Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/2878/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2878/26 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги, ідентичними за змістом та позовними вимогами, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в Черкаській окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради в якому просили визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач) від 03.03.2026 № 227 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 "Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси".

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 задоволено клопотання представника виконавчого комітету Черкаської міської ради у справі про закриття провадження у справі про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03.03.2026 № 227 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 "Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси".

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачі звернулись до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги скаржників повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, оскільки втрата чинності оспорюваного рішення відповідача і прийняття ним нового рішення, без визнання спірного неправомірним, не відновило законні права та інтереси (повернення до тарифу у розмірі 16,00 грн. для всіх пасажирів, незалежно від способу оплати за проїзд та можливість отримати відшкодування збитків від застосованих завищених тарифів в період дії спірного рішення).

Виконавчий комітет Черкаської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішенням Черкаської міської ради від 15.05.2026 № 696 такі обставини були усунуті, шляхом встановлення єдиного тарифу незалежно від способу оплати та визнані такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03.03.2026 №277 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси» та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси», судом першої інстанції не було порушено норм матеріального права під час винесення оскаржуваної ухвали, з огляду на підстави спору.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03.03.2026 № 227 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 №201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси» внесено зміни до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси», а саме: пункт 1 рішення викладено у новій редакції: «Перевізникам не комунальної форми власності міста Черкаси, з якими укладено угоди на перевезення пасажирів у звичайному режимі руху, встановити тариф на перевезення одного пасажира: у розмірі 16,00 грн у разі оплати проїзду банківською картою або пристроєм з функцією NFC; у розмірі 20,00 грн у разі оплати проїзду готівковими коштами». Пунктом 3 вказаного рішення передбачено, що воно набирає чинності з 14 березня 2026 року.

Не погодившись із вказаним рішенням позивачі звернулися до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Згідно пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Виходячи з аналізу норм статей 5, 18 КАС України обов`язковою ознакою нормативно-правового акта суб`єкта владних повноважень для цілей його застосування та оскарження є створення ним юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Відтак до суду може бути оскаржений нормативно-правовий акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки для особи, яка його оскаржує.

Так, предметом судового оскарження цієї адміністративної справи є рішення Черкаської міської ради від 03.03.2026 № 277 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м . Черкаси» (а.с.4).

Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому, рішенням Черкаської міської ради від 15.05.2026 № 696 перевізникам не комунальної форми власності міста Черкаси, з якими укладено угоди на перевезення пасажирів у звичайному режимі руху, встановлено тариф на перевезення одного пасажира в розмірі 25,00 грн (а.с.124-125).

Пунктом 2 вказаного рішення визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03.03.2026 № 277 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 № 201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси».

Пунктами 3, 4 цього рішення передбачено оприлюднення цього рішення на веб сайті «Цифровий портал міста Черкаси» Черкаської міської ради та набрання чинності цього рішення на наступний день після дня його опублікування.

Відповідно листа за підписом начальника відділу з питань роботи виконкому від 20.05.2026 № 10073-01-21, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.05.2026 № 696 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси» оприлюднене на сайті Черкаської міської ради в той же день (https://cherkasy-rada.gov.ua/wp-content/uploads/documents/2026/05/pro-vstanovlennya-tryfu-na-proyizd-u-miskomu-pasazhyrskomu-transporti-1.pdf).

Оскільки рішення Черкаської міської ради від 15.05.2026 №696 набрало чинності 16 травня 2026 року, то оспорюване рішення Черкаської міської ради від 03.03.2026 № 227 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.03.2025 №201 «Про встановлення тарифу на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Черкаси» втратило чинність 16.05.2026.

У зв`язку із чим суд першої інстанції вважаючи, що відповідач самостійно усунув порушення, що слугували підставою для звернення до суду із цим позовом, шляхом встановлення єдиного тарифу незалежно від способу оплати, беручи до уваги норми, які установлюють часові межі дії нормативно-правового акту, а також час втрати ним чинності за наслідками судового оскарження, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі саме на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Проте колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду категорично не погоджується із такою позицією суду першої інстанції.

Так, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень регулюються статтею 264 КАС України.

Згідно частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Колегією суддів встановлено, що у справах про оскарження нормативно-правових актів або їх окремих положень під час вирішення питання щодо здійснення судом правової оцінки нормативно-правовому акту, який на час судового розгляду втратив чинність, існують наступні підходи Верховного Суду.

Зокрема, Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі з подібними правовідносинами № 826/24498/15, де предметом оскарження був нормативно-правовий акт, який зазнав змін і на час розгляду справи втратив чинність, зроблено такий висновок:

"…32. Поняття "юридичного спору" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

33. Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

34. У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

35. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

36. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб…".

У справі № 640/10978/19, розглянутій колегією суддів цієї ж судової палати, у постанові від 09.11.2022 було зазначено, "що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи цей спір, суди встановили, що оскаржувані положення Кабінету Міністрів України були чинними на момент звернення позивача до суду, тому у судів попередніх інстанцій були правові підстави для визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з тим, що оскаржуваний нормативно-правовий акт на момент звернення позивача з цим позовом не втратив чинність. Водночас, судами попередніх інстанцій не взято до уваги положення частини третьої статті 264 КАС України, якими встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Суд зауважив, що станом на дату прийняття рішення суду першої інстанції у цій справі, акт, що оскаржується був не чинним. З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є нечиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку. Отже, з урахуванням того, що оскаржувані положення спірної постанови втратили чинність шляхом їх виключення постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1188, то на момент прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва 22.10.2021 та постанови Шостим апеляційним адміністративним судом 29.06.2022, предмет спору у межах спірних правовідносин був відсутній, що виключає можливість задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Міжнародні авіалінії України"". З урахуванням зазначеного, судом касаційної інстанції не перевірялись обставини щодо відповідності оскаржуваного акту вимогам чинного законодавства.

Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у подальшому, зокрема колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму а також захисту політичних прав громадян у постанові від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20, колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних праву постановах від 27.04.2023 у справі № 161/16515/16-а, від 10.09.2024 у справі № 160/7809/19, від 08.11.2023 у справі № 640/2305/19, від 06.08.2021 у справі № 640/12090/19.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Проте, суд першої інстанції замість надання належної юридичної оцінки втраті чинності оспорюваного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування з урахуванням сталої практики Верховного Суду, що наведена апеляційним судом вище, помилково застосував положення пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись статтями 229, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 ідентичні за змістом та позовними вимогами - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Справу № 580/2878/26 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна