Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №320/25548/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/25548/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернувся з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», в якому просив:

- зобов`язати відповідачів привести захисну споруду цивільного захисту - сховище № 105123, що знаходиться за адресою: вул. Василя Тютюника, 5 (літера «Р») у м. Києві, у стан готовності для використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що не зважаючи на встановлені та зафіксовані у визначеному законом порядку порушення, відповідачами не вжито заходів з приведення захисної споруди (сховища) №105123 до відповідних стандартів та придатний стан для використання за цільовим призначенням, що, через напружену військово-політичну ситуацію в країні, ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення району.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги – задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що завдяки вжитим органами прокуратури заходів, зокрема шляхом звернення до суду, у стан готовності було приведено понад 456 укриттів на території України.

На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного суду щодо недопустимості обмеження центральних органів виконавчої влади у виборі способів захисту інтересів держави з метою реалізації своїх повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що звертаючись із даним позовом, прокуратура фактично намагається розширити повноваження, надані такому суб`єкту чинним законодавством, що суперечить приписам статті 19 Конституції України про можливість органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому у даному випадку в Прокуратури також не має права та підстав для звернення до суду в інтересах ГУ ДСНС у м. Києві з вимогами про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, оскільки законодавством не передбачено таких повноважень у органів ДСНС.

Посилання прокуратури на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 та від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20 є безпідставним, оскільки правовідносини у вказаних справах та справі № 320/25548/23 не є подібними, адже врегульовані різними нормативно-правовими актами (їх редакціями), та сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, зокрема, у справах № 924/1237/17 та № 912/9/20 предметом розгляду було визнання недійсними угод, укладених за результатами проведених публічних закупівель.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Печерською окружною прокуратурою міста Києва 21 вересня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022102060000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України, за фактом вибуття з комунальної власності захисних споруд цивільного захисту.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що на обліку у відділі з питань цивільного захисту Печерської районної в місті Києві державної адміністрації перебуває сховище III класу № 105123 за адресою: вул. Василя Тютюнника, 5 (літера «Р») у місті Києві.

Вказане окремо розміщене сховище площею 200 кв. м. введено в експлуатацію у 1958 році та розраховано на укриття 300 осіб, що підтверджується паспортом сховища та обліковою карткою на нього, копії яких долучено до позовної заяви. Балансоутримувачем вказаного сховища є ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище (літ. Р) загальною площею 212,8 кв. м по вул. Анрі Барбюса (Василя Тютюнника), будинок 5 у м. Києві 27 вересня 2017 року зареєстровано за Державою в особі державного концерну «Укроборонпром», яке реорганізоване в порядку перетворення в АТ «Українська оборонна промисловість» (згідно Постанови Кабінету міністрів України від 21 березня 2023 року № 441 «Про утворення акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість»), а право господарського відання 21 червня 2019 року зареєстровано за ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».

Під час досудового розслідування прокурором з`ясовано, що спеціалістами відділу цивільного захисту Печерського РУ ГУ ДСНС у м. Києві неодноразово проводились перевірки дотримання державним підприємством вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки при утриманні цієї захисної споруди цивільної оборони та оцінка стану утримання вказаної споруди.

29 травня 2018 року проведено комплексну перевірку (спеціальний огляд) захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 105123, про що складено акт, яким встановлено, що сховище № 105123 оцінюється як не готове до прийняття осіб, що укриваються.

У березні 2019 року повторно проведено комплексну перевірку захисної споруди цивільної оборони (сховища) № 105123, про що складено акт від 26 березня 2019 року, відповідно до змісту якого сховище № 105123 не готове до прийняття осіб, що укриваються.

При цьому, комісією у акті також зазначено про необхідність вжити керівництвом державного підприємства заходів на усунення зазначених у акті недоліків та привести сховище у стан готовності до використання за призначенням.

У травні 2021 року також проведено комплексну перевірку захисної споруди цивільної оборони (сховища) № 105123, про що складено акт від 28 травня 2021 року. В ході даної перевірки було виявлено порушення такі саме, як і під час попередньої перевірки. За висновком комісії сховище № 105123 не готове до прийняття осіб, що укриваються.

До того ж, комісією у акті також зазначено про необхідність вжити керівництвом державного підприємства заходів на усунення зазначених у акті недоліків та привести сховище у стан готовності до використання за призначенням.

11 серпня 2022 року проведено оцінку стану готовності, експлуатації та використання сховища № 105123, про що складено відповідний акт, яким зафіксовано, що сховище № 105123 оцінюється як не готове до використання за призначенням.

