Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №320/54509/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/54509/24 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування окремих положень нормативно-правового акта, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати п. 1, 2 Розділу V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву - повернуто позивачеві.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції вважав, що приватний виконавець ОСОБА_1. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення.

На думку скаржника, відмова у звільненні від сплати судового збору без дослідження судом доказів, якими заявник обґрунтовує наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що позивачем не надано жодних відомостей чи документів, що підтверджували б наявність або відсутність у її власності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, частки у статутному капіталі юридичних осіб або будь-яких інших активів, що можуть мати майнову цінність.

Враховуючи, що розмір судового збору у справі, про звільнення від якого заявлено клопотання, становить 1 211,20 грн, що є незначною сумою, нездатність сплатити яку потребує чіткого документального підтвердження повної відсутності будь-яких ліквідних активів або доходів, тому спірна ухвала є законною та обгрунтованою.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов залишено без руху.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу слід надати: документ про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Від позивача надійшла заява про звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на ухвали Київського окружного адміністартивного суду у справі №320/53758/24, № 320/55601/24 та ухвали Верховного Суду у справах № 200/7238/24, 200/8285/24 та № 200/8806/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено строк залишення без руху адміністративного позову ОСОБА_1 .

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, так як встановити скрутний майновий стан сторони з наданих до суду документів неможливо, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

У частині п`ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.

У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Як свідчать матеріали справи, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що для усунення недоліків позовної заяви слід уточнити позовні вимоги; надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. та/або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, зазначено, що додані до позовної заяви документи не засвідчені із урахуванням вимог статті 94 КАС України.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, залишаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав на відсутність доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У силу вимог частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що умови визначені цією статтею є диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Таким чином, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Колегія суддів звертає увагу на те, що від позивача надійшла заява про звільнення позивача від сплати судового збору, посилаючись на ухвали Київського окружного адміністартивного суду у справі № 320/53758/24, № 320/55601/24 та ухвали Верховного Суду у справах № 200/7238/24, 200/8285/24 та № 200/8806/24.

На підтвердження майнового стану до матеріалів справи надано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи; витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.07.2022 про втрату житла, розташованого у м. Маріуполь Донецької області; лист Одеської обласної державної адміністрації від 14.09.2023 згідно якого позивачу призначено допомогу на проживання з 01.07.2022 у сумі 10000,00 грн на місяць; податкову декларацію про майновий стан і доходи, згідно якої відсутня будь-яка інформація про доходи; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік, згідно якого сума виплаченого доходу становить 43261,96 грн.

Вказані відомості у даному випадку є належним документом, який відображає суму доходу позивача за повний попередній календарний рік, з огляду на дату звернення до суду.

Разом з тим, оскільки згідно наданих відомостей інформація про доходи з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року становить 43261,96 грн, а розмір судового збору становить 1211, 20 грн, що не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, тому підстави для звільнення від сплати судового збору були відсутні.

Крім того, 05.08.2025 від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про звільнення від сплати судового збору, де остання посилається на ухвали у справах, які перебувають у провадженні Київського окружного адміністративного суду та Верховного Суду та зазначає, що її було звільнення від сплати судового збору.

Водночас, до вказаного клопотання позивачем не надано жодного належного документального підтвердження скрутного матеріального стану позивача.

Статус ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи не дає право на пільги щодо сплати судового збору та не звільняє останню від його сплати.

Слід зазначити, що питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Відтак, висновок суду про невиконання позивачем вимог ухвали від 28.05.2025 в частині несплати судового збору та/або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону є правильним.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду з позовом, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання позовної заяви покладається на особу, яка має намір її подати, а тому вона повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк не виконав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 294, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова