Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №620/8977/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8977/25 Головуючий у 1 інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд дійшов помилкового висновку щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки з грудня 2015 року запроваджено нові єдині підходи до нарахування та виплати індексації відповідно до Порядку № 1078. Крім того, посилаючись на позицію Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладену в листі від 05 квітня 2023 року № 423/1784, з урахуванням роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 03 жовтня 2022 року № 3148/0/290-22/51, апелянт стверджує, що починаючи з грудня 2015 року для розрахунку індексації грошового забезпечення повинен застосовуватися січень 2016 року. Також, апелянт вказує, що розрахунок індексації грошового забезпечення, у тому числі визначення базового місяця для такого нарахування, належить до компетенції відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання щодо застосування січня 2008 року як базового місяця, оскільки, у цій частині права позивача ще не порушені, а судовому захисту підлягають порушені права та інтереси особи, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2025 року № 1380, наданим у відповідь на заяву від 13 червня 2025 року за вх. № 150 та адвокатські запити від 13 червня 2025 року № 150/1 та № 152, повідомлено, що ОСОБА_1 перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 по 19 жовтня 2023 року.

За період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року Військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, а сума фактично виплаченої індексації за вказаний період становила 0,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 13 Постанови № 1294 передбачено, що вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII, для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Абзацом 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що до об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

У силу частини 6 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За приписами статті 3 Закону № 1282-XII, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Положеннями частин 2-4 статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, які поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно абз. 5 п. 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася з 01 грудня 2015 року, передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у звязку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував у списках особового складу вказаної військової частини по 19 жовтня 2023 року.

При цьому, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року Військовою частиною НОМЕР_1 не було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, а сума фактично виплаченої індексації за вказаний період становила 0,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №235/6153/16-а вказав наступне: «… індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи».

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за наявності передбачених законодавством підстав є обов`язком відповідача та не може ставитися у залежність від його розсуду.

Щодо визначення місяця, за яким у спірний період має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

З 01 грудня 2015 року пункт 5 Порядку № 1078 застосовується у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, відповідно до якої визначальним для початку обчислення індексу споживчих цін є саме місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не місяць будь-якого збільшення складових грошового забезпечення. Так, у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

остановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

У подальшому, нові розміри посадових окладів військовослужбовців були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка в частині встановлення нових розмірів посадових окладів застосовується з 01 березня 2018 року.

Таким чином, у період між набранням чинності Постановою № 1294 та встановленням нових розмірів посадових окладів відповідно до Постанови № 704 підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців, яке відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 зумовлювало б зміну місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, не відбувалося.

Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, аналізуючи аналогічне правове регулювання, виходив з того, що Постанова № 1294 була чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, а за відсутності підвищення відповідної тарифної ставки (посадового окладу) після січня 2008 року саме січень 2008 року є місяцем, який підлягає врахуванню для обчислення індексації грошового забезпечення у період після 01 грудня 2015 року та до запровадження нових посадових окладів.

Аналогічний підхід відображений у практиці Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078, відповідно до якої у разі відсутності підвищення посадового окладу після січня 2008 року саме цей місяць є визначальним для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на те, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація його грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, сума фактично виплаченої індексації становила 0,00 грн, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність здійснення такого нарахування із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що у зв`язку із запровадженням з грудня 2015 року нових підходів до проведення індексації для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 підлягає застосуванню січень 2016 року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Порядку № 1078, які застосовуються з 01 грудня 2015 року. Зокрема, пунктом 3 Постанови № 1013 передбачено вжиття заходів щодо підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій та визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року.

Разом з тим, наведене положення Постанови № 1013 не свідчить про встановлення січня 2016 року місяцем, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення усіх без винятку військовослужбовців, оскільки визначальним для застосування положень пункту 5 Порядку № 1078 є факт підвищення відповідної тарифної ставки (посадового окладу).

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 260/1352/21, аналізуючи положення Постанови № 1013 та Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, зазначив, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати саме працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року. Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, у зв`язку з чим січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 440/5333/21, у якій наголошено, що, на відміну від окремих працівників бюджетної сфери, посадові оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувалися, а їх розмір продовжував визначатися Постановою № 1294, чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Отже, сама по собі зміна з 01 грудня 2015 року механізму проведення індексації не є підставою для застосування січня 2016 року при обчисленні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки у грудні 2015 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбулося.

За таких обставин, доводи апелянта у цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції щодо необхідності застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05 квітня 2023 року № 423/1784 та роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладене у листі від 03 жовтня 2022 року № 3148/0/290-22/51, як на підставу для застосування січня 2016 року при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Зазначені листи за своєю правовою природою мають інформаційно-роз`яснювальний характер, не є нормативно-правовими актами, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки та не змінюють правового регулювання порядку проведення індексації грошових доходів населення, визначеного Законом № 1282-XII та Порядком № 1078.

При цьому, питання визначення місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації, підлягає вирішенню безпосередньо на підставі положень Порядку № 1078 з урахуванням місяця фактичного підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не на підставі відомчих роз`яснень щодо порядку застосування відповідних нормативних положень.

Як установлено вище, після набрання чинності Постановою № 1294 з 01 січня 2008 року та до встановлення нових розмірів посадових окладів відповідно до Постанови № 704 з 01 березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося. Відтак, наведене у зазначених листах твердження щодо необхідності застосування січня 2016 року не відповідає механізму індексації, установленому пунктом 5 Порядку № 1078, та не може бути підставою для визначення іншого місяця, ніж січень 2008 року.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів доходить висновку, що посилання апелянта на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05 квітня 2023 року № 423/1784 та лист Міністерства соціальної політики України від 03 жовтня 2022 року № 3148/0/290-22/51 не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Щодо доводів апелянта про те, що визначення місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, належить до компетенції Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Дискреційні повноваження передбачають наявність у суб`єкта владних повноважень можливості обрати один із декількох юридично допустимих варіантів рішення або поведінки. Натомість у випадку, коли законодавством передбачено лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень за настання визначених законом умов, такі повноваження не є дискреційними.

Положення пункту 5 Порядку № 1078 пов`язують початок обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме з місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Відтак, після встановлення місяця, у якому відбулося відповідне підвищення посадового окладу, відповідач не наділений повноваженнями самостійно обирати інший місяць для обчислення індексу споживчих цін.

Колегія суддів зауважує, що, посадові оклади військовослужбовців, визначені Постановою № 1294, були встановлені з 01 січня 2008 року та залишалися незмінними до 01 березня 2018 року, коли набрала чинності Постанова № 704, якою запроваджено нові розміри посадових окладів.

За таких обставин, у спірний період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року Порядок № 1078 не передбачав для Військової частини НОМЕР_1 можливості обрати інший місяць, ніж січень 2008 року, для цілей обчислення індексу споживчих цін.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21, у яких зроблено висновок про те, що повноваження державного органу щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) для цілей індексації у відповідному періоді не є дискреційними, оскільки нормативним регулюванням установлено один правомірний варіант поведінки.

При цьому, та обставина, що безпосереднє нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснюються Військовою частиною НОМЕР_1 , не виключає повноважень суду при вирішенні спору перевірити правильність застосування відповідачем положень Порядку № 1078 та визначити належний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Військової частини НОМЕР_1 , оскільки, визначення січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період, випливає безпосередньо з положень Порядку № 1078 та не залежить від розсуду відповідача.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про передчасність вимоги щодо застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з посиланням на те, що у цій частині права позивача не були порушені.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року Військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, а сума фактично виплаченої індексації за вказаний період становила 0,00 грн.

Отже, порушення права позивача на одержання індексації грошового забезпечення за спірний період уже мало місце, а вимога про її нарахування із застосуванням належного місяця для обчислення індексу споживчих цін спрямована на відновлення порушеного права, а не на захист права, яке може бути порушене у майбутньому.

Крім того, між сторонами існує спір не лише щодо самого права ОСОБА_1 на отримання індексації, а й щодо порядку її обчислення.

Зокрема, в апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 прямо заперечує можливість застосування січня 2008 року та наполягає на необхідності застосування січня 2016 року, посилаючись, серед іншого, на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 05 квітня 2023 року № 423/1784 та лист Міністерства соціальної політики України від 03 жовтня 2022 року № 3148/0/290-22/51.

За таких обставин, питання щодо належного місяця для обчислення індексу споживчих цін є предметом реального спору між сторонами та безпосередньо впливає на обсяг відновлення порушеного права позивача.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі. Так, у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив з того, що індексація позивачу не була нарахована та виплачена, у зв`язку з чим, питання щодо визначення базового місяця було визнано передчасним.

Водночас, у подальшій практиці Верховний Суд уточнив межі застосування зазначеного висновку. Зокрема, у справі № 380/3254/21 Верховний Суд зазначив, що у справі № 240/11882/19 питання механізму розрахунку індексації грошового забезпечення не досліджувалося, оскільки відповідний розрахунок відповідачем не здійснювався та місяць підвищення ним не визначався. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 380/3632/21.

Натомість, у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 Верховний Суд, установивши, що посадовий оклад військовослужбовця був установлений із січня 2008 року та не змінювався до березня 2018 року, дійшов висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078 саме січень 2008 року є місяцем, який підлягає застосуванню при нарахуванні індексації грошового забезпечення за відповідний період. При цьому, Верховний Суд не погодився з висновком про дискреційність повноважень відповідача щодо визначення такого місяця.

Так само у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21 Верховний Суд погодився із задоволенням позовних вимог із одночасним визначенням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін та зазначив, що таке зобов`язання не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин та наведених висновків Верховного Суду колегія суддів вважає, що визначення судом січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача та не свідчить про вирішення судом вимоги, заявленої на майбутнє.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що спірний період охоплює час з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, протягом якого посадові оклади військовослужбовців, установлені Постановою № 1294, не змінювалися, а нові розміри посадових окладів відповідно до Постанови № 704 були запроваджені лише з 01 березня 2018 року. Відтак, правові підстави для застосування у спірному періоді іншого місяця, ніж січень 2008 року, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та наявність правових підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити її нарахування та виплату із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.