Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №580/4983/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4983/26 Суддя (судді) першої інстанції: Гайдаш В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Єгорової Н.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Яцюка Максима Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №580/4983/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Гайдаш В.А.) за позовом адвоката Яцюка Максима Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно затримання та мобілізації ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ від 28.04.2026 №2697 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до військової частини.

В обґрунтування позову зазначив, що зазначеним наказом позивача незаконно мобілізовано на військову службу і направлено для проходження військової служби до військової частини, оскільки затримання позивача відбулося працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7.

Проте затримання осіб входить до компетенції працівників Національної поліції, а не ІНФОРМАЦІЯ_7.

Крім того, в зв`язку з порушенням порядку затримання позивача та примусовою доставкою його до ВЛК, позивач був позбавлений можливості надати медичну карту, відповідні медичні документи про стан здоров`я. Отже, медичний огляд позивача був проведений формально, без реальної перевірки придатності до військової служби.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, повністю проігнорував посилання позивача на факт незаконного затримання та утримання позивача, що є порушенням мобілізаційних дій щодо особи.

Працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 можуть ініціювати затримання лише у разі, коли особа перебуває у розшуку за ігнорування повісток, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке затримання представниками ІНФОРМАЦІЯ_7 є незаконним.

Відповідачем не надано доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_7.

Також суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач пройшов ВЛК формально, без дослідження необхідних медичних документів.

Отже, внаслідок незаконного затримання та формального проходження ВЛК під час мобілізаційних дій у разі видання суб`єктом владних повноважень наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли 19 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19.07.2005 року, з 10.03.2026 року взятий на військовий обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_1), перебуває в картотеці «вільні залишки»; військово-лікарську комісію проходив 10.03.2026 в КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради, був визнаний «тимчасово непридатним» з подальшим переоглядом 10.04.2026 року; знаходиться в активному розшуку з 05.03.2026, підстава: не проходження військово-лікарської комісії.

Як свідчить лист-відповідь Уманського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Черкаській області від 24.04.2026 року №72209-2026 на звернення позивача від 22.04.2026 року, до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло звернення ОСОБА_2 про насильство з боку цивільного чоловіка. По прибуттю на місце події чергового наряду сектору протидії домашньому насильству громадянина ОСОБА_1 було перевірено по облікам ІКС «Інформаційний портал національної поліції України» та встановлено, що відносно ОСОБА_1 наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу порушення ОСОБА_1 вимог ст.37 ЗУ «Про військовий облік та військову службу», а саме: не повідомлення про зміну місця проживання в семиденний строк ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо взяття на військовий облік. Вказане звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 №Е4866872 від 05.03.2026 року зареєстровано в ІКС ІПНП за №6773 від 05.03.3036 року в Уманському РУП ГУНП в Черкаській області. В подальшому ОСОБА_1 було запрошено проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 , на що він добровільно погодився, тому матеріали про адміністративне затримання відносно нього не складалися (а.с.10)

Відповідно до постанови №323 від 24.04.2026 року про закриття справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП 18.04.2026 року близько 10.00 годин громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , кабінет №4/1 для уточнення військово-облікових даних та з`ясування обставин перебування в розшуку. (а.с.15-16)

Оскільки на час складання постанови було встановлено, що 18.04.2026 року ОСОБА_1 пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 і був визнаний «придатним до військової служби» та відповідно до наказу №2471 від 18.04.2026 року проходить військову службу, тому провадження в адміністративній справі №323 від 18 квітня 2026 року, відкрите ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п.10 ст.247 КУпАП.

Відповідно до довідки ВЛК від 10.03.2026 року №2026-0310-1610-0370-0 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано тимчасово непридатним до військової служби до 10.04.2026 року (а.с.11)

Відповідно до довідки ВЛК від 18.04.2026 року №2026-0418-1217-4029-7 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано придатним до військової служби (а.с.12)

В матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду від 18.04.2026 року ОСОБА_1 , в якій відображені результати аналізів та обстеження, та на підставі ст. 53в графи ІІ Розкладу хвороб його визнано придатним до військової служби (а.с.13)

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.04.2026 №2697 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку №1381/2/932 від 28.04.2026 (п. 1), призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, рядового ОСОБА_1 , 1986 року народження (а.с.8)

Позивач вважаючи протиправним його призов на військову службу під час мобілізації, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що наказ від 28.04.2026 №2697 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу за мобілізацією позивача, вже реалізований, а тому його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби, тому позов не підлягає задоволенню.

Оцінку доводам позивача щодо незаконного затримання його працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7, порушення процедури проходження ВЛК, суд першої інстанції в рішенні не надавав.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

На підставі частини сьомої статті 1 Закону №2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7).

Як визначено частиною десятою статті 1 Закону №2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_7;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_7), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (…)

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 4 Закону №2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу.

На підставі частини четвертої статті 4 Закону №2232 порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Як визначено частиною першою статті 39 Закону №2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №3543 громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

На підставі частини п`ятої статті 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_7 або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацами 9,10,11 пункт 15 Порядку №560 визначено, що керівники районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних:

звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_7 осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку;

здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 70 Порядку №560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Згідно з пунктом 72 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_7.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( Київському та Севастопольському міському) ІНФОРМАЦІЯ_7 .

На підставі пункту 73 Порядку №560 рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та Севастопольському міському) ІНФОРМАЦІЯ_7 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_7 (…)

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Згідно з пунктом 1 Положення «Про ІНФОРМАЦІЯ_7», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ІНФОРМАЦІЯ_7 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як визначено пунктом 2 Положення №154 ІНФОРМАЦІЯ_7 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на ІНФОРМАЦІЯ_7 завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Відповідно до абзаців 39,40 пункту 9 Положення №154 ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до покладених на них завдань, зокрема, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_7 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що представники ІНФОРМАЦІЯ_7 не мають права затримувати громадян, а також примусово доставляти їх до ІНФОРМАЦІЯ_7. Такі повноваження (проводити адміністративне затримання, примусово доставляти до ІНФОРМАЦІЯ_7) мають лише працівники поліції.

Працівники ІНФОРМАЦІЯ_7 можуть ініціювати затримання лише в разі, коли особа перебуває в розшуку за ігнорування повісток, тобто, будь-яке самостійне затримання представниками ІНФОРМАЦІЯ_7 людини є незаконним.

Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку ІНФОРМАЦІЯ_7 не віднесено.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що його було незаконно затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7.

Між тим, сукупність наданих доказів (постанова №323 від 24.04.2026 року, лист Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 24.04.2026 року) свідчать, що затримання ОСОБА_1 та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено працівниками поліції, а не працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідно до звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 про порушення позивачем правил військового обліку та знаходження його у розшуку з 05.03.2026 року в зв`язку з порушенням військового обліку.

Отже, є неприйнятними доводи апелянта, що його затримання відбулося з порушенням вимог законодавства про мобілізаційні заходи.

Не надання відповідачем доказів вручення позивачу повістки про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_7 не спростовують висновок про те, що затримання позивача і доставлення його в ІНФОРМАЦІЯ_7 відбулося уповноваженими особами - працівниками поліції за наявності підстав - звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 про затримання ОСОБА_1 в зв`язку із знаходженням його в розшуку за порушення правил військового обліку.

Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення військово-лікарської комісії, без дослідження необхідних медичних документів, суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженню медичної документації, визначенню діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16.

До того ж, відповідно до пунктів 72,73 Порядку №560 в разі незгоди з рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо придатності для проходження військової служби за станом здоров`я, особа може звернутися з заявою щодо ініціювання проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , або оскаржити таке рішення в судовому порядку.

Проте, позивачем рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2026 року в установленому порядку не було оскаржено, а суд, як вже зазначалося вище, не має повноважень надавати оцінку правильності проведення військово-лікарської комісії, відповідності діагнозів стану здоров`я особи та достатності медичної документації для встановлення таких діагнозів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів протиправності наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією в зв`язку з порушенням процедури затримання позивача та формальним проходженням ВЛК.

Суд не приймає посилання апелянта на практику апеляційних адміністративних судів у подібних правовідносинах, оскільки за приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а врахування висновків апеляційних судів процесуальним законодавством не передбачено.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав оцінки доводам позивача, викладеним в позові, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині із зазначенням оцінки доводам позивача та підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно до цієї постанови.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Яцюка Максима Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №580/4983/26 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №580/4983/26 - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №580/4983/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 23 вересня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Н.М. Єгорова

В.В. Кузьменко