Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №372/2163/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 372/2163/26 Суддя (судді) першої інстанції: Зінченко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

за участю секретаря Коренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову №4490/1 від 17 вересня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що позивач не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повістку про виклик не отримував, а відповідачем не надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що 07 вересня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де під час перевірки документів встановлено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не прибув 02 червня 2025 року за повісткою №3353177 для уточнення даних.

Суд також урахував, що 07 вересня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №1075 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а 17 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі цього протоколу прийнято постанову №4490/1, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт, серед іншого, наголошує на недоведеності факту отримання ним повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 , за неявку за якою його фактично притягнуто до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №1075 від 07 вересня 2025 року та постанови у справі про адміністративне правопорушення №4490/1 від 17 вересня 2025 року вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначено його неприбуття 02 червня 2025 року за повісткою №3353177 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення військово-облікових даних.

Отже, повістка №3353177, невиконання вимог якої було поставлено позивачу у вину, була виписана ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ніж той, посадовою особою якого в подальшому було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

07 вересня 2025 року ОСОБА_1 працівниками Національної поліції України було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Під час перевірки документів посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 та, за інформацією, якою володів ІНФОРМАЦІЯ_11 , не прибув 02 червня 2025 року за повісткою №3353177 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних. Саме ці обставини наведені відповідачем у відзиві на позов.

Того ж дня, 07 вересня 2025 року, офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №1075 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим порушив вимоги законодавства про військовий облік, військовий обов`язок та мобілізацію.

Від підписання протоколу та надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. У протоколі також зазначено, що позивачу повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 17 вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08 вересня 2025 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією довідки ВЛК №2025-0908 від 08 вересня 2025 року.

17 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 , за результатами розгляду матеріалів справи №1597 та на підставі протоколу №1075 від 07 вересня 2025 року, прийнято постанову №4490/1.

Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Як убачається з довідки №2642/1/1765 від 26 грудня 2025 року, ОСОБА_1 з 12 грудня 2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 16 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження №80262004 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №4490/1 від 17 вересня 2025 року.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , не погоджуючись із притягненням його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з цим позовом.

При цьому позивач заперечував факт отримання ним повістки ІНФОРМАЦІЯ_7 та зазначав, що про оскаржувану постанову дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та блокування банківських рахунків.

Разом із тим, досліджуючи матеріали адміністративної справи, колегія суддів встановила, що в них відсутня повістка №3353177, за неявку за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також матеріали справи не містять жодних доказів направлення чи вручення зазначеної повістки позивачу: розписки про її отримання, поштового повідомлення про вручення, відомостей про поштове відправлення, відмітки оператора поштового зв`язку про відмову від отримання або відсутність особи за відповідною адресою чи інших документів, які підтверджували б належне оповіщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 про необхідність прибуття 02 червня 2025 року.

Відсутні у матеріалах справи й документи ІНФОРМАЦІЯ_7 , з яких можливо було б встановити дату формування повістки № НОМЕР_2 , спосіб її направлення, адресу, за якою вона направлялася, дату її вручення або інші обставини, з якими закон пов`язує належне оповіщення військовозобов`язаного.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_11 при складанні протоколу №1075 та прийнятті постанови №4490/1 виходив із відомостей про неприбуття ОСОБА_1 за повісткою, виписаною іншим ІНФОРМАЦІЯ_11, однак первинні документи, які підтверджували б факт належного виклику позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 , у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За приписами частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення на громадян штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку за викликом необхідним є встановлення не лише факту неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_11, але й того, що на особу в установленому законом порядку було покладено відповідний обов`язок шляхом її належного оповіщення про дату, час, місце та мету виклику.

Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа у його вчиненні.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як убачається з оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності став висновок про те, що він не прибув 02 червня 2025 року за повісткою №3353177 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних.

Таким чином, юридично значущою обставиною, яка безпосередньо входить до предмета доказування у цій справі, є факт належного оповіщення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 про необхідність його прибуття 02 червня 2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що повістка №3353177 була виписана ІНФОРМАЦІЯ_13 , тоді як протокол про адміністративне правопорушення №1075 та постанова №4490/1 були складені та прийняті посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому матеріали справи не містять самої повістки №3353177, на невиконання якої посилається відповідач.

У матеріалах справи також відсутні докази її направлення ОСОБА_1 , відомості про поштове відправлення, повідомлення про вручення, відмітку оператора поштового зв`язку про відмову від отримання чи відсутність адресата, розписку про особисте отримання повістки або інші докази, які давали б можливість встановити факт належного оповіщення позивача.

Відтак із матеріалів справи неможливо встановити ані зміст повістки, ані дату та спосіб її формування і направлення, ані адресу, за якою вона направлялася, ані факт її вручення позивачу або настання передбачених законодавством обставин, за яких така повістка вважається врученою.

Саме по собі зазначення у протоколі №1075 та постанові №4490/1 номера повістки та дати, на яку особа нібито мала прибути до іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не є доказом належного оповіщення особи про відповідний виклик.

Протокол про адміністративне правопорушення фіксує висновок посадової особи про наявність правопорушення, однак не може замінювати собою первинні докази тих фактичних обставин, які становлять об`єктивну сторону правопорушення та заперечуються особою, притягнутою до відповідальності.

Особливого значення наведене набуває з огляду на те, що повістка, за неявку за якою притягнуто позивача до відповідальності, була сформована не відповідачем, а іншим органом - ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_11 , вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, повинен був мати належні докази того, що ІНФОРМАЦІЯ_13 позивача було належним чином оповіщено про відповідний виклик.

Матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі №380/2838/24, досліджуючи правовідносини щодо виклику військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_11, надавав правове значення саме змісту повістки та доказам її вручення, зокрема наявності дати отримання та підпису особи у відповідній розписці.

Відсутність у матеріалах цієї справи навіть самої повістки позбавляє суд можливості перевірити обставини, які є необхідними для висновку про виникнення у ОСОБА_1 обов`язку прибути 02 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд першої інстанції встановив, що у протоколі №1075 від 07 вересня 2025 року зазначено про неприбуття ОСОБА_1 02 червня 2025 року за повісткою №3353177, після чого дійшов висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення.

Водночас суд не перевірив, чи існувала така повістка в матеріалах адміністративної справи, у який спосіб вона була направлена позивачу та чи був він належним чином оповіщений про виклик.

Таким чином, суд першої інстанції фактично визнав доведеним факт невиконання позивачем обов`язку з`явитися за повісткою, не встановивши попередньо факту виникнення такого обов`язку внаслідок належного оповіщення.

Такий підхід не відповідає вимогам статей 245, 251, 280 КУпАП та частини другої статті 77 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення належного оповіщення не може бути перекладений на позивача шляхом покладення на нього обов`язку доводити неотримання повістки.

Навпаки, саме суб`єкт владних повноважень, який притягнув особу до адміністративної відповідальності за неприбуття за викликом, повинен довести належними та допустимими доказами факт виникнення в такої особи відповідного обов`язку та факт його невиконання.

Таких доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 до матеріалів справи не надано.

Посилання суду першої інстанції на те, що протокол №1075 був складений у присутності позивача та що останній відмовився від його підписання, цього висновку не спростовує.

Зазначені обставини можуть підтверджувати обізнаність ОСОБА_1 07 вересня 2025 року про складення щодо нього адміністративних матеріалів та про подальший розгляд справи, однак жодним чином не доводять, що він був належним чином оповіщений ІНФОРМАЦІЯ_13 про необхідність прибуття 02 червня 2025 року.

Це дві різні юридично значущі обставини, які суд першої інстанції фактично не розмежував.

Так само належне повідомлення позивача про розгляд адміністративної справи 17 вересня 2025 року не усуває необхідності доведення самої події правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

Крім того, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять скріншоти, а під час судового засідання представником позивача було продемонстровано відеозапис, зі змісту яких убачається, що на дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 17 вересня 2025 року - ОСОБА_1 фактично перебував у розподільчому центрі, у зв`язку з чим об`єктивно не мав можливості особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та бути присутнім під час розгляду справи.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують доводи позивача щодо існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали його особисту участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення 17 вересня 2025 року.

При цьому матеріали справи не свідчать про те, що під час прийняття постанови №4490/1 відповідачем було з`ясовано причини відсутності ОСОБА_1 при розгляді справи та надано оцінку обставинам, які об`єктивно перешкоджали його особистій участі у такому розгляді.

Водночас зазначені обставини є додатковими та не усувають необхідності встановлення відповідачем насамперед самої події адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, зокрема факту його належного оповіщення про необхідність прибуття 02 червня 2025 року за повісткою №3353177.

Отже, незалежно від оцінки дотримання відповідачем вимог статті 268 КУпАП під час розгляду справи 17 вересня 2025 року, обставини повідомлення позивача про такий розгляд не доводять факту належного вручення або направлення йому повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 , за неявку за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, і в цій частині відповідачем не виконано встановленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення.

За сукупністю наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Саме існування запису про неприбуття за повісткою без надання самої повістки та доказів належного оповіщення особи не є достатньою правовою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції визнав доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не встановивши належними доказами ключову обставину - належне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність прибуття 02 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тому рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 травня 2026 року- скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 4490/1 від 17.09.2025 за справою про адміністративне правопорушення за частиною ч. 3 статті 210-1 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 1664 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк

Повне судове рішення складено « 22» вересня 2026 року.