Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №640/22720/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22720/20 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісулев» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісулев» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправним та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400.

Позов обґрунтовано тим, що штраф до ТОВ «Дісулев» застосовано за відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів, із порушенням процедури габаритно-вагового контролю та без надання для ознайомлення документів щодо законності використання зважувального обладнання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400.

В апеляційній скарзі, Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки згідно пункту 11 Порядку №879.

На думку скаржника, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялась відповідачем на адресу позивача, не може бути підставою для скасування правомірної постанови про накладення штрафу на суб`єкта господарювання.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Дісулев», враховуючи те, що ТОВ «Дісулев» перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми від 5% до 10%, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.

Вказана постанова винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2020 року, складеного 02.07.2020 року о 23:25 год. на підставі направлення на перевірку від 30 червня 2020 року №008080 за результатами перевірки транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , документу, що посвідчує особу водія - посвідчення водія НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено надання послуг з вантажних перевезень з перевищенням вагових норм, а саме: - одиночна вісь - 11,5 т; строєна (контейнеовоз) - 25,16 тон (при допустимому 24 тон); перевищення встановлених законодавством вагових норм під час перевезення вантажу, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням порушення процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправним, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 №210400 підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007, пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У силу вимог пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

При цьому, згідно пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок №1567), у відповідності до пункту 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25 серпня 2020 року №210400 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Дісулев», враховуючи те, що ТОВ «Дісулев» перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми від 5% до 10%, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.

Під час перевірки встановлено надання послуг з вантажних перевезень з перевищенням вагових норм, а саме: - одиночна вісь - 11,5 т; строєна (контейнеовоз) - 25,16 тон (при допустимому 24 тон); перевищення встановлених законодавством вагових норм під час перевезення вантажу, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а саме: насінням ячменю, відтак під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу.

Втім, перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одиночну вісь більше 11 тон.

Слід зауважити, що вищевказаними правовими нормами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення сипучого вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

У даному випадку, ячмінь є подільним вантажем, який перевозився позивачем насипом, без тари та не в контейнері.

У даному випадку, результати зважування транспортного засобу чітко засвідчують нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню, що унеможливлюється при виконанні перевезень в контейнерах.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Позицію позивача про те, що відповідач, не надав жодних доказів повірки засобу вимірювальної техніки, на якому здійснено зважування транспортного засобу позивача марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 колегія суддів оцінює критично за наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки зафіксовано порушення щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10%, відповідальність за що передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи наявна копія талону зважування від 02.07.2020 року №01499.

При цьому, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Втім, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасуванням з 08.09.2017 пункту 19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 817/1051/16.

Враховуючи підтвердження факту перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, відповідач мав повноваження для винесення адміністративно - господарського штрафу за порушення законодавства.

Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідачем не було повідомлено його про час та місце розгляду справи про правопорушення.

Так, відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У відповідності до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, колегія суддів враховує, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Отже, суб`єкт господарювання має бути завчасно повідомлений про розгляд справи про порушення шляхом розписки або надіслання рекомендованого листа із повідомленням та має право бути присутнім через відповідну уповноважену особу.

Порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - уповноважені посадові особи) врегульовано інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України 24.04.2013 року № 254 (далі - Інструкція № 254).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції №254 при розгляді справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена розглядати справи про адміністративне правопорушення, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 Кодексу, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі триваючого правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що на орган державного контролю покладено обов`язок належного повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб`єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, позивача повідомлено про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, яке відбудеться 25 серпня 2020 року.

У свою чергу, відповідач зазначає, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення, на підтвердження чого надано до суду копії реєстру відправлень, фіскального чека поштового відділення та роздруківки під назвою «трекінг».

Однак, як вірно відзначено судом першої інстанції, надані документи не підтверджують завчасне повідомлення позивача про розгляд справи, а лише свідчать про направлення рекомендованого листа №0308300589990.

До того ж, знаходження у поштовому відділенні відповідних листів, адресованих позивачу жодним чином не може свідчить про дотримання прав позивача бути повідомленим належним чином про місце і час розгляду справи, з огляду на порушення процедури шляхом вручення суб`єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази вручення листа уповноваженому представнику позивача або докази того, що поштове відправлення повернулось відповідачу із зазначенням причин невручення.

Разом з тим, позивач вказує, що отримав повідомлення про розгляд справи вже після проведення розгляду справи, яка призначена на 25.08.2020, лише - 03.09.2020 року, тобто через 9 днів після розгляду відповідачем такої справи.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про порушення, а позивачем доведено в підтвердження вимог Порядку №1567 факт неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, протиправно розглянув справу без її участі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова