Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/1306/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1306/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 20.06.1997 по 16.09.1998, з 01.06.2015 по 30.11.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 - залишено без змін.

03.04.2026 представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 в справі №580/1306/25;

- зобов`язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення шляхом зобов`язання відповідача вжити заходів для виплати ОСОБА_1 розміру пенсії по інвалідності за період з 05.11.2024 по 06.06.2025.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі №580/1306/25 - повернуто заявнику.

Повертаючи заяву, суд першої інстанції вказав, що позивачем пропущено строк звернення встановлений частиною 4 статті 383 КАС України. Крім того суд вказав, що у поданій позивачем заяві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду (у порядку ст. 383 КАС України) відсутня інформація про закінчення виконавчого провадження, а також відповідні докази на підтвердження цих обставин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про невідповідність заяви встановленим КАС України вимогам.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт наголосив, що висновки суду першої інстанції суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а саме, конверта з трек-номером L067128291617 та інформацією про вручення поштового відправлення, які підтверджують, що позивач отримав відповідь ГУ ПФУ у Черкаській області 25.03.2026, а із заявою до суду звернувся 03.04.2026, що вказує на те, що позивачем не пропущений строк, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України, а тому підстави для повернення заяви відсутні.

Крім того апелянт вказав, що позивач надав до заяви докази, що відповідач не виконує рішення суду. Тому звертаючись до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач реалізував своє право, визначене законодавцем у вказаній нормі, та правомірно розраховував на розгляд його заяви та з`ясування підстав невиконання рішення суду, а також захисту його права, підтвердженого таким рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити без змін ухвалу суду, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Згідно усталеної судової практики звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст.383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст.383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Вказана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.

Судом встановлено, що у справі № 580/1306/25 видано виконавчий лист, який подано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідні докази було долучено позивачем до заяви.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем у поданій заяві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду (у порядку ст. 383 КАС України) не зазначено інформації про закінчення виконавчого провадження, а також не надано відповідні докази на підтвердження цих обставин.

Натомість у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що 25.03.2026 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за не виконання виконавчого документа, яку відповідачем було оскаржено до суду.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності заяви позивача встановленим КАС України вимогам.

Разом з тим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку позивачем звернення встановленого частиною 4 статті 383 КАС України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач отримав відповідь ГУ ПФУ у Черкаській області 25.03.2026 та в межах десятиденного строку звернувся до суду з вказаною заявою.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно повернув заяву позивача, однак частково зазначив невірні мотиви щодо дотримання позивачем строку звернення із заявою.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 316, 382, 383, 320, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року, змінити в частині мотивів повернення заяви.

В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких