Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №640/7034/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7034/22 Суддя (судді) першої інстанції: К.О. Пляшкова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 стаж позивача за вислугу років на момент призначення пенсії складав 34 роки 4 місяці 10 днів, що є достатнім для виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій. Однак відповідачем у листі від 28 січня 2021 року зазначено, що стаж роботи в приватному закладі охорони здоров`я не зараховується до стажу, який дає право на грошову допомогу.

Проте, з такими твердженнями відповідача позивач не погоджується, оскільки із норм Закону № 1788-ХІІ та Переліку № 909 слідує, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, які працювали, зокрема, у лікарняних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Також позивач зауважує, що Закон України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-ХІІ) не ставить віднесення медичних закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року задоволено повністю позов ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що немає підстав вважати дії Головного управління протиправними, оскільки відповідач здійснює свої дії в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, Законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та Законів України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 та від 31.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 за заявою від 05 січня 2022 року з 18 жовтня 2021 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у розмірі 9412,63 грн, розмір пенсії з надбавками – 11 988,27 грн, що підтверджено наданою в матеріали справи копією рішення № 262140006601 про перерахунок пенсії позивача. Страховий стаж позивача складає 42 роки 2 місяці 25 днів.

Згідно з розрахунком стажу для визначення права на призначення пенсії до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 01.11.1978 по 29.11.1979 (1 рік 0 місяців 29 днів), з 01.09.1980 по 25.06.1986 Навчання у вищих/ середн.НЗ (5 років 9 місяців 25 днів), з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7днів), з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні), з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день), з 02.07.1989 по 31.12.2003 (14 років 6 місяців 0 днів), з 01.01.2004 по 01.01.2004 (0 років 1 місяць 0 днів), з 02.01.2004 по 31.12.2005 (2 роки 0 місяців 0 днів), з 01.01.2006 по 31.01.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2006 по 30.04.2006 (0 років 3 місяці 0 днів), з 01.05.2006 по 31.05.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.06.2006 по 30.09.2006 (0 років 4 місяці 0 днів), з 01.10.2006 по 31.10.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.11.2006 по 31.12.2006 (0 років 2 місяці 0 днів), з 01.01.2007 по 31.01.2012 (5 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2012 по 31.05.2014 (2 роки 4 місяці 0 днів), з 08.07.2014 по 29.08.2014 (0 років 2 місяці 0 днів), з 30.08.2014 по 29.02.2016 (1 рік 7 місяців 0 днів), з 01.03.2016 по 31.05.2017 (1 рік 3 місяці 0 днів), з 01.06.2017 по 30.04.2018 (0 років 11 місяців 0 днів), з 01.05.2018 по 30.09.2021 (3 роки 5 місяців 0 днів), з 01.10.2021 по 31.12.2021 (0 років 3 місяці 0 днів).

Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 20 грудня 1978 року серії НОМЕР_1 встановлено наявність таких записів про роботу позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII:

4 міська лікарня м. Ворошиловград

з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7 днів) – проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 6-7);

Міська лікарня № 3 м. Ворошиловград

з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні) – проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 8-9);

Поліклініка № 11 м. Ворошиловград

з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день) – робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 10-11);

9 лікарня м. Ворошиловград

з 01.07.1989 по 31.12.2011 (22 роки 6 місяців 1 день) – робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 12-16);

Луганська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 1

з 03.01.2012 по 19.06.2014 (2 роки 5 місяців 17 днів) - робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 17-18);

ТОВ «Медичний центр «Євромед-Плюс»

з 18.06.2015 по 12.02.2016 (0 років 7 місяців 26 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога до медичної служби (записи №№ 21-22);

ТОВ «Хелсі енд Хепі»

з 15.02.2016 по 31.10.2016 (0 років 8 місяців 17 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи №№ 23-24);

ТОВ «Медичний центр «Наша родина»

з 01.11.2016 по 17.10.2021 (04 роки 11 місяців 16 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи № 25).

У зв`язку із невиплатою грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернулася до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою від 24 січня 2022 року за отриманням інформації про причини невиплати цієї допомоги.

У відповідь позивачем отримано лист Головного управління ПФУ в м. Києві від 28 січня 2022 року № 2605-2065/М-02/8-2600/22, яким повідомлено, що при обчисленні спеціального стажу для призначення пенсій за вислугу років враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати. У разі надання уточнюючих довідок, що за період роботи ОСОБА_1 надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік, буде розглянуте питання щодо права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

За умовним розрахунком Головного управління ПФУ в м. Києві стажу ОСОБА_1 , яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, згідно з даними трудової книжки від 20 грудня 1978 року серії НОМЕР_1 , страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців 2 дні.

За даними умовного розрахунку, здійсненого Головного управління ПФУ в м. Києві та наданого в матеріали справи, до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, зараховано такі періоди: з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7 днів), з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні), з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день), з 02.07.1989 по 31.12.2003 (14 років 6 місяців 0 днів), з 01.01.2004 по 01.01.2004 (0 років 1 місяць 0 днів), з 02.01.2004 по 31.12.2005 (2 роки 0 місяців 0 днів), з 01.01.2006 по 31.01.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2006 по 30.04.2006 (0 років 3 місяці 0 днів), з 01.05.2006 по 31.05.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.06.2006 по 30.09.2006 (0 років 4 місяці 0 днів), з 01.10.2006 по 31.10.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.11.2006 по 31.12.2006 (0 років 2 місяці 0 днів), з 01.01.2007 по 31.12.2011 (5 років 0 місяців 0 днів), з 01.01.2012 по 31.05.2014 (2 роки 5 місяців 0 днів).

Судом встановлено, що Головним управління ПФУ в м. Києві не враховано до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, періоди її роботи лікарем акушер-гінекологом у медичних закладах приватної форми власності, внаслідок чого у позивача недостатньо стажу для виплати грошової допомоги.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 вказаної грошової допомоги, позивачка звернулася до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е", - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно із п. 6 Порядку № 1191, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 20 грудня 1978 року серії НОМЕР_1 позивачка працювала:

- 4 міська лікарня м. Ворошиловград - з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7 днів) – проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 6-7);

- Міська лікарня № 3 м. Ворошиловград – з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні) – проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 8-9);

- Поліклініка № 11 м. Ворошиловград – з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день) – робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 10-11);

9 лікарня м. Ворошиловград – з 01.07.1989 по 31.12.2011 (22 роки 6 місяців 1 день) – робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 12-16);

- Луганська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 1 – з 03.01.2012 по 19.06.2014 (2 роки 5 місяців 17 днів) - робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 17-18);

- ТОВ «Медичний центр «Євромед-Плюс» - з 18.06.2015 по 12.02.2016 (0 років 7 місяців 26 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога до медичної служби (записи №№ 21-22);

- ТОВ «Хелсі енд Хепі» - з 15.02.2016 по 31.10.2016 (0 років 8 місяців 17 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи №№ 23-24);

- ТОВ «Медичний центр «Наша родина» - з 01.11.2016 по 17.10.2021 (04 роки 11 місяців 16 днів) – робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи № 25) (а.с.8-13).

Водночас Головне управління ПФУ в м. Києві не враховує до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, періоди її роботи лікарем акушер-гінекологом у медичних закладах приватної форми власності, внаслідок чого у позивача недостатньо стажу для виплати грошової допомоги.

На думку апелянта, право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII дає тільки робота на відповідних посадах у закладах та установах державної або комунальної форми власності.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу 2 Переліку № 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

У примітці № 2 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801 -XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, зараховується, зокрема, робота у закладах та на посадах, визначених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Крім того, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» не містить поняття "лікарняний заклад", а надає визначення "закладу охорони здоров`я", що у розумінні вказаного нормативно-правового акту є загальним визначенням всіх закладів, які надають медичні послуги, наведених у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Отже, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» не ставить віднесення закладів до закладів охорони здоров`я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров`я, визначеного цим вказаним Переліком.

Тобто, відсутність у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, не нівелює характер виконуваної позивачкою таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу відповідного відпрацьованого часу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Водночас право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку 60 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога в ТОВ «Медичний центр «Наша родина» та мала стаж роботи більше 30 років у закладах охорони здоров`я (з урахуванням стажу роботи в медичних закладах приватної форми власності) на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійних виплат не одержувала.

Записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що позивач працювала на посадах лікаря акушера-гінеколога з 18.06.2015 по 12.02.2016 у ТОВ «Медичний центр «Євромед-Плюс», з 15.02.2016 по 31.10.2016 у ТОВ «Хелсі енд Хепі», з 01.11.2016 та продовжувала працювати на час подання заяви про призначення пенсії у ТОВ «Медичний центр «Наша родина».

Факт роботи, а також період зайнятості на таких роботах, відповідачем не заперечується. На користь таких тверджень суду свідчить й розрахунок стажу позивача для визначення її права на призначення пенсії, згідно з яким до страхового стажу позивача зарахований весь період її роботи, підтверджений записами у трудовій книжці.

Тобто з матеріалів справи вбачається, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач мав виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена позивачу з 18 жовтня 2021 року за заявою від 05 січня 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що дії Головного управління пенсійного фонду в м. Києві щодо обчислення трудового стажу та відмови позивачці в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправними.

З огляду на вищезазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Більше того, суд наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №640/7034/22 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович