Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/30787/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/30787/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві №853 від 31.05.2023 та №982 о/с від 14.06.2023 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві №982 о/с від 14.06.2023 в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;

- поновити ОСОБА_1 , капітана поліції на посаді старшого інспектора взводу №1 роти №1 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" Головного управління Національної поліції в м.Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в м.Києві на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу з 14.06.2023 по день винесення рішення суду без урахування обов`язкових податків та зборів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є таким, що не відповідає матеріальним та процесуальним нормам права, та таким, що винесене без з`ясування всіх обставин справи, а також з наданням невірної оцінки доказам у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції повністю вивчив усі доводи сторін, надав повністю обґрунтовану правову оцінку усім наданим як стороною позивача так і стороною відповідача доказам та прийняв рішення, яке є справедливим, законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України, востаннє у званні «капітан поліції» на посаді старшого інспектора взводу №1 роти №1 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" Головного управління Національної поліції в м.Києві.

19.07.2022 Національною поліцією України був виданий наказ № 507 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції" (далі - Наказ № 507), абзацом першим підпункту 2 пункту 1 якого зобов`язано, серед інших, керівників територіальних органів застосовувати за результатами службових розслідувань за фактами безпідставної відсутності на робочому місці (на службі) більше ніж добу - звільнення зі служби поліції.

04.05.2023 до ГУНП у м. Києві надійшла доповідна записка командира полку ПСПОП "Київ" ГУНП у м. Києві підполковника поліції Сатаренка В. про те, що у період із 13.02.2023 по 05.04.2023, старший інспектор взводу № 1 роти № 1 полку патрульної служби поліції особливого призначення "Київ" Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_1 знаходячись у відрядженні до ОСУВ "Хортиця" неодноразово порушував службову дисципліну, в тому числі був відсутній на службі.

15.05.2023 ГУНП у м. Києві видано наказ № 913 "Про призначення та проведення службового розслідування" за наведеним фактом.

За результатами службового розслідування було складено Висновок від 26.05.2023 в якому зазначено, що ОСОБА_1 у період з 13.02.2023 по 05.04.2023 був відсутній на службі, а саме:

- 13.02.2023 з 08.00 год. по 11.00 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 13.02.2023, зареєстрований 13.02.2023 № 39/125/41-2023;

- 11.03.2023 з 08.00 год. по 08.48 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 11.03.2023, зареєстрований 13.03.2023 № 58/125/41-2023;

- 27.03.2023 з 07.30 год. по 10.30 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 27.03.2023, зареєстрований 28.03.2023 № 70/125/41-2023;

- з 07.30 год. 03.04.2023 по 07.30 год. 04.04.2023 був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 04.04.2023, зареєстрований 04.04.2023 № 72/125/41-2023;

- з 07.30 год. 04.04.2023 по 07.30 год. 05.04.2023 був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 05.04.2023, зареєстрований 05.04.2023 № 73/125/41-2023 був відсутній на службі.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях старшого інспектора взводу № 1 роти № 1 полку ПСПОП "Київ" ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 2, 4, 5, 8 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у безпідставній відсутності останнього за місцем проходження служби та невиконанні службових обов`язків з метою забезпечення відповідних заходів в умовах воєнного стану необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави та забезпечення необхідних завдань працівниками поліції відповідно до вимог Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Наказом ГУНП у м. Києві від 31.05.2023 № 853 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 " на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у м.Києві від 14.06.2023 №982 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач не погоджуючись з правомірністю притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції звернувся до суду.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Виходячи зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 804/8515/17.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, серед іншого, повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Виходячи з наведеного, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Згідно ч. 1, 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Частиною 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

З викладеного слідує, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Зазначені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Як вбачається з наказу від 31.05.2023 № 853 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 ", останній прийнято за наслідками проведення службового розслідування у зв`язку з фактом порушення службової дисципліни позивачем, що виразилося у відсутності останнього у період часу з 13.02.2023 по 05.04.2023 на робочому місці без поважних причин.

Так за наслідками службового розслідування було прийнято висновок від 26.05.2023, в якому зазначено наступні обставини:

« У доповідній записці командира полку ПСПОП «Київ ГУНП у м.Києві вказано про те, що у період з 13.02.2023 по 05.04.2023 позивач знаходячись у відрядженні до ОСУВ « Хортиця » неодноразово порушував службову дисципліну.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 :

- 13.02.2023 з 08.00 год. по 11.00 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 13.02.2023, зареєстрований 13.02.2023 № 39/125/41-2023;

- 11.03.2023 з 08.00 год. по 08.48 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 11.03.2023, зареєстрований 13.03.2023 № 58/125/41-2023;

- 27.03.2023 з 07.30 год. по 10.30 год. був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 27.03.2023, зареєстрований 28.03.2023 № 70/125/41-2023;

- з 07.30 год. 03.04.2023 по 07.30 год. 04.04.2023 був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 04.04.2023, зареєстрований 04.04.2023 № 72/125/41-2023;

- з 07.30 год. 04.04.2023 по 07.30 год. 05.04.2023 був відсутній на службі, акт про відсутність на службі від 05.04.2023, зареєстрований 05.04.2023 № 73/125/41-2023 був відсутній на службі.

В ході службового розслідування ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення відповідно до вимог ст.63 Конституції України.

Крім того під час проведення службового розслідування були опитані командир роти швидкого реагування полку ПСПОП «Київ» ГУНП у м.Києві капітан поліції ОСОБА_2 , який зокрема пояснив, що в його обов`язки входило розроблення графіків несення служби та контроль особового складу, який ніс службу на блокпостах, весь особовий склад був ознайомлений з даним графіком. 13.02.2023 о 08:00, під час ранкового інструктажу особового складу перед заступання у наряди, в приміщенні зведеного загону у м.Лиман, було виявлено відсутність позивача, який згідно графіку несення служби повинен був заступити у наряд на блокпост №1. Прибувши о 11:00 годині в приміщення зведеного загону у м.Лиман будь-яких ОСОБА_1 стосовно своєї відсутності надати не зміг. 11.03.2023 ОСОБА_1 також був відсутній під час ранкового інструктажу. Прибув о 08:48 годині та не зміг пояснити своє запізнення.

Інспектори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_1 03.04.2023 та 04.04.2023 не прибув на інструктаж, у зв`язку з чим було складено Акт про відсутність на службі. Вказали, що за період ротації ОСОБА_1 неодноразово намагався підбурювати особовий склад провокаційними заявами, а до виконання службових обов`язків відносився невідповідально.

На підставі всіх вище наведених фактів, враховуючи характеристику позивача, дисциплінарна комісія дійшла висновку про порушення позивачем службової дисципліни та наявність у зв`язку з цим підстав для звільнення останнього зі служби в поліції.

Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося у відсутності останнього у період часу з 13.02.2023 по 05.04.2023 на робочому місці без поважних причин.

Вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про національну поліцію" та Правил етичної поведінки поліцейських.

Під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та звільнення його зі служби в поліції було враховано також характеристику позивача, зокрема неодноразове притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, судом враховано характеристику, яка була надана помічником командира ППСПОП «Київ» ГУНП у м.Києві капітаном поліції Агафоновим М., в якій вказано: позивач за період служби в Національній поліції зарекомендував себе невідповідальним та ненадійним працівником; при вирішенні службових питань проявляв некомпетентність та зухвалість; постійно порушував службову дисципліну; мав задовільну теоретичну підготовку та практичний досвід роботи; відзначився невисокою працездатністю, не готовий працювати у складних умовах, поступаючись особистими інтересами; схильний до підбурювання особового складу провокаційними безгрунтовними заявами, що призводить до розладу дисципліни в цілому; схильний до панічних атак; на зауваження не реагує.

Частинами першою та дев`ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, обставин, що обтяжують відповідальність, особу порушника, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов`язків, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

В позовній заяві позивач зазначив, що його не було повідомлено про початок службового розслідування та не надано змоги надати свої пояснення, долучити необхідні матеріали до висновку дисциплінарної комісії.

Проте, вказані доводи позивача спростовуються наявними у матеріалах справит письмовими поясненнями останнього від 22.05.2023, в яких він зазначив, що згідно ст.63 Конституції України відмовляється давати пояснення щодо себе. (т.1 а.с. 143)

Вказані обставини, як правильно зауважив суд першої інстанції, свідчать про те, що позивач був обізнаним щодо проведення у Головному управлінні службового розслідування відносно нього та не був позбавлений можливості робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування та користуватися правовою допомогою під час проведення службового розслідування тощо.

Наведене у сукупності свідчить про безпідставність наведених вище доводів позивача щодо порушення порядку проведення службового розслідування.

Стосовно доводів позивача про те, що з 03 по 04.04.2023 він перебував на лікарняному, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 (далі - Інструкція 455) тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється. Листок непрацездатності - це єдиний документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність робітників, службовців.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що жодних повідомлень від позивача про перебування його на лікарняному ані до ГУНП, ані безпесередньому керівнику не надходило.

Станом на дату видання оскаржуваних наказів (31.05.2023 та 14.06.2023) оригінал або завірена належним чином копія листка непрацездатності за 03-04.04.2023 позивачем до ГУНП у м. Києві надано не було.

Крім того позивачем не було надано лист непрацездатності й під час проведення службового розслідування.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивачем не було надано та не було повідомлено посадових осіб відповідача про перебування на лікарняному з 03 по 04.04.2023, акти про невихід на службу складені правомірно, в межах та на підставі, передбачених чинним законодавством повноважень.

Окремо суд звертає увагу на прін-скріни з месенджеру WhatsApp, де у листуванні з керівником позивач 03.04.2023 та 04.03.2023 не повідомляв керівника про перебування на лікарняному.

Натомість в листуванні за 04.04.2023 позивач зазначав, що навмисно не вийшов на службу через незгоду із заступання з іншим колегами, що підтверджується його повідомленням: «я спецом пропускаю цю зміну щоб зайти в зміну з 1 ротою! Став мене з ними Лях та Роздобудько». Щодо неправильного зазначення по - батькові позивача в актах про невихід на службу, суд першої інстанції правильно зазначив, що наведена обставина не може слугувати підставою для висновку про неправомірність вказаного письмового документу, оскільки він складений в порядок, в строк та на умовах визначених чинним законодавством, а сама по собі описка, не повинна породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом (Аналогічна правова позиція щодо значимості процедурних порушень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18).

В апеляційній скарзі позивач зазначає про порушення процесуального права, оскільки йому не було надіслано відзив на позовну заяву.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи позивача, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачем на адресу позивача відзива, а саме наявний фіскальний чек (т.1 а.с. 87).

Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких