Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №480/1101/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №480/1101/25

Суддя: Безименна Наталія Вікторівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 480/1101/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Терези Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 НОМЕР_3.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач не мав повноважень відкривати виконавче провадження, оскільки виконавчі дії мають проводитись за місцезнаходженням боржника, який знаходиться на території Харківської області.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №580/9081/23, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 09.09.2022 по 15.09.2022 з урахуванням фактично виплачених сум.

12.09.2024 Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №580/9081/24, на підставі якого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30.01.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як юридичної особи - боржника) має відбуватися за його зареєстрованим місцем перебування.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

В силу п.3 ч.1 ст.4 наведеного Закону у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно з ч.1, 2 ст.24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Отже, відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом є обов`язком державного виконавця, що має бути здійснено не пізніше наступного дня.

При цьому, прийняття виконавчого документу відбувається за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, яке зазначено у виконавчому документі.

В силу ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі №580/9081/23, в його резолютивній частині, яка була також відображена у виконавчому листі від 12.09.2024, місцезнаходженням Військової частини НОМЕР_1 вказано АДРЕСА_1 , що також відображено в спірній постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 ВП НОМЕР_3 (а.с.4 зворот, 12-15).

Обставина щодо передислокації військової частини НОМЕР_1 з 03.10.2024 у підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до бойового розпорядження від 23.09.2024 №119/1/9004т/ОТУ (а.с.8) жодним чином не свідчить про зміну зареєстрованого місцезнаходження боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів, що на момент видачі Черкаським окружним адміністративним судом виконавчого листа від 12.09.2024 у справі №580/9081/23 місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 було іншим, ніж АДРЕСА_1 .

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що військова частина НОМЕР_1 повідомляла Черкаський окружний адміністративний суд (який видав виконавчий лист від 12.09.2024 у справі №580/9081/23) про зміну адреси місцезнаходження, або подавала заяву про внесення змін до виконавчого листа.

Отримавши виконавчий лист від 12.09.2024 у справі №580/9081/23 у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції не було підстав для неприйняття виконавчого листа до виконання і його повернення.

В силу ч.1, 4 ст.89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно зі ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Доказів того, що внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 є таким, на яке не розповсюджується юрисдикція старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріали справи не містять.

За результатами перевірки відомостей щодо юридичної особи військової частини НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, встановити дійсні відомості щодо зареєстрованого місцезнаходження позивача не видалось за можливе, з огляду на те, що результатом запитів по найменуванню «Військова частина НОМЕР_1 » та по коду ЄДРПОУ НОМЕР_2 було - «На жаль, за Вашим запитом нічого не знайдено. Спробуйте змінити критерій пошуку», що, на переконання суду, пов`язане з воєнним станом та обмеженим доступом до відповідної інформації.

Доказів повідомлення державного виконавця про зміну місцезнаходження позивач до суду не надав.

Отже, встановлені судом обставини не свідчать про порушення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східно міжрегіонального управління Міністерства юстиції положень чинного законодавства під час винесення постанови від 30.01.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3.

При цьому, саме за місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 та її майна державним виконавцем будуть провадиться виконавчі дії у відповідності до положень ст.24 Закону №1404-VIII, що жодним чином не залежить від місцезнаходження територіального органу Державної виконавчої служби, який виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірної постанови старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2025 НОМЕР_3 та відсутності підстав для її скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 22 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Ю.О.Тереза

Оригінал: reyestr.court.gov.ua