Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №560/8051/20 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8051/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт відзначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та, посилаючись на обставини, встановлені в ході розгляду справи в суді першої інстанції, просив залишити останню без задоволення.

Серед іншого, відповідач відзначив, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №48 від 06.11.2020 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження не створює для апелянта жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав та безпосередньо не породжує для неї будь-яких обов`язків, оскільки останнє скасовано рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №ІІ-014/2021 від 19.02.2021 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до останньої дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права зайняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі, а ухвалою від 21 травня 2021 року призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження.

В подальшому, ухвалою від 02 червня 2021 року суд постановив перейти до розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

23 червня 2021 року внаслідок задоволення клопотання позивача провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/6754/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2021 року № ІІ-014/2021.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 адміністративну справу №320/6754/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В подальшому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 19 лютого 2021 року №ІІ-414/2021.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нова постанова, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року поновлено провадження у справі та призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №417 від 16.10.2008, воно видане Призиглей Марії Іванівні, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Хмельницької кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.09.2008 №38 (арк. спр.10, т.1).

22.12.2014 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого було представництво інтересів останнього у Славутському міськрайонному суді під час розгляду справи про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за нецільове використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

07.12.2018 між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном.

Починаючи з кінця 2015 року, позивачка перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3

14 лютого 2020 року на адресу КДКА надійшла заява ОСОБА_2 про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_1 , який виявився у порушенні п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме п. 9 Правил адвокатської етики, щодо неприпустимості конфлікту інтересів.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області №48 від 06.11.2020 притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано до адвоката дисциплінарне стягнення у виді попередження (арк. спр.11-15, т.1).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність конфлікту інтересів адвоката ОСОБА_1 щодо представництва спочатку ОСОБА_2 у 2014 році та згодом у 2018 році ОСОБА_3 , які мають суперечливі інтереси (конфлікт з 2018 року).

Суд першої інстанції виходив з того, що адвокат не мала письмової згоди ОСОБА_2 про відсутність обмежень у використанні інформації, яка стала відома або могла стати відомою при наданні правової допомоги у 2014 році, що не спростовується виконанням договору про надання правової допомоги від 22.12.2014 з ОСОБА_2 у 2014 році, так як конфіденційна інформація не обмежена у часі.

Судова колегія, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Отже, визначальним при вирішенні питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлення факту порушення нею правил адвокатської етики, яке полягає в недотриманні принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Правила адвокатської етики є системою згрупованих норм етичного характеру, зводом принципів, ідей, положень, які відображають цінності сучасної адвокатської спільноти. У цій системі цінностей вимога чесного та порядного ставлення до здійснення професійної діяльності є важливою умовою поваги до професії адвоката, підвищення довіри осіб, які потребують правової допомоги, до адвокатури в цілому.

Згідно зі статтями 4, 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Статтею 28 Закону №5076-VI визначено, що адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів, або якщо виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

Отже, Законом №5076-VI передбачено заборону для адвоката укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів та виконувати договір про надання правової допомоги в разі, якщо це може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

При цьому, Законом №5076-VI не вимагається настання факту розголошення адвокатської таємниці, достатньою перешкодою для укладання та виконання такого договору є існування самої лиш ймовірної можливості такого розголошення, а також настання ситуації, яка свідчить про виникнення конфлікту інтересів.

Під конфліктом інтересів, за приписами статті 9 Правил адвокатської етики, слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Тобто, це є конфліктом між правом адвоката щодо надання правової допомоги, здійснення своєї діяльності щодо невизначеного кола осіб та його обов`язком забезпечення збереження адвокатської таємниці.

В даному випадку законодавець визначає момент настання конфлікту інтересів виникненням такої суперечності між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, яка може вплинути на об`єктивність або неупередженість адвоката під час виконання ним професійних обов`язків.

При цьому, за статтею 9 Правил, адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта.

Судова колегія вважає за необхідне зупинитись на понятті «конфіденційності інформації», яке використане в статті 9 Правил, та, з урахуванням змісту статті 10 цих Правил, наголошує, що конфіденційною інформацією у взаємовідносинах між адвокатом та клієнтом є будь-яка інформація, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (що стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких звертався клієнт до адвоката), збереження конфіденційності якої є обов`язком адвоката щодо клієнта. Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом.

Судом першої інстанції надано вірне тлумачення вказаної норми права та висловлено в оскражуваному рішенні правильний висновок, за яким, конфіденційною є будь-яка інформація, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" або становить персональні дані про фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб`єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов`язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.

Водночас, судова колегія вважає також за необхідне більш детально розкрити поняття адвокатської таємниці, яка у відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону №5076-VI, включає в себе: факт звернення особи за правовою допомогою; будь-яка інформація, що стала відома адвокату, адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню, помічнику адвоката, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням), у зв`язку з наданням професійної правничої (правової) допомоги або зверненням особи за правовою допомогою; зміст будь-якого спілкування, листування та інших комунікацій (в тому числі з використанням засобів зв`язку) адвоката, помічника адвоката, стажиста з клієнтом або особою, яка звернулася за наданням професійної правничої (правової) допомоги; зміст порад, консультацій, роз`яснень, документів, відомостей, матеріалів, речей, інформації, підготовлених, зібраних, одержаних адвокатом, помічником адвоката, стажистом або наданих ним клієнту в рамках професійної правничої (правової) допомоги чи інших видів адвокатської діяльності.

Відповідно до ст.20 Правил адвокатської етики, адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов`язаний договором про надання правової допомоги.

Адвокат не має права прийняти доручення також, якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

Обмеження, передбачені цією статтею, не застосовуються в конкретному випадку за письмовою згодою клієнта (клієнтів), інтереси якого (яких) представляє адвокат та є суперечливими.

Отже, частина третя статті 9 Правил передбачає заборону адвокату без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів (інтересу адвоката на здійснення діяльності та інтересу клієнта на забезпечення адвокатської таємниці, якому адвокат до цього надавав правову допомогу), надавати правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, якщо він до цього вчиняв аналогічні дії щодо попереднього клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта.

Як встановлено в ході розгляду справи позивач не заперечує факт укладення з ОСОБА_2 (клієнт) Договору про надання правової допомоги від 22.12.2014 щодо захисту інтересів клієнта у Славутському міськрайонному суді під час розгляду справи за його позовом до державного інспектора сільського господарства Романюка В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.12.2014 (арк. спр.20, т.1), як і не заперечує факт укладення Договору про надання правової допомоги від 07.12.2018 з ОСОБА_3 (клієнт) про представлення інтересів клієнта щодо підготовки позову до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном та під час розгляду цієї цивільної справи у Славутському міськрайонному суді (арк. спр.21-22, т.1).

При цьому, на переконання апелянта, представництво інтересів ОСОБА_3 ніяким чином не відносять до її представництва інтересів ОСОБА_2 в адміністративному судочинстві в 2014 році, оскільки предмети розгляду справ за їх участі є абсолютно різними.

Аналізуючи дані обставини, судова колегія враховує, що відповідно до постанови Славутського міськрайонного суду від 29.12.2014 у справі №682/4200/14-а, зокрема, досліджувався факт використання ОСОБА_2 земельної ділянки під приміщенням телятника в АДРЕСА_1 , та використання її за цільовим призначенням (арк. спр.16-17, т.1), а у справі №682/2631/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 предметом позову є витребування майна з чужого незаконного володіння, що знаходиться в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр.51-55, т.1).

Таким чином, всі адвокатські послуги, надані позивачкою як ОСОБА_2 у 2014 році, так і ОСОБА_3 у 2018 році, стосувались безпосередньо однієї земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 .

Окрім того, судом встановлено, що з 2009 року ОСОБА_3 працював у ОСОБА_2 керуючим на підприємстві з виробництва меблів. Адвокат Призиглей М.І. на той час представляла інтереси ОСОБА_2 , як власника бізнесу у правовому напрямку, в тому рахунку представляла його інтереси у Славутському міськрайонному судді у вищезгаданій справі.

На даний час, позивачка представляє інтереси свого чоловіка ОСОБА_3 та надає йому правову допомогу у низці судових процесів проти ОСОБА_2 , в тому рахунку щодо визнання неправомірними та усунення перешкод у користуванні майном, про визнання договорів про спільне користування нежитловими приміщеннями недійними, про витребування майна з незаконного нежитлового володіння як безпідставно набутого.

З приводу вказаного, судова колегія зауважує, що адвокат ОСОБА_1 , надаючи правову допомогу на протязі 2014-2015 років ОСОБА_2 , як власнику бізнесу, мала доступ до всіх печаток, бланків, документації та інформації, яка нею може бути використана в ході представлення інтересів ОСОБА_3 у судах проти ОСОБА_2 , предметом яких виступає даний бізнес.

При цьому, законодавством не вимагається доведення факту дійсного використання адвокатом такої інформації при наданні правової допомоги новому клієнту, достатнім є лише наявність перспективи її використання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 року у справі №822/1479/17.

До того ж, відповідно до рішення КДКА №VІІІ-004/2020 від 29.08.2020 року, яке позивачем не оскаржувалось та є чинним, адвокат Призиглей М.І. надавала ОСОБА_2 правову допомогу щодо використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також щодо внесення змін до статуту ТОВ "Торговий дім "Укрхімматеріали" та реєстрація таких змін, а згодом надала вказані документи до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області при розгляді цивільних справ під час представництва інтересів ОСОБА_3 .

Отже, уклавши договори про надання правової допомоги з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачка порушили принцип конфіденційності та допустила конфлікт інтересів.

Відповідно до статті 16 Правил адвокатської етики, ще до укладення договору про надання правової допомоги адвокат має повідомити клієнту, про обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.

Статтею 20 Правил передбачено, що адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв`язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів. Адвокат не має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що позивачка прийняла доручення про надання правової допомоги з ОСОБА_3 , незважаючи на існування розумних підстав вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів, а також те, що конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

За цих обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання позивачем від ОСОБА_2 будь-якої конфіденційної інформації, оскільки без її отримання належне виконання адвокатом своїх професійних обов`язків є в принципі неможливим.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, звертає увагу апелянта на вимоги статті 36 Правил адвокатської етики, за якою незалежно від причин розірвання договору на адвоката продовжують поширюватись обов`язки, що випливають з принципів конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Ці правила не поширюються на випадки розірвання договору адвокатом з підстав грубого порушення клієнтом зобов`язань, прийнятих на себе згідно з договором, що виразилось у відмові від сплати або фактичній несплаті гонорару в повному обсязі.

Також, судова колегія вважає необхідним наголосити, що роль адвокатів у системі правосуддя тягне за собою ряд обов`язків і обмежень, особливо у зв`язку з їх професійною діяльністю, яка повинна бути прямою, чесною і гідною (Рішення Європейського Суду з прав людини Касадо Кока проти Іспанії, 24 лютого 1994 року, § 46, Серія А № 285-А; Штойр проти Нідерландів, № 39657/98, § 38, ЄСПЛ 2003-XI; Фераарт проти Нідерландів, № 10807/04, § 51, 30 листопада 2006 року, і Моріс, наведена вище, § 133). Професія адвоката є однією з професій, представники якої повинні дотримуватися вищих і більш суворих стандартів поведінки. Не лише загальні стандарти поведінки, але також спеціальні вимоги, встановлені законами, які регулюють діяльність колегії, та правила професійної етики, застосовуються до практики адвоката. Необхідність вимог, встановлених правилами професійної етики, є об`єктивною: лише особі з високою моральною репутацією можливо довіряти брати участь у процесі здійснення правосуддя. Дозвіл будь-якій особі брати участь у цьому процесі незалежно від його або її поведінки дискредитує ідею здійснення правосуддя» (Рішення по справі Lekaviиienл v. Lithuania, 27 червня 2017 року, № 48427/09, ECHR 2017).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо спірних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав їм правильну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку за результатами розгляду даної справи, визначивши наявність в діях позивача порушення Правил адвокатської етики та норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які виразились у недотриманні останнім умов щодо уникнення конфлікту інтересів та конфіденційності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини та наявні в матеріалах справи докази, що їх підтверджують, дають беззаперечні підстави вважати, що адвокат ОСОБА_1 порушила принципи адвокатської діяльності, якими є принципи конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів, на необхідність дотримання яких вказано у статтях 4, 21, 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у статтях 9, 16, 20, 36, 40 Правил адвокатської етики, затверджених З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, а відповідач, приймаючи 24 квітня 2017 року рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.