Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/4830/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4830/20 Головуючий у 1 інстанції - Лисенко В.І.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Уланського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за формою "Р1" №0005403304 від 19.05.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за формою "Р" №0005393304 від 19.05.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за формою "Р" №0005373304 від 19.05.2020;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області за формою "Р" №0005383304 від 19.05.2020.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 10.04.2000 року та перебуває на податковому обліку в Білоцерківському управлінні ГУ ДПС у Київській області (реєстраційний запис № 2 353 017 0000 017411) на загальній системі оподаткування. Основними видами економічної діяльності платника за КВЕД є:

Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами;

Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний);

Код КВЕД 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

Код КВЕД 52.10 Складське господарство

Основний обсяг доходу в періоді, охопленому перевіркою, ФОП ОСОБА_1 отримала від оптової та роздрібної торгівлі насінням та засобами захисту рослин.

На підставі направлень від 11.02.2020 року №№ 406, 407, 408 та 409, від 25.02.2020 року № 701, наказу від 31.01.2020 року № 238 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2020 рік Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року. Перевірка проводилась з 12.02.2020 року по 25.02.2020 року з продовженням строків на 5 робочих днів з 26.02.2020 року по 03.03.2020 року включно.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 11.03.2020 року № 266/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .

Згідно з висновками акту перевірки, на думку перевіряючих, ФОП ОСОБА_1 були допущені наступні порушення чинного законодавства України:

1) Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 та п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які зазначені в графі 6, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 9) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8), не відображення доходів, витрат за підсумками робочого дня, не зазначено реквізити документів, які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом (графи 5);

2) п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК України, в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. на загальну суму 1633348,61 грн., в т.ч. за 2018р. в сумі 838264,00 грн. без ПДВ та за 2019р. в сумі 795084,01 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 294 002,75 грн., в т.ч.: за 2018р. в сумі 150887,63 грн. та за 2019р. в сумі 143115,12 грн.;

3) п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. в сумі 1633348,61 грн., в т.ч. за 2018р. в сумі 838264,00 грн. без ПДВ та за 2019р. в сумі 795 084, 01 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 24500,23 грн., в т.ч. за 2018р. в сумі 12573,97 грн. та за 2019р. в сумі 11926,296 грн.

4) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. на 309 042,82 грн., у тому числі по періодам: січень 2019 року на суму 159 016,80 грн., липень 2019 року на суму 73908,20 грн., за серпень 2019 року на суму 2209,62 грн., за вересень 2019 року на суму 67579,40 грн., за грудень 2019 року на суму 67579,40 грн. та завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 188 586,66 грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 191 216,66 грн. за квітень 2019 року.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки та керуючись нормами п. 86.7 ст. 86 ПК України, ФОП ОСОБА_1 29.04.2020 року було подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки (т. 1, а.с. 62-67), яке залишене контролюючим органом без задоволення та врахування під час формування остаточних висновків перевірки відповідно до рішення № 88/10-36-33-04/2413614363 від 14.05.2020 року.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.05.2020 року, зокрема (т. 1, а.с. 34-35):

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005373304, яким позивачу донараховане податкове зобов`язання з ПДФО в сумі 441004, 13 грн., в т.ч. за основним платежем 294002, 75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 147001, 38 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005383304, яким позивачу донараховане податкове зобов`язання з військового збору в сумі 36 750, 41 грн., в т.ч. за основним платежем 24500, 27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12250, 14 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005393304, яким позивачу донараховане податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 386304, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 309043, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77261, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р1» № 0005403304, яким позивачу зменшене податкове зобов`язання з ПДВ на суму 188587, 00 грн. та зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 191217, 00 грн.;

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, звернулась до суду із позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки, за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за 2019 рік на загальну суму 795 084, 01 грн., завищення валових витрат за 2018 рік на суму 838 264, 60 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 294 002, 75 грн., штрафна санкція 50% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 147 001, 38 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДФО на суму 294 002, 75 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, штрафна санкція у розмірі 50% не застосовується.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.05.2020 року № 0005373304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" (11010500) у розмірі 441004, 13 грн., із яких 294002, 75 грн. за основним зобов`язанням, 147001, 38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), є протиправним та підлягає скасуванню.

Також судом першої інстанції встановлено помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.167.1 ст. 167 ст. 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 2019 рік. в розмірі 795 084, 01 грн., завищення валових витрат за 2018 рік на суму 838 264, 60 грн., висновки про нарахування суми податку за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" не підтверджуються на суму 24 500, 27 грн.

Щодо визначення розміру штрафу суд виходить із того, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми основного грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування", штрафна санкція у розмірі 50% у даному випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу в частині заниження суми чистого доходу за 2019 рік. в розмірі 795 084, 01 грн., завищення валових витрат за 2018 рік на суму 838 264, 60 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 24 500, 27 грн., штрафна санкція 50% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 12 250, 14 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягає скасуванню повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "Р" від 19.05.2020 року № 0005383304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" (11011001) у розмірі 36 750, 41 грн., із яких 24 500, 27 грн. за податковим зобов`язанням та 12 250, 14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог Податкового кодексу України, відповідач не надав правової оцінки первинним бухгалтерським та іншим документам, які свідчать про те, що позивачем не відносилася до складу валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік сума кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Престиж» та ТОВ «Торговий дім «Насіння», оскільки дана сума кредиторської заборгованості була включена ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік лише після повного розрахунку з вищевказаними постачальниками. Щодо визначення розміру штрафу суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми основного грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», штрафна санкція у розмірі 50% у даному випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення. Також, суд першої інстанції зазначив, що наявність первинних документів, фактичне підтвердження реальності та товарності господарських операцій між ОСОБА_1 , ПОП «Агрофірма «Узинська» та ТОВ «Беверлі», взаємопов`язаність такої операції із видами та відображенням результатів господарської діяльності позивача у бухгалтерській та податковій звітності, з урахуванням положень ст. 185 ПК України, у сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що завищення позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 188586,66 грн. та завищення нею податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 191216, 66 грн. за квітень 2019 року, як про те стверджує відповідач в акті перевірки, не знайшло свого відображення у ході розгляду справи. При цьому, ПОП «Агрофірма «Узинська» (як постачальником) на користь позивачки за Договором № 100 від 24.04.2019 року, а позивачкою (як постачальником) на користь ТОВ «Беверлі» за договорами № 01/19 від 24.04.2019 року та № 02/19 від 26.04.2019 року відповідні податкові накладні були виписані за правилом першої події (отримання коштів) та відомості з них включені до показників податкової звітності з ПДВ за квітень 2019 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що висновки відповідача стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України по взаємовідносинах із ТОВ «СГП «Настуся», ПОП «Агрофірма «Узинська», ТОВ «Беверлі», та приймаючи до уваги формування і внесення позивачем розрахунків коригування до ЄРПН, спростовуються наведеними вище доводами та положеннями Податкового кодексу України.

Відтак, не знаходять свого документального підтвердження висновки ГУ ДПС у Київській області стосовно заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з ПДВ за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. на 309 042,82 грн., у тому числі по періодам: січень 2019 року на суму 159 016,80 грн., липень 2019 року на суму 73908,20 грн., за серпень 2019 року на суму 2209,62 грн., за вересень 2019 року на суму 67579,40 грн., за грудень 2019 року на суму 67579,40 грн. та завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 188 586,66 грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 191 216,66 грн. за квітень 2019 року.

Щодо визначення розміру штрафу у податковому повідомленні-рішенні № 0005393304 від 19.05.2020 року, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в ході розгляду справи встановлено протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми основного грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість», штрафна санкція у розмірі 50% у даному випадку не застосовується за відсутності факту правопорушення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки за порушення п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в частині заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з ПДВ за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. на 309 042,82 грн., у тому числі по періодам: січень 2019 року на суму 159 016,80 грн., липень 2019 року на суму 73908,20 грн., за серпень 2019 року на суму 2209,62 грн., за вересень 2019 року на суму 67579,40 грн., за грудень 2019 року на суму 67579,40 грн., сума нарахованого податку визначена у розмірі 309 043, 00 грн., штрафна санкція 25% (п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій 77 261, 00 грн.

З огляду на викладене, є протиправним та підлягають скасуванню повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми «Р» від 19.05.2020 року № 0005393304, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 386 304, 00 грн., із яких 309 043, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 77 261, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 19.05.2020 року № 0005403304 (в частині висновку про завищення податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 188 586,66 грн., та завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 191216,66 грн. за квітень 2019 року).

Апелянт у своїй скарзі фактично продублював акт перевірки та зазначив про не надання всіх первинних документів.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005373304 від 19.05.2020.

Відповідно до норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пунктами 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначене статтею 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- 177.4.3. суми податків, зборів, які повязані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які повязані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено витрати, які не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

При цьому, відповідно до положень пункту 177.4 статті 177 ПК України фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму документально підтверджених витрат, які відносять до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ цього Кодексу.

Крім того, для підтвердження правильності показників податкової звітності, повноти та правильності нарахування податкового зобов`язання такі фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та негрошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено заниження валового доходу на суму 795084,01 грн без ПДВ, в т.ч. за 2019 рік в сумі 795084,01 грн. як виручка в негрошовій формі в результаті здійснення бартерної операції з ТОВ «СГП «Настуся».

Також, за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року відповідачем в акті перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 838264,60 грн без ПДВ, в т.ч. за 2018 рік - 838264,60 грн без ПДВ в результаті включення до їх складу кредиторської заборгованості по постачальниках товарно-матеріальних цінностей (контрагенти ТОВ «Агро Престиж» та ТОВ «Торговий дім «Насіння»), що реалізовані в попередньому 2017 році та безпосередньо не пов`язані із отриманням доходів у звітному періоді 2018 року.

Оцінюючи такі доводи відповідача, колегія суддів виходить із наступного.

У ході своєї господарської діяльності позивач мала взаємовідносини з ТОВ «СГП «Настуся», ТОВ «Агро Престиж» та ТОВ «Торговий дім «Насіння».

У січні 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «СГП «Настуся» (постачальник) було укладено Договір поставки № 23/01/2019 від 23.01.2019 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується продати й передати, а покупець зобов`язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію кукурудза врожаю 2018 року (товар), насипом відповідно до умов дійсного договору.

Відповідно до пункту 4.1 постачальник зобов`язується передати товар на умовах EXW (франко-склад) господарства.

На виконання вказаного договору, у період за січень 2019 року, постачальник відпустив товар покупцю, а саме: кукурудзу врожаю 2018 року в кількості 203 т.

З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи, надані позивачем до суду та досліджені в ході розгляду справи, а саме:

- видаткові накладні: № 15 від 24.01.2019 року; № 14 від 24.01.2019 року; № 13 від 24.01.2019 року; № 12 від 24.01.2019 року;

- податкові накладні: № 9 від 24.01.2019 року; № 11 від 24.01.2019 року; № 12 від 24.01.2019 року; № 10 від 24.01.2019 року;

- акт приймання-передачі від 24.01.2019 року.

З урахуванням вказаного, зважаючи на особливості ведення господарської діяльності у сфері сільського господарства та його обслуговування (торгівля насінням, кормами, засобами захисту рослин, посівна та підготовча діяльність тощо), перебої у проведеннях розрахунків за поставлений товар, між сторонами періодично виникає взаємна дебіторська та кредиторська заборгованість, яка погашається у передбаченому законом порядку.

Також, представником позивача було зазначено, що протягом 2019 року ТОВ «СГП «Настуся» поставило позивачу товар (кукурудзу врожаю 2018 року) в рахунок погашення існуючого у нього перед позивачем боргу за засоби захисту рослин та насіння, які останній придбавав у ФОП ОСОБА_1 у 2018 році згідно з договорами № 420/18 від 15.11.2018 року та № 410/17 від 22.12.2017 року (т. 1, а.с. 98-102, 108-112).

Після відвантаження продукції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «НАСТУСЯ» було укладено угоду № 01 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2019 року на суму 954100,81 грн, в т. ч. ПДВ 159016,80 грн (т. 1, а.с. 138-139).

Позивачем дохід у сумі 795084,00 грн без ПДВ від такої негрошової форми операції із ТОВ «СГП «Настуся» було відображено нею у січні 2019 року у Книзі обліку доходів і витрат, що також встановлено судом в ході огляду такої Книги в судовому засіданні у справі. При цьому, відповідно до Порядку ведення такої Книги фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування, у разі проведення товарообмінних (бартерних) операцій або взаємозаліку, при визначенні чистого доходу включає до складу витрат вартість відвантаженого товару, наданих робіт, послуг, які документально підтверджені та також відображає у Книзі обліку доходів і витрат.

Крім того, пунктом 177.1 ПК України визначено, що до загального оподатковуваного доходу відноситься виручка у грошовій та негрошовій формі. До виручки у негрошовій формі, зокрема, відноситься дохід від здійснення бартерних операцій або заліку взаємних зустрічних вимог (взаємозаліку).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно із ст. 715 та ст. 716 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Таким чином, законодавцем чітко визначено можливість віднесення до загального оподатковуваного доходу виручки у грошовій та негрошовій формі, зокрема, до виручки у негрошовій формі - дохід від здійснення бартерних операцій або заліку взаємних зустрічних вимог (взаємозаліку).

Згідно із наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції первинними документами, отриману від ТОВ «СГП «Настуся» кукурудзу ФОП ОСОБА_1 у січні 2019 року було реалізовано згідно з актом приймання-передачі на користь ТОВ «Кернел-Трейд», про що укладено відповідний договір поставки № БЦ1234/19 від 23.01.2019 року (т. 1, а.с. 140-142).

На виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено наступні первинні документи, оглянуті в судовому засіданні суду першої інстанції: видаткова накладна № 17 від 24.01.2019 року; податкова накладна № 27 від 24.01.2019 року (зареєстрована в ЄРПН); платіжне доручення № 692229 від 25.01.2019 року, № 700696 від 07.02.2019 року; Акт приймання-передачі від 24.01.2019 року; Довіреність № БЦ00003831 від 23.01.2019 року (т. 1, а.с. 143-148).

ТОВ «Кернел-Трейд» оплатило товар у січні 2019 року (сума 128284,84 грн без ПДВ) та у лютому 2019 року (сума 641424,17 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 692229 від 25.01.2019 року та № 700696 від 07.02.2019 року (т. 1, а.с. 145, 146).

В ході судового розгляду було встановлено, що дохід від продажу кукурудзи позивачкою було відображено у Книзі обліку доходів і витрат у січні 2019 року у сумі 128284,84 грн (без ПДВ) та у лютому 2019 року у сумі 641424,17 грн.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та фактичних обставин справи, підтверджених документально, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача в цій частині Акту перевірки щодо заниження позивачкою валових доходів у 2019 році в сумі 795084,01 грн спростовуються вищенаведеним, а тому не можуть слугувати підставою для проведення будь-яких донарахувань ПДФО відносно ФОП ОСОБА_1 .

Окрім цього, в своїй господарській діяльності позивач мала взаємовідносини з ТОВ «Агро-Престиж» та ТОВ «Торговий дім «Насіння», з якими уклала договори на придбання посівного матеріалу та засобів захисту рослин у 2016-2017 роках.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що позивачкою протиправно було віднесено до складу валових витрат у 2018 році суми кредиторської заборгованості по постачальниках ТОВ «Агро-Престиж» (код ЄДРПОУ 34490541) - 416 666,67 грн без ПДВ та по ТОВ «Торговий дім «Насіння» (код ЄДРПОУ 30674952) - 421 597,92 грн без ПДВ.

Згідно із наданими у судовому засіданні суду першої інстанції поясненнями представника позивача, даний товар був придбаний та реалізований у цих контрагентів-постачальників у 2017 році. Дохід, отриманий від продажу даного товару, був включений до сум валового доходу 2017 року та включений у декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік.

При цьому, за твердженнями ФОП ОСОБА_1 , до валових витрат 2017 року сума 838264,60 грн без ПДВ по взаємовідносинах із цими контрагентами не потрапила, так як вартість цього товару не була оплачена контрагентам-покупцям у вказаному періоді. Відтак, вищевказані валові витрати були відображені у декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік № 9310363300 від 11.02.2019 року лише після погашення кредиторської заборгованості з постачальниками.

З наявних в матеріалах справи даних Книги обліку доходів і витрат, первинних документів, інвентарних відомостей, даних про стан дебіторської та кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_1 , які також були надані позивачем працівникам Головного управління ДПС у Київській області під час проведення перевірки (табл. 1.13 Акту перевірки), вбачається, що станом на 31.12.2017 року у позивачки рахувалась заборгованість перед вказаними контрагентами-постачальниками в загальній сумі 838 264,60 грн.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що при проведенні перевірки позивача та формулюванні порушень ним вимог Податкового кодексу України відповідач не надав правової оцінки первинним бухгалтерським та іншим документам, які свідчать про те, що позивачем не відносилася до складу валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік сума кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ТОВ «Агро-Престиж» та ТОВ «Торговий дім «Насіння», оскільки дана сума кредиторської заборгованості була включена ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік лише після повного розрахунку з вищевказаними постачальниками.

При вирішенні цього питання суд враховує роз`яснення ДПС України, які знаходяться на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Інформаційно-довідкового Департаменту ДПС (БЗ 104.04) та полягають в наступному: «При розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Згідно з п.п. 6.9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 № 481, у графі 9 «Сума чистого оподаткованого доходу» Книги обліку доходів та витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності».

Відтак, колегія суддів погоджується із твердженням позивачки про те, що при розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку.

В даному випадку право платника податку на формування витрат для визначення оподатковуваного доходу ставиться в залежність від наявності первинних документів на підтвердження понесених витрат та можливості використання отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а не від особливостей ведення бухгалтерського обліку по вказаних операціях та від трактування контролюючим органом, що проводив перевірку, вимог п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Відтак, висновки податкового органу про те, що позивачкою завищено розмір валових витрат при здійсненні господарської діяльності за 2018 рік в розмірі 838 264,60 грн, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Щодо визначення розміру штрафу, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за 2019 рік на загальну суму 795 084,01 грн, завищення валових витрат за 2018 рік на суму 838 264,60 грн, сума нарахованого податку визначена у розмірі 294 002,75 грн, штрафна санкція 50% (ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України), сума штрафних санкцій - 147 001,38 грн.

Висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДФО на суму 294 002,75 грн не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

З огляду на протиправність нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, штрафна санкція у розмірі 50% також не застосовується.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.05.2020 року № 0005373304 Головного управління ДПС у Київській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» (11010500) у розмірі 441 004,13 грн (із яких 294 002,75 грн за основним зобовязанням, 147 001,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), є протиправним та правомірно визнано судом першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005383304 від 19.05.2020.

Згідно з приписами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) тимчасово запроваджено військовий збір. Зокрема, підпунктами 1.1- 1.7 зазначеного пункту визначено, що платниками та об`єктом оподаткування цим збором є особи та доходи, передбачені статтями 162 та 163 ПК України, ставка збору становить 1,5 %, а порядок його нарахування, утримання, сплати і виконання податкових обов`язків регулюється відповідними нормами статей 168, 171 та 176 ПК України із застосуванням загальних правил звільнення від оподаткування згідно з розділом IV цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку спірним висновкам контролюючого органу в цій частині, колегія суддів виходить із того, що раніше у цій постанові вже було спростовано позицію податкової служби щодо заниження позивачкою чистого доходу за 2019 рік на 795 084,01 грн та завищення валових витрат за 2018 рік на 838 264,60 грн. Оскільки підстави для донарахування податку на доходи фізичних осіб відсутні, автоматично відпадають і законні підстави для нарахування військового збору, розрахованого від відповідних сум, на загальну суму 24 500,27 грн.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій колегія суддів зазначає, що оскільки не було виявлено факту вчинення платником податків будь-якого правопорушення у цій частині та доведено відсутність заборгованості з основного платежу, штраф у розмірі 50 %, передбачений абзацом першим пункту 123.1 статті 123 ПК України (що становить 12 250,14 грн), застосуванню не підлягає за відсутності самого складу правопорушення.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.05.2020 № 0005383304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 36 750,41 грн (у тому числі 24 500,27 грн основного зобов`язання та 12 250,14 грн штрафних санкцій), є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0005393304 та № 0005403304 від 19.05.2020.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником ПДВ (дата реєстрації - 24.05.2001 року, номер запису в Реєстрі платників ПДВ - 67514095, іпн - 2413614363). В актах перевірки відповідач стверджував про порушення позивачкою вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ, завищення податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «СГП «Настуся», колегія суддів зазначає, що виконання господарських операцій за договором поставки № 23/01/2019 від 23.01.2019 року було належним чином оформлене первинними документами та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, а суми податкового зобов`язання правомірно включено до податкової звітності та уточнено за звітний період, у зв`язку з чим твердження податкового органу про порушення статей п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в цій частині є безпідставними.

Щодо проведених позивачкою протягом 2019 року коригувань показників податкових зобов`язань, апеляційний суд зауважує наступне. Дослідивши матеріали справи щодо розрахунків коригування з контрагентами ФГ «Довіра Я», СТОВ «Злагода» та СФГ «Вікторія», суд встановлює, що розбіжності та несвоєчасне відображення показників виникли внаслідок пізньої реєстрації розрахунків коригування самими покупцями або через технічні помилки у поданих уточнюючих розрахунках (що призводило до подвоєння сум у СЕА ПДВ), проте фактичного заниження податкових зобов`язань у деклараціях платника не відбулося, а позивачкою у передбаченому законом порядку були вжиті всі необхідні заходи для виправлення таких технічних похибок.

Стосовно результатів відображення у звітності ФОП ОСОБА_1 господарських операцій за взаємовідносинами з ПОП «Агрофірма Узинська» та ТОВ «Беверлі», колегія суддів зазначає, що операції з придбання цукру у ПОП «Агрофірма Узинська» за договором купівлі-продажу № 100 від 24.04.2019 року в рахунок погашення взаємозаліку зустрічних вимог за попередньо поставлені засоби захисту рослин і насіння, договір купівлі-продажу цукру № 100 від 24.04.2019 року, видаткові накладні: №172, 173, 175 від 01.11.2018 року; №37 від 24.04.2019 року, №39 від 25.04.2019 року, податкові накладні: № 17 від 24 квітня 2019 року, № 21 від 25 квітня 2019 року та подальший продаж цього цукру на користь ТОВ «Беверлі» за договорами № 01/19 від 24.04.2019 року та № 02/19 від 26.04.2019 року договори купівлі-продажу цукру № 01/19 від 24.04.2019 року та № 02/19 від 26.04.2019 року, платіжні доручення №157 від 24.04.2019 року та №159 від 26.04.2019 року повністю підтверджені первинними документами, податковими накладними та розрахунками коригування у зв`язку з поверненням коштів за невідібраний залишок товару, платіжним дорученням №11159 від 06.05.2019 року на повернення коштів покупцю, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №105 від 06.05.2019 року. Враховуючи реальність та товарний характер цих господарських операцій, висновки контролюючого органу про завищення податкових зобов`язань на 188 586,66 гривень та податкового кредиту на 191 216,66 гривень за квітень 2019 року повністю спростовуються матеріалами справи.

Щодо визначення розміру штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки в ході розгляду справи не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивачки та доведено правомірність формування показників звітності, відсутній сам факт правопорушення, а тому штрафні санкції у розмірі 25 відсотків на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (за податковим повідомленням-рішенням № 0005393304 на суму 77 261,00 гривень), а також штрафи за оскаржуваною частиною податкового повідомлення-рішення № 0005403304 застосуванню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 17.09.2026.