Також в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102060000147 прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва Москаленко О.О. 07 червня 2023 року проведено огляд сховища № 105123 по вул. Василя Тютюнника, 5 літера «Р» у місті Києві. Повторно огляд було проведено 12 липня 2023 року прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва Мацих Д.Г.

Під час оглядів встановлено, що сховище № 105123 за адресою: вул. Василя Тютюнника, 5 літера «Р» у місті Києві знаходиться в неналежному стані та є непридатним для укриття людей.

Таким чином, оскільки ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» та АТ «Українська оборонна промисловість» не вжито заходів, спрямованих на приведення сховища № 105123 у стан, придатний для його використання за призначенням з метою захисту населення району, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно, не надає прокурору право звертатися до суду із таким позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 19, 131-1 Конституції України та статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Згідно з частиною восьмою статті 32 Кодексу цивільного захисту (утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі – Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням; балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Зі змісту пункту 10 Порядку №138 вбачається, що балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме: не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту; не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Відтак, утримання захисних споруд здійснюється балансоутримувачем, який повинен підтримувати їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням.

Звертаючись до суду з вказаним позовом та обгрунтовуючи наявність підстав для представництва у цій справі прокуратура зазначає, що ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» та АТ «Українська оборонна промисловість» не вжито заходів, спрямованих на приведення сховища № 105123 у стан, придатний для його використання за призначенням, відповідно Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у місті Києві знало про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулось.

У свою чергу, враховуючи доводи апеляційної скарги, спірним питанням у цій справі є наявність/відсутність у заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість».

Так, згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У силу вимог пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пункт 8 частини першої статті 4 КАС України визначає позивача, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратора за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, що у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутній такий випадок представництва прокурором інтересів держави в суді як відсутність у суб`єкта владних повноважень законного права на звернення до адміністративного суду, про який зазначає позивач.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, може бути відповідачем лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право на звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень.

Тобто, суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № П/811/1067/17, де вказано, що звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

У силу вимог пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

На відміну від попередньої редакції Кодексу цивільного захисту України, якою було передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування, у новій редакції законодавець розширив перелік випадків, за яких Державна служба з надзвичайних ситуацій має право на звернення до суду.

Пунктом 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ визначено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення до суду з підстав: допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), та з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1052 від 16 грудня 2015 року, Державній службі України з надзвичайних ситуацій надано право складати акти перевірок, видавати приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертатись безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Згідно пункту 7 цього Положення ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Із наведеного випливає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкт владних повноважень, при застосуванні своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно з підстав, визначених законом.

Натомість, ні положеннями Кодексу цивільного захисту України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом.

З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках та порядку, встановлених законом. Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом (право звернення до суду із позовними вимогами, які передбачені законом).

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах неодноразово висловлені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року у справі № 0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року у справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року у справі № 0440/6927/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 804/4458/18, від 27 квітня 2020 року у справі № 826/10807/16, від 20 травня 2020 року у справі № 580/17/20, від 20 січня 2021 року у справі № 0440/6990/18, від 20 січня 2022 року у справі № 0440/6277/18, від 29 вересня 2021 року у справі №580/6122/20 тощо.

Тобто, звернення з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, чинним законодавством не передбачено, у зв`язку із чим прокурор у цій справі не може користуватися правом на звернення до суду з позовом, право на звернення з яким не має сам суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ, зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.

Аналізуючи чинні законодавчі положення щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Верховний Суд у згаданій вище постанові виснував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.

Отже, з викладеного випливає, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання щодо приведення в належний технічний стан і готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту як позивач.

Викладене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 160/14281/23.

Окрім того, зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 29 серпня 2023 року у справі №160/9125/22, від 5 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язання відповідачів привести захисну споруду цивільного захисту - сховище №105123 у стан готовності до використання за призначенням є фактично їх спонуканням усунути порушення, що зафіксовані в актах перевірок від 29 травня 2018 року, від 26 березня 2019 року, від 28 травня 2021 року та в актах оцінки від 11 серпня 2022 року та від 12 липня 2023 року.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Не зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, зокрема керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, звертаючись із даним позовом, заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва фактично намагається розширити повноваження, надані такому суб`єкту чинним законодавством, що суперечить приписам статті 19 Конституції України про можливість органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, відсутність у ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно, не надає прокурору право звертатися до суду із таким позовом, оскільки в даному випадку це є неналежним способом реалізації органом державної влади своїх повноважень та суперечить статтям 19, 131-1 Конституції України та статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначено, що якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

У адміністративному судочинстві відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак, такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

Такі правові висновки приведені у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 по справі №340/5950/21.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант», Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» про зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

О.Г. Попова