Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №175/16646/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/16646/25

Провадження № 2/175/3459/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

17 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рожкової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - квартира АДРЕСА_1 .

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених у позові підтримала та просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, місцезнаходження чи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується оголошенням на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів, до дати відповідного судового засідання, відзив на позовну заяву відповідач не подав, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, допитавши свідка ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ордеру №2212 від 26 січня 1985 року та договору найму, укладеного між батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , та РЖУ, ОСОБА_4 став наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Станом на теперішній час у зазначеній квартирі зареєстровано проживання наступних осіб: ОСОБА_1 ; її неповнолітня дитина - ОСОБА_5 ; та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою №32143 про зареєстрованих осіб.

Квартира АДРЕСА_1 не приватизована.

Відповідач ОСОБА_2 не мешкає у вказаній квартирі з 2013 року по теперішній час. Особистих речей в ній не зберігає. Зазначені факти підтверджуються Актом №01-26-44 від 23 вересня 2025 року.

Як пояснила представник позивачки у судовому засіданні, на неодноразові прохання позивачки зняти своє проживання з реєстрації в зазначеному житловому приміщенні в добровільному порядку, відповідач не реагував, а згодом взагалі припинив з позивачкою будь-яке спілкування. Станом на теперішній час жодних родинних відносин сторони не підтримують.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , який є сином відповідача ОСОБА_2 , суду підтвердив той факт, що його батько тривалий час не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , особистих речей батька у квартирі не має.

Факт реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 порушує право ОСОБА_1 на житлове приміщення, у зв`язку з не проживанням ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 всі обов`язки, які випливають з договору найму житлового приміщення, покладені тільки на ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 у витратах по утриманню житлового приміщення участі протягом усіх цих років не приймає.

Викладене ставить позивачку ОСОБА_1 у вкрай скрутне матеріальне становище.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача і членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

З огляду на викладене позивачка вважає, з думкою якої у повній мірі погоджується і суд, що відповідач ОСОБА_2 втратив право користування даним житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , в зв`язку з не проживанням в зазначеній квартирі без поважних причин протягом 12 років, що змушує ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п.п.2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Тобто, для зняття з реєстрації місця проживання достатньо рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно із статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Верховний суд зазначив, що при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61 -15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61 -10243св 19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/73 74/18 (провадження № 61-10094св20).

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року зобов`язано Краматорське районне управління поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області надати відомості щодо місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП – НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 . Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості щодо призову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП – НОМЕР_1 , на військову службу та проходження служби останнім у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ вул. Володимирська, 26) відомості щодо перетину державного кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, РНОКПП – НОМЕР_1 , із зазначенням дати перетину кордону та країни до якої прямував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП – НОМЕР_1 .

14 травня 2026 року на виконання вимог Ухвали суду від 15 квітня 2026 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано відомості щодо перетину державного кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема:

?24.12.2017 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 28.12.2017 року виїхав з території України;

?17.03.2018 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 21.03.2018 року виїхав з території України;

?18.06.2018 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 26.06.2018 року виїхав з території України;

?19.02.2019 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 02.03.2019 року виїхав з території України;

?28.05.2019 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 28.05.2019 року виїхав з території України;

?26.08.2019 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 28.08.2019 року виїхав з території України;

?10.01.2020 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 12.01.2020 року виїхав з території України;

?31.08.2021 року ОСОБА_2 заїхав на територію України та 22.09.2021 року виїхав з території України;

Аналізуючи викладене вище, з щонайменше з вересня 2021 року ОСОБА_2 на територію України не заїжджав, і відповідно не проживає у квартирі АДРЕСА_1 без поважної причини.

27 травня 2026 року на виконання вимог Ухвали суду від 15 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відомості про те, що відповідач ОСОБА_2 на військову службу не призивався, ВЛК не проходив.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 без поважної причини понад 5 років, що створює позивачці ОСОБА_1 певні перешкоди в користуванні квартирою, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - квартира АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 64, 71, 72, 150, 156 ЖК України ст. 15, 16, 379, 391, 405 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - квартира АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.