Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №209/6450/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/6450/26

Провадження № 2-о/209/116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кам’янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , заявниця), заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції (далі також Відділ, Заінтересована особа) про встановлення факту смерті.

Стислий виклад вимог, зазначених у заяві.

На обґрунтування вимог поданої заяви, ОСОБА_1 зазначає, що за місцем проживання на тимчасово окупованій частині України в м. Луганськ померли її батьки. Батько – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, а мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ. Факт смерті обох батьків заявниці підтверджується виданими окупаційною владою копіями свідоцтва про смерть та медичними свідоцтвами про смерть. Оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, документи, видані незаконними формуваннями та органами окупаційної адміністрації є недійсними та не створюють правових наслідків. Заявниця зазначає, що встановлення факту, що має юридичне значення їй необхідно для проведення державної реєстрації смерті батьків в органах реєстрації України.

Просить суд:

встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Яблонове, Волоконівського району, Білгородської області, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ;

встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Новоекономічне, Донецької області Україна, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ та допустити рішення до негайного виконання в порядку ст. 317 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026, справу розподілено судді Левицькій Н.В.

Процесуальні дії у справі та позиції учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 15 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишено без руху. Надано заявнику п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

20.09.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали, заявником через підсистему «Електронний суд» подано до суду заяву про усунення недоліків заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 21 вересня 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 22 вересня 2026 року о 15 год 00 хв.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, через підсистему «Електронний суд» скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала та просила її задовольнити в повному обсязі.

22.09.2026 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції до суду скеровано лист у якому розгляд заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України просять проводи без участі представника відділу. Разом з цим, заінтересованою особою звернуто увагу, що у прохальній частині позовної заяви необхідно доповнити відомостями про державу місця народження Російська Федерація та місця смерті – Україна. Крім того зазначають, що ім`я померлого необхідно зазначити « ОСОБА_4 », замість не вірного « ОСОБА_4 ».

Враховуючи положення ч. 2 ст. 317 ЦПК України, згідно з якими справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно,

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін згідно вимог ч. 3 ст.211 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини сторін, заявник заявлені вимоги підтримує, відсутня необхідність заслуховування особистих пояснень сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка згідно з її паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 народилася в м. Луганськ, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з наявної копії свідоцтва про шлюб, 09.10.1993 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №1081. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на «ОСОБА_7 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 1973 року, та копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого повторно 09 липня 2026 року, батьками заявниці зазначені: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 .

Стосовно матері заявниці.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка міста Новоекономічне, Червноноармійського району, Донецької області.

Водночас із поданих документів вбачається, що мати заявниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії медичного свідоцтва про смерть серії 43 № 216000144 від 24.01.2026, виданим окупаційним органом, Державною бюджетною установою охорони здоров`я «Луганська міська багатофункціональна лікарня» луганської народної республіки, встановлюється, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 о 20 год. 30 хв. Місце смерті вказано - луганська народна республіка.

З копії довідки про смерть № С-00287, виданої Жовтневим відділом записів актів громадянського стану м. Луганська, департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки 27 січня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в 20 год 30 хв. Місце смерті вказано – Російська Федерація, Луганська народна республіка, м. Луганськ

Причиною смерті зазначено: «набряк головного мозку» G93.6; «інфаркт головного мозку» І63.3 «дифузний кардіосклероз» І25.1.

До заяви додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_5 , виданого 27.01.2026 незаконним органом РФ - Жовтневим відділом записів актів громадянського стану м. Луганська, департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки.

Також заявницею долучено до матеріалів справи копію посвідчення про поховання № 403, згідно з яким ОСОБА_8 , похована 26.01.2026 на Зарічному кладовищі за адресою: ЛНР, Лутугінський муніципальний округ, с. Розкішне, сектор 19, ряд НОМЕР_6 , місце НОМЕР_7 .

Стосовно батька заявниці.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець села Верхнє Яблунове, Волокінівскього району, Білгородської області.

Як вбачається із поданих документів батько заявниці – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії медичного свідоцтва про смерть серії 43 № 213000278 від 09.12.2023, виданим окупаційним органом, встановлюється, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце смерті вказано - луганська народна республіка, м. Луганськ

До заяви додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_9 , виданого 19.12.2023 незаконним органом РФ - Артемівським відділом записів актів громадянського стану м. Луганська, департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в тому числі справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Зокрема згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України, з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час виключно у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Так Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4643-IX від 21 жовтня 2025 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 даної статті Закону окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Разом з тим держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Частиною 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами у разі, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси.

Як зазначалось вище, заявниця є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому встановлення факту смерті батьків необхідно заявниці для проведення державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.

У відповідності до інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 4 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» звернуто увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

При цьому, як встановлено судом, м. Луганськ, в якому померли батьки заявниці та де були видані документи про смерть є тимчасово окупованим російською федерацією з вересня 2014 року.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , породжує юридичні наслідки для заявниці, яка є спадкоємицею останніх, при цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця села Верхнє Яблунове, Волокінівскього району, Білгородської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, уродженки міста Новоекономічне, Червноноармійського району, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луганськ.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть у відповідному державному органі реєстрації України.

При цьому відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 247, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315-317, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції, про встановлення факту смерті – задовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця с. Верхнє Яблонове, Волоконівського району, Білгородської області, Російська Федерація, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Україна.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, уродженки м. Новоекономічне, Донецької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ, Україна.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Оскарження даного рішення не зупиняє його виконання.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 );

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 33247395, місцезнаходження: 51900, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, проспект Василя Стуса, будинок, 2а.

Дата складання судового рішення 22 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА