Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №640/6526/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6526/22 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Попової О.Г.,

суддів: Говоруна О.В.,

Чуприни О.В.,

при секретарі: Штундер В.О.,

за участю:

представника позивача Бардадим О.К.,

представників відповідача Бабченко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Марганецької міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2022 року адвокат Шкуро Юлія Анатоліївна в інтересах позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернулась в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (том 1 а.с.1-19).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2022 року відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Марганецької міської ради (том 1 а.с.193-195)

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (том 6 а.с.241-243).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 апеляційну скаргу подано 24 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку, яку зареєстровано судом апеляційної інстанції 30 грудня 2025 року за вх. № А/855/44904/25.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що компенсація за надання громадських послуг автотранспорту, які надавались ФОП ОСОБА_1 , є послугами загального економічного інтересу та не є державною допомогою відповідно до пункту 2 частини другої статті 3 Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання". Крім того, вважає, що судом першої інстанції не було досліджено та взято до уваги жоден доказ, які були надані позивачем.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не погодився із доводами, що викладені в ній. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано правильну оцінку наявним в ній доказів. Просив апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції в силі, а скаргу позивача без задоволення.

У відповіді на відзив представник позивач не погодився із доводами Антимонопольного комітету викладеним у відзиві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.01.2026 відкрито апеляційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 640/6526/22.

17 квітня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали вказаної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.04.2026 № 713/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Бєлової Л.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026, справа № 640/6526/22 передана судді-доповідачу - Поповій О.Г. До складу колегії суддів із розгляду зазначеної адміністративної справи входять судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року справу №640/6526/22 прийнято до провадження та призначено її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року призначено розгляд справи № 640/6526/22 у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 до складу колегії суддів входять судді Говорун О.В. та Чуприна О.В.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 24 квітня 2013 року № 260 "Про введення в дію протокольного рішення конкурсного комітету від 16 квітня 2013 року щодо результатів розгляду конкурсних пропозицій перевізників - претендентів" перевізника ФОП ОСОБА_1 було визначено переможцем конкурсу на об`єкті конкурсу №8 (маршрут № 4/3 "Кільцевий -Б").

Між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 4 від 24 квітня 2013 року про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганець. Згідно з пунктом 1 перевізник здійснював перевезення пасажирів на регулярному автобусному маршруті загального користування в місті Марганець № 4/3 "Кільцевий - Б". Відповідно до пункту 6 зазначений договір, набрав чинності з дня його підписання сторонами та його укладено строком на п`ять років до 24 квітня 2018 року.

Рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 18 квітня 2018 року №190 "Про подовження терміну дії договору про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Марганці" продовжено дію договору № 4 від 24 квітня 2013 року про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганець строком на три місяці, до 25 липня 2018 року, шляхом укладення додаткової угоди.

Рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 17 липня 2018 року №301 "Про подовження терміну дії договору про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганці" продовжено термін дії договору № 4 від 24 квітня 2013 року про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганець ще на п`ять років, до 24 квітня 2023 року, шляхом укладення договору в новій редакції. Зазначена нова редакція була затверджена 24 липня 2018 року та діє з моменту укладення.

Рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 08 січня 2020 року №1 затверджено Порядок проведення компенсаційних виплат за організацію перевезень окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Марганці.

Рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 22 січня 2020 року №23 внесено зміни до додатку рішення виконкому від 08 січня 2020 року № 1 "Про затвердження Порядку проведення компенсаційних виплат за організацію перевезень окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Марганці" зокрема пункти 4 та 5 викладено в наступній редакції:

" 4.Управлінням праці та соціального захисту населення здійснюються компенсаційні виплати за рахунок коштів міського бюджету на підставі результатів проведеного хронометражу по перевезенню громадян автомобільним транспортом, або на підставі рішення виконкому щодо встановлення фіксованої суми щомісячної компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Марганці: - на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Марганці № 4/3 "Кільцевий - Б"; № 7 "ВГРЗ - Держбуд", графік № 4; №3/1 "Кільцевий - А", графік № 1, у розмірі 1,50 грн. за кожного пасажира; - на міському автобусному маршруті № 1 "Міська лікарня - Городище 1А" загального користування у розмірі 3,00 грн. за кожного пасажира.

5. Автоперевізники, які здійснюють перевезення окремих категорій громадян міста Марганець, надають до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради розрахунки на відшкодування збитків за попередній місяць, понесених внаслідок здійснення перевезень окремих категорій громадян, до 10 числа кожного місяця згідно форми (додається), та акт звіряння розрахунків за виплачену компенсацію за перевезення окремих категорій громадян до 15 числа кожного місяця".

Рішеннями Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 08.01.2020 № 5, від 26.02.2020 № 110 та від 08.04.2020 № 188 затверджено автоперевізника ФОП ОСОБА_1 , якому у 2020 році здійснювалася виплата компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці № 4/3 "Кільцевий - Б" за рахунок коштів міського бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради для всіх категорій громадян з 01.01.2020 по 31.03.2020.

23 січня 2020 року між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договору №5 на виплату компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці на 2020 рік від 23.01.2020. Предметом цього договору є відносини сторін щодо виплати компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганець. Загальна сума цього договору на 2020 рік становила 97 800,00 грн. Строк дії договору з 01.01.2020 до 31.03.2020.

Додатковими угодами № 1 від 30.03.2020 та № 2 від 14.04.2020 продовжено термін дії договору № 5 від 23.01.2020 до 24.04.2020 і змінено загальну суму договору № 5 від 23.01.2020: "…загальна сума Договору на 2020 рік складає 72 108,00 грн".

Приватним підприємством "РЕМСЕРВІС - АТП 11211" від 11 січня 2020 року подано заяву до Комітету щодо перевірки інформації про незаконну державну допомогу у формі компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян на автобусному маршруті загального користування м. Марганець №1 "Міська лікарня - Городище 1А" TOB "ТК "ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК".

Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22 квітня 2020 року № 06/129-р розпочато розгляд справи № 500-26.15/42-20-ДД про державну допомогу для проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції.

Оцінку належності заходу підтримки до державної допомоги щодо маршрутів № 1 "Міська лікарня - Городище 1 А", № 7 "ВГРЗ - Держбуд", № 4/3 "Кільцевий - Б" та № 3/1 "Кільцевий - А" Комітет здійснював за період з 01 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року, оскільки між Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Марганецької міської ради й ТОВ "ТК "ЕКСПРЕС-ЛОГІСТИК", ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ТК "АВТОГРАД" укладено договори від 23 січня 2020 року на виплату компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Марганець на 2020 рік, та відповідно до додаткових угод до вищезазначених договорів така компенсація надавалася з 01 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року.

Листом від 20 серпня 2020 року № 500-29/06-11503 Комітетом запитано у Виконавчого комітету Марганецької міської ради інформацію, яка необхідна для розгляду справи про незаконну державну допомогу.

Листами від 23 вересня 2020 року № 4/09-1290 (вх. №5-01/12466 від 28 вересня 2020 року), від 26 жовтня 2020 року № 4090 (вх. №5-01/14041 від 29 жовтня 2020 року), від 28 січня 2021 року № 4/09-131 (вх. №5-06/1172 від 01 лютого 2021 року), від 12 березня 2021 року № 900 (вх. №5-01/3730 від 19 березня 2021 року), та від 08 липня 2021 року № 04/15-989 (вх. № 5-01/9623 від 08 липня 2021 року) Виконавчий комітет Марганецької міської ради надіслав додаткову інформацію.

Комітетом направлено лист від 20 серпня 2020 року № 500-29/06-11496 до Міністерства інфраструктури України з метою надання інформації щодо правомірності прийнятих Виконавчим комітетом Марганецької міської ради рішень. Міністерство інфраструктури України надало відповідь листом від 02 вересня 2020 року № 12227/37/10-2020 (вх. № 6-06/11389 від 04 вересня 2020 року).

За результатами розгляду справи про державну допомогу Антимонопольний комітет України 23 грудня 2021 року прийняв рішення № 720-р, яким зокрема:

- визнано, що підтримка Марганецької міської ради у формі компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян: на міському маршруті м. Марганець №4/3 "Кільцевий - Б" фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ) на період з 01 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 72 108 (сімдесят дві тисячі сто вісім) гривень; визнано, що державна допомога Марганецької міської ради у формі компенсації за організацію перевезень окремих категорій громадян: на міському маршруті м. Марганець № 4/3 "Кільцевий - Б" фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ) на період з 01 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у сумі 72108 (сімдесят дві тисячі сто вісім) гривень;. Зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ) повернути незаконну державну допомогу, визнану недопустимою для конкуренції, до бюджету міста Марганець; зобов`язано Виконавчий комітет Марганецької міської ради: - негайно після офіційного оприлюднення рішення розпочати його виконання; - у двомісячний строк з дати офіційного оприлюднення рішення забезпечити виконання заходів щодо повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції рішенням; - ужити в межах повноважень, визначених законом, вичерпних та ефективних заходів для забезпечення повернення незаконної державної допомоги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ); - у разі порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ) Виконавчий комітет Марганецької міської ради зобов`язаний вступити до судового процесу та вчинити інші відповідні дії, передбачені законодавством, щодо відновлення платоспроможності боржників, у тому числі подати відповідні вимоги кредиторів про повернення незаконної державної допомоги; забезпечити повернення незаконної державної допомоги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1 ) не пізніше останнього дня шестимісячного строку з дати офіційного оприлюднення рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Антимонопольного комітету України позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Відповідно до положень частин першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (надалі - Закон № 3659 в редакції, чинні на день виникнення спірних правовідносин) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 Закону № 3659 визначені основні завдання Антимонопольного комітету України, зокрема участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3659 Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 22 Закону № 3659 визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимоги уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК України, голови територіального відділення АМК України, вимог уповноважених ними працівників АМК України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов`язань України у сфері державної допомоги, регулюються Законом України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" № 1555-VII від 01 липня 2014 року (далі - Закон №1555-VII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 вказаного Закону, державна допомога суб`єктам господарювання (далі - державна допомога) - підтримка у будь-якій формі суб`єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1555-VII державна допомога полягає у передачі ресурсів держави чи місцевих ресурсів окремим суб`єктам господарювання, а також у втратах доходів відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 4 Закону № 1555-VII державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у формі надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Наведені вище положення Закону № 1555-VII свідчать про те, що підтримка, яка надається суб`єкту (суб`єктам) господарювання є державною допомогою за наявності всіх наступних ознак:

- підтримка надається суб`єкту (суб`єктам) господарювання;

- державна підтримка здійснюється за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів;

- підтримка створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;

- підтримка спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції.

Частиною четвертою статті 6 Закону № 1555-VII визначено, що рішення про визнання державної допомоги допустимою згідно із вимогами цього Закону приймає Уповноважений орган.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 8 Закону № 1555-VII до повноважень Уповноваженого органу належить, зокрема визначення порядку розгляду справ про державну допомогу.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1555-VII Уповноваженим органом у сфері державної допомоги є Антимонопольний комітет України.

Відповідно до вимог статті 12 Закону № 1555-VІІІ у разі отримання під час проведення моніторингу чинної державної допомоги або з будь-яких інших джерел інформації про незаконну державну допомогу Уповноважений орган проводить перевірку такої інформації з метою забезпечення дотримання вимог цього Закону.

З метою перевірки інформації про незаконну державну допомогу Уповноважений орган надсилає відповідному надавачу державної допомоги вимогу щодо подання повідомлення про таку державну допомогу відповідно до частин п`ятої і шостої статті 9 цього Закону та встановлює строк подання такого повідомлення.

У разі неподання на вимогу Уповноваженого органу повідомлення про державну допомогу у встановлений ним строк або невідповідності інформації, зазначеної у повідомленні, встановленим законодавством вимогам, або надходження до Уповноваженого органу вмотивованої заяви суб`єкта господарювання про вжиття заходів до запобігання негативним наслідкам для нього у разі надання такої допомоги Уповноважений орган приймає рішення про тимчасове припинення незаконної державної допомоги до прийняття рішення про її допустимість для конкуренції і надсилає копію такого рішення відповідному надавачеві державної допомоги протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Рішення Уповноваженого органу є обов`язковим для виконання надавачем державної допомоги з дня його отримання.

Якщо за результатами перевірки інформації про незаконну державну допомогу Уповноважений орган має підстави для висновку про недопустимість державної допомоги для конкуренції або про проведення поглибленого аналізу допустимості такої допомоги для конкуренції, він починає розгляд справи про державну допомогу в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

У свою чергу стаття 11 Закону №1555-VII передбачає, що Уповноважений орган розпочинає у визначеному ним порядку розгляд справи про державну допомогу в разі виявлення обґрунтованих підстав для висновку про недопустимість державної допомоги для конкуренції або про проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції за результатами:

- розгляду повідомлення про нову державну допомогу;

- проведення перевірки інформації про незаконну державну допомогу чи неналежне використання чинної державної допомоги;

- відкликання Уповноваженим органом рішення згідно з частиною десятою цієї статті.

У рішенні про початок розгляду справи про державну допомогу зазначаються відомості про результати розгляду повідомлення про нову державну допомогу, обґрунтовані підстави для висновку про недопустимість державної допомоги для конкуренції або про проведення поглибленого аналізу допустимості державної допомоги для конкуренції.

Рішення про початок розгляду справи надсилається надавачеві державної допомоги протягом двох робочих днів з дня його прийняття. Інформація про початок розгляду справи розміщується на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу та містить звернення до всіх заінтересованих осіб про подання протягом 30 днів вмотивованих заперечень та зауважень щодо надання державної допомоги. Уповноважений орган може безпосередньо надіслати таке звернення заінтересованим особам.

Заінтересована особа, яка подає Уповноваженому органові відомості, заперечення чи зауваження у зв`язку з розглядом справи про державну допомогу, може вимагати нерозкриття інформації про неї надавачеві такої допомоги.

Заперечення та зауваження заінтересованих осіб передаються Уповноваженим органом на розгляд надавача державної допомоги, який протягом 30 днів з дати їх отримання зобов`язаний подати Уповноваженому органові обґрунтований висновок щодо отриманих заперечень та зауважень. У разі обґрунтованого клопотання надавача державної допомоги Уповноважений орган може продовжити такий строк.

Уповноважений орган приймає рішення за результатами розгляду справи про державну допомогу протягом шести місяців з дати прийняття рішення про початок розгляду такої справи.

За результатами розгляду справи про державну допомогу Уповноважений орган приймає рішення щодо:

1) визнання підтримки суб`єкта господарювання, зазначеної у повідомленні про нову державну допомогу, такою, що не є державною допомогою відповідно до цього Закону, у тому числі внаслідок внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання;

2) допустимості нової державної допомоги для конкуренції, у тому числі внаслідок внесення надавачем державної допомоги змін до умов її надання;

3) допустимості нової державної допомоги для конкуренції за умови виконання надавачем та отримувачами державної допомоги встановлених Уповноваженим органом зобов`язань;

4) визнання нової державної допомоги недопустимою для конкуренції;

5) припинення та повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції.

Рішення Уповноваженого органу надсилаються надавачам державної допомоги протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття, а також розміщуються на офіційному веб сайті Уповноваженого органу.

Державна допомога, надана всупереч рішенню Уповноваженого органу про визнання такої допомоги недопустимою для конкуренції, підлягає поверненню у порядку, визначеному статтею 14 Закону № 1555-VІІ.

За результатами розгляду справи про державну допомогу, розпочатої внаслідок перевірки інформації про незаконну державну допомогу, Уповноважений орган приймає рішення відповідно до частини сьомої статті 11 цього Закону. Якщо надавач незаконної державної допомоги, щодо якої відкрито справу про державну допомогу, не подав інформації на запит Уповноваженого органу, остаточне рішення за результатами розгляду справи про державну допомогу приймається на підставі інформації, наявної в Уповноваженого органу.

Під час проведення перевірки інформації про незаконну державну допомогу строки, встановлені частиною п`ятою статті 10 і частиною шостою статті 11 цього Закону, не застосовуються.

Якщо за результатами розгляду справи про державну допомогу, розпочатої внаслідок перевірки інформації про незаконну державну допомогу, Уповноважений орган прийняв рішення про визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, така допомога підлягає припиненню та поверненню у порядку, визначеному статтею 14 цього Закону.

Якщо Уповноважений орган під час проведення моніторингу державної допомоги або з будь-яких інших джерел отримав обґрунтовану інформацію про неналежне використання державної допомоги, що суперечить його рішенню про допустимість такої допомоги для конкуренції або про допустимість для конкуренції за умови виконання надавачем та отримувачами державної допомоги встановлених Уповноваженим органом зобов`язань, він проводить перевірку такої інформації в частині дотримання вимог цього Закону.

З метою проведення перевірки інформації про неналежне використання державної допомоги Уповноважений орган може надіслати надавачу та отримувачам державної допомоги вимогу щодо подання необхідної інформації.

Якщо за результатами проведеної перевірки встановлено, що неналежне використання державної допомоги призвело до надання незаконної державної допомоги, Уповноважений орган здійснює розгляд справи про державну допомогу відповідно до статей 11, 12 і 14 цього Закону.

Так, відповідно до статті 14 Закону № 1555-VІІ Уповноважений орган приймає рішення про повернення незаконної державної допомоги у разі визнання її недопустимою для конкуренції. Рішення про повернення такої державної допомоги надсилається надавачеві державної допомоги протягом трьох днів з дня його прийняття. Надавач державної допомоги зобов`язаний вжити необхідних заходів до забезпечення повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, її отримувачем відповідно до рішення Уповноваженого органу та повідомити Уповноваженому органові про виконання його рішення у встановлений строк.

Порядок повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі невиконання рішення про припинення або повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, Уповноважений орган звертається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, з позовом про визнання відповідного нормативно-правового чи акта індивідуальної дії, на підставі якого надавалася така державна допомога, незаконним та про припинення та/або повернення незаконної державної допомоги.

Якщо Уповноважений орган встановив, що незаконна державна допомога надається на підставі законодавчого акта, прийнятого без дотримання вимог цього Закону, він повідомляє про це відповідного надавача державної допомоги та Кабінет Міністрів України, який як суб`єкт права законодавчої ініціативи у встановленому порядку вносить пропозиції про приведення такого законодавчого акта у відповідність із цим Законом.

Згідно пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 1555-VII послуги, що становлять загальний економічний інтерес - послуги, пов`язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян, що не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1555-VII, дія цього Закону не поширюється на підтримку наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг. Перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 106 (2) Договору ЄС, підприємства, яким доручено надавати ПЗЕІ, підприємствами, на які покладаються "особливі завдання". Загалом, покладання "конкретного завдання щодо надання публічних послуг" на підприємство означає пропозицію послуг, які, якщо розглядати їх з урахуванням власних комерційних інтересів, підприємство не надаватиме взагалі або не надаватиме в тому ж обсязі або з. тих самих умов, застосовуючи критерій загального інтересу, держави-члени можуть покладати особливі зобов`язання на підприємства щодо надання таких послуг. Отже Комісія вважає, що не буде доцільним застосування визначення як ПЗЕІ до послуги яка вже надана або може бути надана на задовільному рівні щодо таких умов, як ціна об`єктивні характеристики якості, безперервність та доступ до послуги підприємствами, які працюють за звичайних ринкових умов.

Комісія також вважає, що послуги, які визначаються як ПЗЕІ, повинні бути адресовані громадянам або бути в інтересах суспільства в цілому.

Додатково, відповідно до рішення Європейського суду від 24.07.2003 № С-280/00 Altmark Trans Gmbh, Regierungsprasidium Magdeburg v Nahverkehrsgesellschaft Altmark Gmbh (далі - Рішення у справі Altmark), умовою застосування статті 87 (1) Договору про заснування Європейського Співтовариства є те, що державна допомога має впливати на торгівлю між державами-членами. Надання транспортних послуг на місцевому чи регіональному рівні не виключає цього критерію.

Проте державне фінансування, призначене для надання міських, заміських чи регіональних транспортних послуг, не підпадає під дію цього положення, якщо таке фінансування розглядається як компенсація за послуги, що надаються суб`єктами - одержувачами для здійснення публічних обов`язків. Для застосування цього критерію мають бути виконані такі умови: суб`єкт господарювання повинен виконувати зобов`язання з обслуговування населення, і ці зобов`язання чітко встановлені та визначені;

параметри, на підставі яких розраховується компенсація, визначені заздалегідь об`єктивним і прозорим способом;

компенсація не є надмірною і не перевищує необхідної суми для покриття всіх або частини витрат, понесених суб`єктом господарювання при наданні послуг загального економічного інтересу;

суб`єкт господарювання, який надає ці послуги, повинен бути обраний шляхом проведення процедури публічних закупівель. Якщо така процедура не була дотримана, рівень необхідної компенсації визначається на основі аналізу витрат, які є типовими для цього суб`єкта господарювання, і належним чином забезпечений транспортними засобами для здійснення цих послуг, враховуючи відповідний дохід підприємства та розумний прибуток.

Відповідно до пункту 3 Повідомлення Комісії ЄС щодо застосування правил державної допомоги Європейського Союзу до компенсації, наданої на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес 2012/С 8/02 (далі - Повідомлення Комісії), метою цього Повідомлення є роз`яснення ключових концепцій, що лежать в основі застосування правил державної допомоги до компенсації за послуги, що становлять загальний економічний інтерес.

Відповідно до пункту 43 Повідомлення Комісії, на думку Суду, коли державний захід підтримки розглядається як компенсація за надання послуг, що надаються підприємствами-одержувачами на виконання зобов`язань із надання громадських послуг, ці підприємства не користуються реальною економічною перевагою, отже, цей захід не впливає на конкурентну позицію порівняно з конкуруючими суб`єктами, на такий захід не поширюється дія статті 107 (1) Договору. Однак для того щоб така компенсація не була визнана державною допомогою, необхідно виконати ряд умов.

Відповідно до пунктів 45 - 46 Повідомлення Комісії, поняття ПЗЕІ постійно розвивається і залежить, зокрема, від потреб громадян, технологічних та ринкових змін, соціальних та політичних переваг. За відсутності спеціальних правил Європейського Союзу щодо визначення послуги як ПЗЕІ держави-члени мають широкі дискреційні можливості у визначенні кожної конкретної послуги як ПЗЕІ та надання компенсації постачальнику такої послуги.

Повідомленням Комісії також встановлено детальні правила, якими буде задовольнятися кожен із критеріїв, передбачений Рішенням у справі Altmark.

Так, відповідно до першого критерію Рішення у справі Altmark передбачено покладання на суб`єкта господарювання зобов`язань із надання ПЗЕІ, які мають бути чітко визначені.

Пунктом 52 Повідомленням Комісії передбачено, що покладання зобов`язання з надання ПЗЕІ повинно бути встановлено актом, який залежно від особливостей законодавства держави-члена, може мати законодавчий або регуляторний характер, або оформлено договором. Ґрунтуючись на підході Комісії, у такому акті повинно, як мінімум, бути визначено: зміст і тривалість зобов`язань із надання ПЗЕІ;

назву суб`єкта господарювання і, де це необхідно, територію, на яку поширюються його послуги;

характер будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано державним органом влади суб`єкту господарювання щодо ПЗЕІ;

методику розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації; механізм для уникнення й повернення надмірної компенсації.

Зміст другого критерію Рішення у справі Altmark розкрито в розділі 3.4 Повідомлення Комісії.

Відповідно до пунктів 54-55 Повідомлення Комісії, методика, за якою розраховується розмір компенсації, повинна бути визначена заздалегідь об`єктивним та прозорої способом з метою уникнення надання суб`єкту господарювання економічних переваг порівняно з конкуруючими суб`єктами та необхідність попереднього встановлення цієї методики не означає, що компенсація повинна вираховуватися відповідно до певної формули, важливим є виключно те, щоб із самого початку було очевидно, яким способом компенсація буде розраховуватись.

У пункті 57 Повідомлення Комісії встановлено, що у випадку якщо обґрунтований прибуток є частиною компенсації, методика розрахунку такого прибутку повинна бути визначена актом, який передбачає покладення зобов`язань із надання ПЗЕІ.

Стосовно третього критерію Рішення у справі Altmark, згідно з яким компенсація не повинна бути надмірною з урахуванням відповідного доходу та обґрунтованого прибутку за виконання ПЗЕІ, Повідомленням Комісії передбачено, що обґрунтований прибуток визначається як норма рентабельності постійного капіталу протягом усього періоду дії договору про надання ПЗЕІ, яку запросив би типовий суб`єкт господарювання з метою прийняття рішення щодо надання ПЗЕІ, протягом визначеного періоду з урахуванням рівня ризику, що визначається залежно від сфери надання таких послуг.

Згідно із четвертим критерієм, передбаченим Рішенням у справі Altmark, компенсація, що надається, повинна бути або результатом процедури публічних закупівель, яка б дозволила обрати пропозицію з найнижчою ціною за надання таких послуг, або за результатами аналізу витрат типового суб`єкта господарювання під час надання таких послуг.

Пунктом 75 Повідомлення Комісії передбачено, що якщо держава-член може показати, що структура витрат підприємства, на яке покладено зобов`язання з надання ПЗЕІ, відповідає структурі середніх витрат подібних (типових) підприємств у відповідному секторі, сума компенсації, яка дозволить підприємству покрити свої витрати, включаючи розумний прибуток, відповідає четвертому критерію Рішення у справі Altmark.

Якщо критеріїв у справі Altmark не дотримано, з урахуванням положень статей 264 та 267 Угоди, для проведення відповідної оцінки допустимості державної допомоги під час надання послуг громадського транспорту застосовується Регламент (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2007 року про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом (далі - Регламент).

Згідно зі статтею 93 Договору ЄС допомога суб`єктам господарювання визнається сумісною з положеннями Договору ЄС, якщо вона забезпечує потреби координації транспорту або якщо вона є відшкодуванням за виконання окремих зобов`язань, притаманних поняттю громадської послуги.

Пунктом 5 преамбули Регламенту встановлено, що компетентні органи держав-членів повинні бути здатними забезпечувати надання послуг громадського пасажирського транспорту, зокрема, шляхом застосування таких механізмів:

надання ексклюзивних прав на здійснення цих послуг підприємствам - надавачам публічних послуг;

фінансової компенсації витрат підприємствам, що надають такі послуги;

визначення загальних правил функціонування громадського транспорту, що застосовуються для всіх підприємств.

Пунктом 27 преамбули Регламенту передбачено, що компенсація, надана компетентними органами для покриття витрат, пов`язаних із виконанням зобов`язання надавати громадські послуги, повинна обчислюватися таким чином, щоб запобігти надмірній компенсації. У тих випадках, коли орган державної влади укладає контракт про надання громадських послуг без проведення конкурентних тендерних процедур, він повинен визначити чіткі правила для того, щоб розмір компенсації був адекватним з огляду на забезпечення бажаного рівня ефективності та якості послуг.

Пунктом 34 преамбули Регламенту передбачено, що компенсація витрат надавачам послуг громадського пасажирського транспорту має бути такою, щоб підприємства, відповідальні за надання громадських послуг, працювали на принципах та умовах, які дозволяють їм виконувати відповідні завдання. Така компенсація може визнаватися сумісною з правилами державної допомоги за певних умов. По-перше, вона має надаватися саме для забезпечення послуг, що становлять загальний інтерес. По-друге, для уникнення спотворення економічної конкуренції вона не може перевищувати суму, необхідну для покриття чистих витрат, понесених у зв`язку з наданням таких послуг, з урахуванням отриманого доходу та розумного прибутку.

Відповідно до статті 2 Регламенту громадський пасажирський транспорт - це послуги загального економічного інтересу у сфері пасажирського транспорту, що надаються громадянам на недискримінаційній та постійній основі.

Згідно зі статтею 2 Регламенту компенсація за надання громадських послуг означає будь-яку вигоду, в тому числі фінансову, надану безпосередньо або опосередковано компетентним органом влади за рахунок державних коштів протягом періоду виконання зобов`язань про надання громадських послуг або пов`язаних із періодом, в якому ці послуги надавалися.

Відповідно до статті 4 Регламенту договір про надання громадських послуг повинен містити:

- чітко визначені зобов`язання щодо громадських послуг, які повинен виконувати суб`єкт господарювання, та відповідні географічні зони;

- параметри, на підставі яких розраховується компенсація та наявність будь-яких ексклюзивних прав;

- механізми визначення розподілу витрат, пов`язаних із наданням послуг. Витрати можуть включати, зокрема, витрати на персонал, енергію, витрати на інфраструктуру, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів загального користування, рухомого складу.

Тривалість дії договору не повинна перевищувати 10 років для транспортних послуг, що здійснюються автобусами, та 15 років - для послуг пасажирського транспорту залізничними рейсами.

У разі потреби, з урахуванням умов зносу активів, тривалість договору про надання транспортних послуг може бути збільшена максимум на 50 відсотків, якщо підприємство закуповує ці активи самостійно, які є значними щодо загальних активів, необхідних для здійснення виключно послуг пасажирського транспорту, підпадають під дію договору. Якщо це обґрунтовано витратами, що випливають І певної географічної ситуації у найвіддаленіших регіонах, тривалість договору про надання транспортних послуг може бути збільшена максимум на 50 відсотків.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Регламенту будь-який компетентний орган місцевого самоврядування, якщо це прямо не заборонено національним законодавством, може приймати рішення про самостійне надання послуг громадського пасажирського транспорту, а також може прямо укладати договори про надання громадських послуг із відокремленими підприємствами, щодо яких орган місцевого самоврядування здійснює такий же контроль, яким він володіє по відношенню до власних підрозділів. Якщо компетентний місцевий орган влади приймає відповідне рішення, то застосовується таке:

при вирішенні, чи здійснює компетентний орган контроль над підприємством, беруться до уваги: ступінь представництва органу влади в керівних або наглядових органах, права власності, вплив та контроль над стратегічними рішеннями підприємства;

підконтрольні органу влади підприємства, що надають послуги громадського пасажирського транспорту, не мають права брати участь в тендерних процедурах, предметом яких є надання послуг громадського пасажирського транспорту, організованих за межами території компетентного місцевого органу влади.

Згідно зі статтею 9 Регламенту компенсація за послуги громадського пасажирського транспорту або виплата за дотримання тарифних зобов`язань, сплачених відповідно до норм Регламенту, є сумісною із спільним ринком. Така компенсація звільняється від обов`язку повідомлення про державну допомогу, передбаченого статтею 108 (3) Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Відповідно до Регламенту компенсація витрат підприємства, пов`язана з виконанням договору про надання послуг громадського транспорту, повинна розраховуватися відповідно до норм, встановлених у додатку до Регламенту.

Отже, беручи до уваги зобов`язання України, передбачені статтею 264 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, положення Регламенту та додатково - рішення Європейського Суду від 24.07.2003 № 280/00 у справі Altmark Trans Gmbh, Regierungsprasidium Magdeburg v Nahverkehrsgesellschaft Altmark Gmbh, компенсація витрат суб`єкта господарювання, пов`язаних із наданням послуг загального економічного інтересу, є сумісною, якщо:

- суб`єкт господарювання має чітко визначені зобов`язання надавати громадські послуги (обслуговувати населення);

- параметри, на підставі яких обчислюється компенсація, є визначеними заздалегідь об`єктивним і прозорим способом;

- компенсація не є надмірною і не перевищує необхідної суми для покриття всіх або частини витрат, понесених суб`єктом господарювання у зв`язку з наданням послуг загального економічного інтересу. Зокрема, компенсація не може перевищувати суму, необхідну для покриття чистої фінансової різниці між понесеними витратами та отриманими доходами підприємства при виконанні зобов`язання надавати відповідні громадські послуги загального інтересу, з урахуванням доходу, який залишається у підприємства, та розумного рівня прибутку. До витрат можуть бути віднесені, зокрема, фонд заробітної плати, вартість утримання та користування інфраструктурою, ремонт та обслуговування рухомого складу й обладнання, необхідного для функціонування інфраструктури послуг громадського транспорту, постійні витрати та вартість капіталу; тривалість дії договору не перевищує 10 років для транспортних послуг, що здійснюються автобусами, та 15 років - для послуг пасажирського транспорту;

- у разі укладення прямого договору між підконтрольним підприємством і органом місцевого самоврядування, підприємство не бере участі в конкурентних процедурах для укладення договорів на надання послуг громадського пасажирського транспорту, організованих за межами території компетентного місцевого органу влади.

Отже, відповідно до визначення ПЗЕІ, наведеного в Законі, до ПЗЕІ можуть бути віднесені послуги, які відповідають таким умовам: пов`язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян; не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки.

Роз`яснення термінів, що використовуються в частині другій глави 10 Угоди, наведено в додатку XXIII до глави 10 Угоди. Пунктом "с" додатка XXIII визначено, що термін "послуги, що становлять загальний економічний інтерес" визначає економічну діяльність, яку органи державної влади визначають як таку, що має особливу важливість для громадян і яка не могла б здійснюватися (або здійснювалася б за інших умов) у разі відсутності державного втручання. Ця діяльність має особливі характеристики порівняно із загальним економічним інтересом інших видів економічної діяльності.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Відповідно до вимог цього Закону відносини між органами місцевого самоврядування та перевізниками мають договірний характер.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницькі інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань:

збільшення можливостей суб`єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи;

стимулювання конкуренції та появи нових суб`єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту;

забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;

забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про автомобільний транспорт" розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:

надання соціально значущих послуг такого транспорту;

придбання транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту; стимулювання розвитку ринку відповідних послуг.

Статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. При цьому автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення.

Статтею 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Так, предметом розгляду у цій справі є правомірність спірного рішення відповідача, яким визнано порушення позивачем отримання державної допомоги відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".

Матеріалами справи підтверджується, що отримувачем державної допомоги у цій справі є ФОП ОСОБА_1 і основним видом його господарської діяльності є перевезення пасажирським наземним транспортом міського та приміського сполучення.

Враховуючи викладене та з урахуванням визначення в пункті 14 частини першої статті 1 Закону та відповідного тлумачення в актах законодавства ЄС поняття послуг загального економічного інтересу, здійсненого відповідно до статті 264 Угоди, перевезення пасажирів міським автомобільним транспортом загального користування, пов`язані із задоволенням особливо важливих загальних потреб громадян, що не можуть надаватися на комерційній основі без державної підтримки, є послугами загального економічного інтересу.

Враховуючи вищенаведені обставини та наведені норми закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надання підтримки Виконавчим комітетом Марганецької міської ради позивачу у формі компенсації за здійснення соціальних та пільгових перевезень на регулярних автобусних маршрутах загального користування у місті Марганець, є компенсацією витрат, які пов`язані з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес.

Відповідно до статті 3 Закону дія цього Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" не поширюється на будь-яку підтримку господарської діяльності, пов`язаної, зокрема, з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.

Компенсація витрат суб`єкта господарювання, пов`язаних із наданням послуг, що становлять ПЗЕІ, не є державною допомогою у значенні статті 107 Договору ЄС, за умови, що задовольняються чотири сукупних критерії Altmark.

Так, Виконавчий комітет Марганецької міської ради не надав інформацію та підтвердних документів щодо параметрів, на підставі яких обчислюється компенсація. Також відсутня інформація щодо об`єктивності та прозорості обчислення відповідної компенсації.

Крім того, Марганецькою міською радою не надано Комітету копію заяви про продовження строку дії договору з перевезення пасажирів на автобусному міському маршруті загального користування № 4/3 "Кільцевий - Б" та копію відомості щодо інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів відповідно до додатка 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" від 03 грудня 2008 № 1081, які будуть використовуватись на маршруті загального користування № 4/3 "Кільцевий - Б".

Виконавчий комітет Марганецької міської ради листом від 17 липня 2020 року №4/90/-932 (вх. № 5-01/9299 від 20.07.2020) повідомив, що ФОП ОСОБА_3 подано заяву про друге продовження строку дії договору з перевезення пасажирів на автобусному міському маршруті загального користування № 4/3 "Кільцевий - Б" від 24.04.2018.

Для другого продовження строку дії договору надавач послуг надав копію відомості щодо інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів від 24 квітня 2018 року, в якій зазначив інформацію про загальну суму інвестування на придбання трьох нових транспортних засобів.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказана відомість не містить жодної інформації щодо дати придбання автобусів та щодо того, що вказані автобуси є більш новими та/або більш комфортабельними, ніж ті, що використовував перевізник на цьому автобусному маршруті.

Рішенням Виконавчого комітету Марганецької міської ради від 17 липня 2018 року №301 "Про подовження терміну дії договору про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганці" продовжено термін дії договору № 4 від 24 квітня 2013 року про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганець ще на п`ять років до 24 квітня 2023 року шляхом викладення договору у новій редакції. Зазначена нова редакція була затверджена 24 липня 2018 року та діє з моменту укладення.

З огляду на що судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір № 4 від 24 квітня 2013 року про надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у місті Марганець між Виконавчим комітетом Марганецької міської ради та ФОП ОСОБА_4 , було продовжено двічі всупереч постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" від 03 грудня 2008 року №1081.

Крім того, Виконавчий комітет Марганецької міської ради на запити відповідача не надав підтверджуючих документів, що компенсація не є надмірною, тобто не перевищує суми, необхідної для покриття чистої фінансової різниці між понесеними при наданні ПЗЕІ витратами та доходами суб`єкта господарювання від надання ПЗЕІ, з урахуванням розумного рівня прибутку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується, що вимоги критерію не дотримано.

Твердження апелянта про порушення відповідачем строків розгляду справи про державну допомогу та процедурних питань не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Так, представник позивача в апеляційній скарзі вказує, що ним не надавались послуги з перевезення у період окремих категорій громадян з 01.04.2020 по 24.04.2020 і як наслідок ним не було отримано жодної допомоги.

Проте, представник позивача не враховує, що період з 01.04.2020 по 24.04.2020 про який йдеться в оспорюваному рішенні відповідача, вказаний в контексті додаткових угод №1 від 30.03.2020 та №2 від 14.04.2020, якими продовжено термін дії Договору про виплату компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці на 2020 рік від 23.01.2020 № 5 від 23.01.2020 до 24.04.2020, а не період надання ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезень.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справах № 904/4542/22, №904/2751/25, №904/6550/25 на які посилався представник позивача у судових засіданнях, стосуються інших періодів та сум, за які було отримано компенсацію позивачем за здійснення перевезень на маршруті № 4/3 "Кільцевий - Б" громадян пільгових категорій.

Також не знайшло свого фактичного підтвердження, що позивачем не було отримано відповідної компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці на 2020 рік від 23.01.2020.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року витребувано у Виконавчого комітету Марганецької міської ради та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради докази отримання ФОП ОСОБА_1 компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці у 2020 році у сумі 72108 грн відповідно до договору від 23 січня 2020 року № 5 та додаткових угод до нього (№ 1 від 30.03.2020 та № 2 від 14.04.2020).

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року апеляційним судом було повторно витребувано у Виконавчого комітету Марганецької міської ради та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради докази отримання ФОП ОСОБА_1 компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці у 2020 році у сумі 72108 грн відповідно до договору від 23 січня 2020 року №5 та додаткових угод до нього (№ 1 від 30.03.2020 та № 2 від 14.04.2020).

На виконання ухвал суду, Виконавчим комітетом Марганецької міської ради було надано докази отримання ФОП ОСОБА_1 компенсації за рахунок коштів міського бюджету за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці у 2020 році у сумі 72108 грн відповідно до договору від 23 січня 2020 року №5 та додаткових угод до нього (№ 1 від 30.03.2020 та № 2 від 14.04.2020).

З наданих третьою особою платіжних доручень від 09.04.2020 № 645 на суму 25851,00 грн, від 07.05.2020 № 774 на суму 25854,00 грн, від 05.05.2020 № 778 на суму 20403,00 грн, підтверджується факт отримання позивачем за організацію перевезень окремих категорій громадян на міському автобусному маршруті загального користування в м. Марганці у 2020 році.

Крім того, колегія судів звертає увагу, що відповідно до пункту 11 частини третьої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», абзаців 3 та 4 пункту 6 частини другої статті 8 та статей 11-13 Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» Антимонопольний комітет України своїм розпорядженням від 12.04.2016 № 8-рп затвердив Порядок розгляду справ про державну допомогу суб`єктам господарювання (далі - Порядок № 8-рп ).

Так, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку сторонами у справі є заявник і відповідач. Заявником є юридична особа, яка подала до Комітету заяву щодо незаконної державної допомоги та неналежного використання державної допомоги (у разі якщо справу розпочато за результатами перевірки інформації про незаконну державну допомогу чи неналежне використання чинної державної допомоги за заявою заінтересованої особи).

Відповідачі - надавачі та/або отримувачі державної допомоги, щодо яких здійснюється розгляд справи про державну допомогу.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв`язку з тим, що рішення у справі про державну допомогу може зачіпати її права та інтереси. Про визнання юридичної особи третьою особою у справі органами Комітету приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

З урахуванням вищевказаного та відповідно до положень частини третьої статті 11 Закону № 1555-VII відповідач не мав обов`язку щодо повідомлення заінтересованої особи про початок розгляду відповідної справи. Обов`язок про розміщення оголошення на офіційному веб сайті відповідачем виконано.

Таким чином, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року ухвалено з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Марганецької міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення в частині - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 640/6526/22 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна