Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №760/22675/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/22675/24 Головуючий у І-ій інстанції Аксьонова Н.М.,

суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кобаля М.І.,

суддів: Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

при секретарі: Литвин С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Третяка Всеволода Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського 2 взводу 4 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Третяка Всеволода Сергійовича, Департаменту патрульної поліції (далі - відповідачі, поліцейський Третяк В.С., ДПП) в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2864793 від 19.08.2024 року.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.08.2024 року о 09 год. 03 хв. у с. Шкарівка, Траса АД Р-04 112 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Верховним Судом колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду справа №358/469/16-к від 17 липня 2024 року, чим порушив п.2.1.а ПДР.

За результатами розгляду адміністративної справи, поліцейським Третяком В.С. винесено постанову серії ЕНА №2864793 від 19.08.2024 року, за ч.4 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідачем прийнято в межах його компетенції, кваліфікація порушення визначена вірно, санкція застосована до позивача відповідає вимогам ст. 126 КУпАП, оскільки станом на 19.08.2024 року, водія ОСОБА_1 , позбавлено права керування транспортними засобами строком на 2 роки, починаючи з 26.02.2024 року, згідно вироку Богуславського районного суду Київської області від 05.10.2020 року у справі №358/469/16-к.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як передбачено ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, ст.ст. 1241 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами,

- тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як вбачається з оскаржуваної постанови та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2024 року о 09 год. 03 хв. у с. Шкарівка, Траса АД Р-04 112 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Верховним Судом колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду справа №358/469/16-к від 17 липня 2024 року, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Під час перевірки документів поліцейським Третяком В.С., згідно відомостей з ІТС Інформаційного порталу НП, було виявлено, що водій ОСОБА_1 притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та позбавлений права керування транспортними засобами строком на 2 роки, згідно вироку Богуславського районного суду Київської області від 05.10.2020 року у справі №358/469/16-к, який набрав законної сили 26.02.2024 року.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Тобто, в даному випадку, ОСОБА_1 є водієм, відповідно до вимог чинного законодавства України.

У свою чергу, посилання апелянта на те, що останньому не було відомо про залишення в силі вироку Богуславського районного суду Київської області від 05.10.2020 року у справі №358/469/16-к, в частині додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки вступна та резолютивна частина постанови Верховного суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду справа №358/469/16-к від 17 липня 2024 року, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки касаційною інстанцією змінено вирок Богуславського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , на підставі ст.75 КК, та звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Покладено на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

Щодо доводів апелянта про неотримання повного тексту постанови Верховного суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду справа №358/469/16-к від 17.07.2024 року колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи також не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки під час розгляду справи в судовому засіданні 17.07.2024 року Верховного Суду, ОСОБА_1 та його представники були присутні, відповідно, апелянту було достеменно відомо про ухвалену відносно нього постанову, яка в частині додаткового покарання у вигляді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом строком на 2 роки, залишена в силі судом касаційної інстанції.

Згідно із п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 (далі по тексту - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, на місці вчинення адміністративного правопорушення (п. 2 розділу II Інструкції).

Судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів справи встановлено, що поліцейський Третяк В.С. є уповноваженим працівником підрозділу патрульної служби Національної поліції.

Таким чином, відповідно до ст. 222 КУпАП, поліцейський Третяк В.С., має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені нормами КУпАП.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 10 Інструкції передбачено, що під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

На виконання своїх посадових обов`язків, поліцейським Третяком В.С. зупинено автомобіль позивача та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №2864793 від 19.08.2024 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи зазначає, що станом на момент зупинення поліцейським Третяком В.С. транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 , вирок Богуславського районного суду Київської області від 05.10.2020 року у справі №358/469/16-к в частині позбавлення ОСОБА_1 , права керування транспортними засобами строком на 2 роки, набрав законної сили, починаючи з 26.02.2024 року, відповідно, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами строком станом на момент винесення оскаржуваної постанови (19.08.2024).

Отже, з наведених обставин справи вбачається, що згідно законодавства України, ОСОБА_1 , було порушено вимоги ч. 4 статті 126 КУпАП, а тому зазначене вказує на правомірність винесеної відносно позивача оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Між тим, апелянт не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови.

Наведене дає підстави для висновку, що поліцейський Третяк В.С., встановивши порушення позивачем вимог ч.4 статті 126 КУпАП, в межах наданих йому повноважень, правомірно виніс оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн., а відтак правові підстави для визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА № 2864793 від 19.08.2024 року, відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова ЕНА № 2864793 від 19.08.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та відповідає нормам чинного законодавства.

Аналіз правових положень чинного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що поліцейський Третяк В.С., під час винесення оскаржуваної постанови, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Файдюк

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026 року