засвідченої копії доказів, суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам до початку відкриття провадження, що не передбачено нормами КАС України. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, вирішуються судом в нарадчій кімнаті, з відповідачем під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих позивачем обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України.

Так, згідно з приписами цієї норми у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездатеріалами справи.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За правилами, встановленими статтею 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У статті 161 КАС України також передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Згідно із статтею 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання.

При цьому повернення позовної заяви є наслідком неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк. При цьому суд повинен оцінити, чи дійсно позивач не вжив заходів для усунення недоліків, чи усунув їх частково, а також чи є вимоги ухвали про залишення без руху обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам статей 160, 161 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду, а також належного оформлення позовної заяви. Для цього особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, наведеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.08.2023 у справі № 600/3759/21-а, від 11.07.2024 у справі № 360/221/24.

Так, відповідно до матеріалів справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали, а саме позивачу запропоновано подати:

- докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн;

- засвідчені належним чином додані до позовної заяви документи;

- зазначення належного відповідача з урахуванням предмету позову або уточнення найменування відповідача, зазначеного у позовній заяві.

25.02.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про виконання вимог ухвали суду від 13.02.2026 та усунення недоліків позовної заяви.

До зазначеної заяви позивач долучив уточнену позовну заяву, у якій визначив відповідачем Вінницьке управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі.

Крім того, ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26.01.2026 за період із січня по грудень 2025 року.

На думку позивача, зазначені відомості підтверджують відсутність у нього доходів, що, за його твердженням, є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до протоколу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у зв`язку із звільнення судді з посади, відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з урахуванням ухвали від 23.03.2026, якою позивачу було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, дійшов не обґрунтованого висновку про наявність підстав для її повернення.

Відповідно до матеріалів справи, 25.02.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

До зазначеної заяви ОСОБА_1 долучив уточнену позовну заяву, у якій визначив відповідачем Вінницьке управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі.

Крім того, позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26.01.2026 за період із січня по грудень 2025 року. На думку позивача, зазначені відомості підтверджують відсутність у нього доходів та, відповідно, наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Таким чином, КАС України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Зокрема, за нормами наведеної статті, суд може звільнити особу від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний 2025 рік.

Так, до поданої заяви позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, відповідно до яких інформація про доходи відсутня.

Отже, позивач надав суду докази, які підтверджують, що розмір судового збору за подання позовної заяви в цій справі перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (2025), а тому з урахуванням вищезазначених норм КАС України, позивач має право на звільнення його від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 17.03.2026 у справі №120/15059/25 дійшов висновку щодо достатності надання скаржником відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела, суми нарахованого доходу за період з січня 2024 року по грудень 2025 року (відсутня інформація щодо джерел/сум виплачених доходів).

Щодо ненадання позивачем належним чином засвідчених копій документів, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Перелік документів, які подаються до позовної заяви передбачений статтею 161 КАС України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Так, згідно з додатками до позовної заяви, позивачем додано: позовну заяву, відповідь відповідача на заяву позивача, заяву один примірник.

Тобто, суд першої інстанції залишив позовну без руху з огляду на відсутність завіреного належним чином документа - відповідь відповідача на заяву позивача.

Колегія суддів зазначає, що пунктами 1, 3, 6 частини другої статті 173 КАС України передбачено, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Отже, суд першої інстанції у разі необхідності може встановлювати обставини справи та збирати відповідні докази в підготовчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі має повноваження запропонувати сторонам надати певні докази або зобов`язати відповідача надати такі, зокрема, у даному випадку оригінал чи належним чином завірену копію відповіді відповідача на заяву позивача.

У разі відсутності у справі доказів, указана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі. Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що незасвідчення цих документів у даному випадку має формальний характер і унеможливило доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів позивача шляхом судового розгляду справи.

Щодо зазначення позивачем належного відповідача у справі колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з поданої позивачем заяви про усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 визначив відповідачем Вінницьке управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі, також зазначив його код ЄДРПОУ 38054712.

Згідно з матеріалами справи, предметом оскарження є повернення позивачу виконавчого документа, оформлене листом Вінницького управління Державної казначейської служби України Вінницької області № 02-32-10/117 від 26.01.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України та частини третьої статті 48 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Таким чином, визначення позивачем особи як відповідача не є безумовним для суду, оскільки саме суд під час вирішення питання про відкриття провадження та подальшого розгляду справи має встановити, яка особа є належним відповідачем з огляду на характер спірних правовідносин та предмет заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у своїй послідовній практиці зазначає, що визначення відповідачів є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який у разі необхідності вирішує питання про їх заміну або залучення співвідповідача.

Зокрема, у постанові від 13.09.2023 у справі № 620/4900/22 та від 23.06.2026 у справі 580/12702/25 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.02.2022 у справі № 620/4205/21, від 06.04.2023 у справі № 640/10399/20 та від 17.05.2023 у справі № 640/17939/20, від 10.02.2026 у справі № 320/3992/23.

Отже, суд не обмежений зазначеним позивачем найменуванням відповідача та має право і обов`язок встановити належного відповідача, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, фактичних обставин справи та характеру спірних правовідносин.

Водночас, колегія суддів зауважує, що з метою належного визначення суб`єкта владних повноважень, який є належним відповідачем у цій адміністративній справі, суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості щодо відповідної юридичної особи за її ідентифікаційним кодом шляхом формування запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Сама по собі неточність у зазначенні позивачем найменування відповідача, за умови можливості ідентифікувати відповідного суб`єкта за його ідентифікаційним кодом та з огляду на зміст оскаржуваного рішення, не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що виявлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви не перешкоджають суду розглянути справу по суті, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування статей 160, 161 КАС України та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції має розглянути клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною третьою статті 312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, дійшов передчасних висновків про наявність підстав для постановлення ухвали про повернення позовної заяви.

Отже, прийняте рішення підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Вінницькому районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у випадках, передбачених ч.2 ст. 328 КАС України.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.