Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №209/5179/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/5179/26

Провадження № 3/209/832/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Кам’янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Корнєєва І.В.,розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173, 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшли справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173, 185 КУпАП.

Згідно протоколу про адмінстративне правопорушення серії ВБА № 167448 від 15.07.2026 року ОСОБА_1 15 липня 2026 року о 09.50 год. в м.Кам`янське по вул. Прибережній, 3 , знаходячись у громадському місці , виражався нецензурною лайкою у бік поліцейських , чим вчинив дрібне хуліганство, чим вчинив адміністративне правопорушення , передбачене ст. 173 КУпАП.

Згідно протоколу про адмінстративне правопорушення серії ВБА № 167449 від 15.07.2026 року ОСОБА_1 15 липня 2026 року о 09.50 год. в м.Кам`янське по вул. Прибережній, 3 , на вимогу поліцейських пред`явити документи,які посвідчують особу, неодноразово не відреагував, почав хватати поліцейських за форму та втікати з місця події, чим вчинив адміністративне правопорушення , передбачене ст. 185 КУпАП.

У призначене судове засідання ОСОБА_1 не з`явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення повісток за адресою проживання. З огляду на викладене суд вважає, що особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, а її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173,185 КУпАП, розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, але перебуває у Збройних Силах України, де проходить військову службу.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Грудський І.М. у судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 після затримання був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не вчиняв дрібного хуліганства та не здійснював непокори поліцейським , не мав умислу на це , бо як би він вчинив усі ці дії він би не знаходився у лавах ЗСУ. Просить закрити провадження по справі.

Заслухавши пояснення захисника , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відносно адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 173 КУпАП суд зазначає наступне .

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство», відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій

Верховний Суд України у постанові від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17 кс 12) сформулював правову позицію, відповідно до якої громадський порядок слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного тощо.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП, об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом. Однак, для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю (свавілля).

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Об`єктом захисту від неправомірних посягань в даному випадку є громадський порядок, тобто система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об`єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

При цьому, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є хуліганський мотив, а умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих є головним моментом, що визначає зміст поведінки хулігана.

Оскільки вчинення дрібного хуліганства можливе лише умисно для наявності в діях особи складу даного правопорушення необхідно встановити, що вона усвідомлювала, що своїми діями порушує громадський порядок та бажала цього.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №167448 від 15.07.2026 та протокол АЗ №039083 про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 260-263 КУпАП, суд дійшов висновку, що такі не містять доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.

Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому лише зазначено, що ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою у бік поліцейських , чим вчинив дрібне хуліганство .

Разом із тим протокол не містить відомостей щодо конкретних обставин події, наявності сторонніх осіб чи громадян, спокій яких було порушено, а також даних, які б свідчили про вчинення особою дій саме з хуліганських мотивів та з явною неповагою до суспільства.

Скеровані до суду матеріали не містять будь-яких пояснень свідків, потерпілих, рапортів працівників поліції, відеозаписів з нагрудних камер чи інших документів або матеріалів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини

Долучений до матеріалів справи протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 не може бути визнаний належним та достатнім доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки такий документ лише засвідчує факт адміністративного затримання особи та не містить відомостей, які б підтверджували обставини вчинення дрібного хуліганства, зокрема факт порушення громадського порядку і спокою громадян, а також інші обов`язкові ознаки складу зазначеного правопорушення.

За таких обставин сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім та беззаперечним доказом винуватості особи, оскільки викладені в ньому відомості не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Крім того , у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково мають бути зазначені прізвища поліцейських, якщо вони є потерпілими або свідками того, що особа висловлювалася на їхню адресу нецензурною лайкою.

Якщо суть полягає в образах конкретних посадових осіб, у фабулі має бути чітко розписано: кого саме, якими словами і за яких обставин ображала особа. Без зазначення прізвищ фабула вважається неконкретизованою. Поліцейські, на адресу яких лунала лайка, є безпосередніми учасниками події.Якщо лайка завдала їм моральної шкоди чи образила гідність — вони є потерпілими.Якщо вони зафіксували правопорушення стосовно громадського порядку — вони є свідками.Стаття 256 КУпАП чітко вимагає вносити до протоколу прізвища та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є. Якщо поліція складає протокол за нецензурну лайку на адресу своїх співробітників, то повинна вказати їхні прізвища та анкетні дані як потерпілих/свідків, або додати їхні письмові пояснення .Суд не може самостійно догадуватися, на адресу яких саме «працівників поліції» висловлювався громадянин.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивних та суб`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Відносно адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 173 КУпАП суд зазначає наступне .

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.

Відповідно до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

Дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов`язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.

Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв`язку з чим вона висувалась.

У протоколі про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП обов`язково має бути чітко зазначено, чиї саме законні вимоги не виконав громадянин. У фабулі протоколу має бути детально описано, в чому саме полягала непокора і які конкретно законні вимоги чи розпорядження висувалися.Формальне зазначення загальної фрази без конкретизації законних вимог та обставин події є де-юре підставою для закриття справи у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Саме по собі ненадання чи непред`явлення документів поліцейському не є злісною непокорою за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Злісна непокора — це відкрита відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог, яка супроводжується зухвалою поведінкою, демонстративною неповагою або опором.

Поліцейський має право вимагати документи лише за наявності визначених законом підстав (наприклад, вчинення правопорушення, схожість на розшукувану особу тощо).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 167449 від 15.07.2026 року ОСОБА_1 інкримінується те, що на вимогу поліцейських пред`явити документи,які посвідчують особу, неодноразово не відреагував, почав хватати поліцейських за форму та втікати з місця події.

Проте, яке само законне розпорядження поліцейського та якою нормою Закону передбачена ця вимога поліцейських не виконала особа, фабула пред`явленого останньому обвинувачення не містить.

Враховуючи, що склад адміністративного правопорушення, який інкримінований особі, полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів вищенаведеного.

Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні рапорти поліцейських , письмові пояснення свідків.

Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а лише, в даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис події, що відбулась 15.07.2026 року за участю ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою не доданий.

Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Таким чином, з огляду на відсутність інших достатніх, допустимих та належних доказів, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-р 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї, ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, у тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, 185 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, ст.173,185,247, 283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження справи №209/5179/26 (провадження №3/209/832/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та №209/5181/26 (провадження №3/209/833/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП, об`єднаній справі присвоїти №209/5179/26 (провадження №3/209/832/26).

Провадження відносно ОСОБА_1 , 02.01.1988, за ст. 173,185 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Кам`янського протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Повний текст постанови оголошений 21 вересня 2026 року о 12.30 годині.

Суддя І.В. Корнєєва