Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/12118/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/12118/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Консорціуму "Укренергобуд" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Консорціуму "Укренергобуд" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 травня 2026 року позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №12419922/45603636 від 27.01.2025, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 19.12.2024. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 19.12.2024, складену Консорціумом "Укренергобуд" датою її фактичного подання на реєстрацію.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками господарської діяльності на виконання вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 19.12.2024.

Проте реєстрацію вказаної податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог п. п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем направлено відповідачу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено.

Проте 16.01.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві було надіслано Повідомлення № 12360921/45603636 про необхідність надання додаткових документів, серед яких було визначено товарно-транспортні накладні та маршрутні листи щодо об`єкту будівництва.

Позивач 20.01.2025 надав додаткові пояснення № 20/01/2025/3, в яких зазначив, що оскільки господарська операція перебуває на стадії отримання авансу, фактичне транспортування матеріалів чи виконання робіт на об`єкті ще не розпочалося, а отже, витребувані транспортні документи на дату складання податкової накладної не могли бути створені.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісія прийняла рішення від 27.01.2025 № 12419922/45603636 про відмову в реєстрації податкової накладної. Рішення було обґрунтоване наданням позивачем копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі "Додаткова інформація" було зазначено, що за наданими документами неможливо підтвердити наміри щодо закупівлі обладнання, матеріалів для виконання комплексу робіт. Згідно умов договору виконавець надає звіт про використання першого платежу (попередньої оплати) разом з підтверджуючими документами. Звіт про використання коштів разом з підтверджуючими документами не надано. Також позивачем не надано детальний перелік будівельних робіт на об`єкті та витратних матеріалів.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 1 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо.

Згідно п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Критерії ризиковості здійснення операцій визначено у додатку 3 до Порядку № 1165.

Зокрема, пунктом 1 додатку 3 до Порядку № 1165 віднесено до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

При цьому, зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, як встановлено колегією суддів, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №520), яким визначено механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2. Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3 Порядку №520 визначено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

За приписами п.5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно п.6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 7 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 9-13 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За приписами п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіна від 12.12.2019 № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Судом встановлено, що 10.10.2024 між позивачем (Підрядник) та Національним банком України (Замовник) було укладено договір № 24-81-345, відповідно до якого Підрядник зобов`язувався виконати комплекс робіт за об`єктом "Будівництво складу сировини та матеріалів Фабрика банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору Національного банку України (11602), Житомирська обл., Коростенський район, Малинська територіальна громада, м. Малин, вул. Приходька, земельна ділянка 62", код за ДК 021:2015 – 45213220-1, а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

На виконання вимог тендерної документації та умов договору №24-81-345 від 17.10.2024, з метою забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення авансового платежу (попередньої оплати), позивачем було залучено банківську гарантію, видану Акціонерним товариством "Комерційний банк "ГЛОБУС" (АТ "КБ "ГЛОБУС") від 18.12.2024 вих. №43930-2, залучення якої було обов`язковою передумовою для отримання попередньої оплати від Державного замовника - Національного банку України, про що позивача повідомлено Замовником листом від 19.12.2024 №24-81-345-003.

У свою чергу 18.12.2024 Замовником було перераховано на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату (аванс) у розмірі 5 992 161,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 43930-2.

Відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, за правилом першої події у зв`язку з отриманням коштів, позивач 19.12.2024 склав податкову накладну № 2 на суму 5 992 161,98 грн, у тому числі ПДВ 998 693,66 грн, та подав її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Верховний Суд неодноразово висловлював висновки у питаннях застосування положень Порядку №520 та Порядку № 1165.

Так, у постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

У постанові від 27.04.2023 року у справі № 460/8040/20 Верховним Судом висловлено позицію про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подані платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС за наслідками проведеного моніторингу зупинено реєстрацію вказаної ПК та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

З наявної в матеріалах справи квитанції про зупинення реєстрації ПК убачається, що така містить вимогу про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

Позивачем було подано повідомлення з докладними поясненнями та копіями первинних документів на підтвердження реальності господарської операції.

Зокрема в поясненнях зазначено, що господарська операція з Національним банком України ґрунтується на Договорі №24-81-345 від 17.10.2024 щодо будівництва складу сировини та матеріалів у Житомирській області. Сума, вказана у спірній податковій накладній (5 992 161,98 грн), є авансовим платежем, отриманим від Замовника 18.12.2024 згідно з платіжною інструкцією №43930-2. Залучення авансових коштів відбулося за умови надання банківської гарантії АТ "КБ "ГЛОБУС", що додатково підтверджує прозорість та фінансову забезпеченість проекту. Як Генпідрядник він залучив до будівництва ТОВ "БК "Прайд" на підставі Договору №24-81-354-01 від 21.10.2024.

До пояснень позивачем було додано копію Договору №24-81-345 від 17.10.2024 з Національним банком України на будівництво складу сировини та матеріалів у Житомирській області; платіжну інструкцію №43930-2 від 18.12.2024; банківської гарантії АТ "КБ "ГЛОБУС"; платіжні документи про сплату комісійної винагороди банку за надання цієї гарантії; лист на адресу НБУ від 19.12.2024 №24-81-345-003, яким позивач звітував про реєстрацію податкових зобов`язань та початок підготовчих дій до будівництва; копію договору субпідряду №24-81-354-01 від 21.10.2024, укладеного з ТОВ "БК "Прайд"; дозвіл позивача від Держпраці №2063.17.32 на виконання робіт підвищеної небезпеки; копію штатного розпису підприємства.

16.01.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві було надіслано Повідомлення № 12360921/45603636 позивачу про необхідність надання додаткових документів, серед яких було визначено товарно-транспортні накладні та маршрутні листи щодо об`єкту будівництва.

20.01.2025 позивач надав додаткові пояснення № 20/01/2025/3, в яких зазначив, що оскільки господарська операція перебуває на стадії отримання авансу, фактичне транспортування матеріалів чи виконання робіт на об`єкті ще не розпочалося, а отже, витребувані транспортні документи на дату складання податкової накладної не могли бути створені. Проте, 27.01.2025 Комісія регіонального рівня ГУ ДПС у м. Києві прийняла рішення № 12419922/45603636 про відмову в реєстрації податкової накладної.

В обґрунтування рішення вказано, що за наданими документами неможливо підтвердити наміри щодо закупівлі обладнання, матеріалів для виконання комплексу робіт. Згідно умов договору виконавець надає звіт про використання першого платежу (попередньої оплати) разом з підтверджуючими документами. Звіт про використання коштів разом з підтверджуючими документами не надано. Також позивачем не надано детальний перелік будівельних робіт на об`єкті та витратних матеріалів.

Аналізуючи наведені вище доводи контролюючого органу крізь призму встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем було у повному обсязі виконано вимоги щодо документального підтвердження операції.

Позивач з огляду на специфіку та зміст господарської операції, подав контролюючому органу розлогий перелік пояснень та первинних документів, які у своїй сукупності є цілком достатніми для підтвердження даних, зазначених у податковій накладній № 2.

Факт направлення цих документів і пояснень відповідачами не заперечується.

Більше того, податковий орган не вказує про наявність у цих документах дефектів форми, змісту чи походження, які б, відповідно до вимог ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», призвели до втрати ними юридичної сили чи доказовості.

Крім того колегія суддів вважає, що контролюючий орган під час здійснення моніторингу спірної податкової накладної фактично перейшов від перевірки формальної відповідності документів до глибокого з`ясування змісту та економічної реальності операції, що виходить за межі повноважень Комісії регіонального рівня.

Слід зазначити, що будь-які сумніви щодо товарності чи реальності господарської діяльності мають досліджуватися виключно у межах податкової перевірки, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних.

Наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2023 року у справі №380/7648/22, відповідно до якої, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.

У контексті наведеного колегія суддів наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість. Це передбачає обов`язкове наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (як фактичних, так і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів, що дозволяють платнику податків усвідомити характер претензій контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 року у справі № 640/11321/20 зауважив, що хоча затверджена Порядком № 1165 форма рішення і не передбачає розлогої конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1- 8 Критеріїв ризиковості платника податку, вказана обставина не скасовує обов`язку податкового органу щодо доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України. Натомість, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії неминуче призводить до висновку щодо його протиправності.

Підсумовуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ігнорування контролюючим органом правових позицій Верховного Суду щодо стандартів мотивації актів індивідуальної дії призвело до прийняття необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну в ЄРПН, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частини четвертої статті 245 КАС України, у разі визнання протиправним та скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права органу діяти на власний розсуд. Оскільки судами встановлено факт надання позивачем вичерпного пакета первинних документів, які підтверджують реальність операції, у контролюючого органу виник імперативний обов`язок щодо реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів наголошує, що за умови повної відповідності документів платника вимогам закону та спростування сумнівів щодо ризиковості операції, у податкового органу не залишається варіантів легітимної поведінки, окрім реєстрації податкової накладної. За таких обставин право на адміністративний розсуд (дискреція) фактично вичерпується. Таким чином, зобов`язання ДПС вчинити конкретну дію не є втручанням у дискреційні повноваження, а виступає найбільш ефективним способом відновлення порушеного права позивача, що повністю кореспондується з положеннями пунктів 19 та 20 Порядку № 1246.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено протиправність відмови у реєстрації податкової накладної № 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність проведення реєстрації такої податкової накладної датою її первісного подання.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами податкового законодавства, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Більше того, аналіз висновків у цій справі та в наведених скаржником рішеннях КАС ВС свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю.Коротких