Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/12431/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12431/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Мінкін Ю.Г.;

від відповідача (апелянта): Зінчук А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2024:

№ 895750413 (форми «В4») — про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 4 198 419,00 грн;

№ 895790413 (форми «Р») — про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 44 684,00 грн (з урахуванням штрафних санкцій).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.08.2024 № 895750413 та № 895790413.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки позивач у період з вересня 2023 року по квітень 2024 року не подавав податкової звітності, то попереднім звітним періодом для податкової декларації з ПДВ за травень 2024 року є квітень 2024 року. На думку ДПС, у рядку 16.1 декларації за травень 2024 року мало стояти « 0», а перенесення показника суми від`ємного значення з декларації за серпень 2023 року є грубим порушенням вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі — Порядок № 21).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 22.09.2026 об 11:50, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.

До Шостого апеляційного адміністративного суду 15.09.26 надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

22.09.2026 в судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на їх задоволенні. Просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Крона-Компані» було зареєстроване платником податку на додану вартість з 14.10.2004 року.

Проте 22.09.2023 року контролюючим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ на підставі абзацу «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі — ПК України).

У подальшому вказане рішення було оскаржено в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року у справі № 160/28977/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Технічне поновлення статусу платника ПДВ у Реєстрі контролюючим органом було здійснено лише у червні 2024 року (після звернення позивача). У зв`язку з цим у період з вересня 2023 року по червень 2024 року позивач був протиправно позбавлений можливості своєчасно подавати податкову звітність.

Позивачем була подана контролюючому органу податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2023 року, в якій задекларовані такі показники: у р.16 визначено від`ємне значення, що включається до склад податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 665641 грн; у р.16.1. значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду – 665641 грн; у р.17 у сього податкового кредиту – 743318 грн; у р.19 від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – 773812 грн; у р. 19.1. з рядка 19 сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3. статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3. статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації – 8928945 грн); у р.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 773812 грн.

Також позивачем подана контролюючому органу податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2024 року № 9165937615 від 17.06.2024, в якій задекларовані такі показники: у р. 1.1. сума податку на додану вартість – 40622 грн; у р. 9 усього податкових зобов`язань – 40622 грн; у р.16 визначено від`ємне значення, що включається до склад податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4239041 грн; у р.16.1. значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду – 773812 грн; у р.16.2. збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків – 3465229 грн; у р.17 у сього податкового кредиту – 4239041 грн; у р.19 від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – 4198419 грн; у р.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 4198419 грн.

Тобто, одразу після поновлення статусу (у червні 2024 року) позивач подав податкову декларацію з ПДВ за травень 2024 року, в якій у рядку 16.1 відобразив показник рядка 21 декларації за серпень 2023 року (останній звітний період перед протиправним анулюванням реєстрації).

У вересні 2024 року позивач подав контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2024 року, в кому відкоригував такі показники податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року: у р.16 визначено від`ємне значення, що включається до склад податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4239041 грн; у р.16.1. значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду – 773812 грн; у р.16.2. збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків – 3465229 грн; у р.17 у сього податкового кредиту – 4279741 грн; у р.19 від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду – 4239119 грн; у р.21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду – 4239119 грн.

Відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за травень 2024 року, за результатами якої складено акт від 02.07.2024№ 79760/Ж5/26-15-04-13-03/32759456 (далі - Акт), яким зафіксовано, що в ході проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року встановлено віднесення до рядка 16.1 (від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) суми ПДВ у розмірі 773 812 грн при відсутності декларації з ПДВ за попередній податковий період (квітень 2024 року) також неправомірне віднесення платником до рядка 16.2 суми ПДВ у розмірі 3 465 229 грн. Підприємством подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (реєстраційний № 9165937615 від 17.06.2024) на збільшення р.21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 465 229 грн.

В Акті зазначено, що згідно з розділом V Порядку № 21 у рядку 16 декларації відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний у рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду; у рядку 16.3 декларації вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу ІІ Кодексу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апелянта, колегія суддів зазначає таке.

За приписами Податкового кодексу України (далі – ПК України), податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4).

Згідно зі статтями 20 і 21 ПК України, контролюючі органи зобов`язані діяти виключно на підставі закону та не допускати порушень прав платників.

Відповідно до статей 46, 48, 49, 184, 202 і 203 ПК України, а також Порядку № 21 та Положення № 1130, податкова звітність з ПДВ подається за кожен календарний місяць без наростаючого підсумку. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з дати внесення запису до Реєстру до моменту анулювання реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 5.10 Положення № 1130). У разі скасування такого рішення судом контролюючий орган вносить запис про відновлення реєстрації, при цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Суд зазначає, що скасування анулювання реєстрації платника ПДВ слід розцінювати як подію, що повертає особі раніше неправомірно вилучений статус, а отже, фактично статус платника зберігався за особою протягом усього часу. Юридично це означає, що відновлений платник ПДВ у період оскарження не позбавлявся свого статусу.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що попереднім звітним періодом для травня 2024 року є квітень 2024 року. Податковий орган свідомо ігнорує ту обставину, що відсутність податкової звітності за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року зумовлена виключно протиправними діями самого контролюючого органу, який прийняв незаконне рішення про анулювання реєстрації та несвоєчасно виконав рішення суду після набрання ним законної сили.

Застосування фіскальним органом формального підходу до поняття «попереднього періоду» без урахування реальних обставин справи є неприпустимим, оскільки це призводить до конфіскації законно накопиченого податкового кредиту (від`ємного значення) платника податків через незаконні дії самої держави в особі її фіскальних органів.

Тлумачення норм Порядку № 21 судом здійснено не формально, а системно — з урахуванням принципу правової певності та заборони перекладання негативних наслідків помилок державних органів на платника податків

Відтак, з огляду на те що податковий орган наполягає на формальному дотриманні інструкцій (попередній місяць — квітень 2024 року) - суд першої інстанції доцільно відхилив цей довід, вказавши на протиправність вимоги подавати звітність за періоди, коли підприємство було примусово позбавлено технічної та юридичної можливості це робити через незаконні дії податкового органу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач затягнув із зверненням до ДПС за витягом у червні 2024 року, є безпідставними. Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язок внесення відповідних відомостей до Реєстру платників ПДВ на підставі судового рішення покладено саме на контролюючий орган, а не на платника. Перекладання наслідків власної бездіяльності на суб`єкта господарювання суперечить засадам верховенства права.

Оскільки донарахування грошових зобов`язань за ППР форми «Р» та зменшення від`ємного значення за ППР форми «В4» ґрунтуються виключно на помилкових та формальних висновках акта перевірки щодо заповнення рядка 16.1 декларації за травень 2024 року, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. У ході судового розгляду контролюючий орган не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на власному суб`єктивному тлумаченні норм податкового законодавства та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 23 вересня 2026 року)