Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №580/10814/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10814/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявний на момент переходу на службу у Національну поліції України, термін перебування на службі в Міністерстві надзвичайних ситуацій України з 24.06.2004 року по 18.12.2015 рік, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки;

- зобов`язати Головного управління Національної поліції в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 24.06.2004 року по 18.12.2015 року, та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 21.12.2015 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що спірний період його роботи в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України є військовою службою в органах цивільного захисту, а тому має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу та повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправним бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоду перебування на службі в органах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 24.06.2004 до 18.12.2015.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період перебування на службі в органах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 24.06.2004 до 18.12.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що байдужість позивача та триваюча пасивна поведінка останнього вказує на те, що недотримання строку звернення до суду з позовом мало суб`єктивну причину (недисциплінованість позивача як учасника суспільних відносин) та не вказує на існування об`єктивної неможливості вчинення позивачем активних дій щодо звернення до суду.

На думку скаржника, з дня отримання позивачем витягу з наказу про його звільнення з Управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП № 102 о/с від 13.02.2019, в якому встановлено стаж служби в поліції на день звільнення у календарному обчисленні 04 роки 07 місяців 16 днів, а саме - з 13.02.2019 позивач є таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому звернення з даним позовом до суду здійснено з пропуском строку.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.06.2004 до 18.12.2015 проходив службу в МНС України, ДСНС України.

Згідно довідки від 24.06.2025 №68 01-5498/68 01, виданої ГУ ДСНС України у Черкаській області, ОСОБА_1 дійсно проходив службу в ГУ МНС, У МНС, ТУ МНС, У ДСНС безперервно з 24.06.2004 (наказ ГУ МНС України №44 від 24.06.2004) по 18.12.2015 (наказ У ДСНС №411 від 18.12.2015).

У відповідності до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.06.2004 до 18.12.2015 проходив службу в МНС України, ДСНС України.

Так, згідно вказаних записів, позивач проходив службу:

24.06.2004 - 29.06.2004 пожежний ДПЧ-5 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

29.06.2004 - 27.08.2004 слухач навчального пункту ГУ МНС України в Черкаській області;

27.08.2004 - 18.10.2007 пожежний 5-ї державної пожежної частини 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

18.10.2007-09.09.2011- старший пожежний ДПЧ-5 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

09.09.2011-06.10.2011 - ДПЧ-5 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

06.10.2011-19.04.2012 - старший пожежний ДПЧ-5 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

19.04.2012-19.04.2012 - відряджений для подальшого проходження служби до Територіального управління МНС у Черкаській області;

19.04.2012-20.04.2012 - зарахований у розпорядження начальника Територіального управління МНС у Черкаській області;

20.04.2012-27.07.2012 - старший пожежний ДПЧ-5 1-го загону ДПО по охороні ВАТ «Азот» м.Черкаси;

27.07.2012-06.06.2013 - пожежний-рятувальник 18 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Територіального управління;

06.06.2013-09.09.2015 - пожежний-рятувальник 18 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління;

09.09.2015-16.09.2015 - командир відділення 18 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління;

16.09.2015-18.12.2015 - пожежний-рятувальник 18 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління;

18.12.2015 звільнений зі служби у запас Збройних Сил України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ГУНП в Черкаській області) № 30 о/с від 18.12.2015 позивача призначено на посаду поліцейського батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 21.12.2025, встановивши вислугу років на день призначення - 01 рік 05 місяців 22 дні.

Наказом ГУНП в Черкаській області № 42 о/с від 22.03.2016 та Наказом Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (УПП в Черкаській області ДПП) № 56 о/с від 24.03.2016 позивача переведено для подальшого проходження служби до Департаменту патрульної поліції з 01.03.2016, відповідно до ч. 9 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію».

Наказом УПП в Черкаській області ДПП №102 о/с від 13.02.2019 за рапортом позивача, останнього з 13.02.2019 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 7 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», встановивши стаж служби в поліції на день звільнення у календарному обчисленні 04 роки 07 місяців 16 днів.

Наказом ГУНП в Черкаській області № 228 о/с від 25.09.2019 позивача, відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію», з 25.09.2019 прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду поліцейського відділення № 2 взводу №1 роти конвойної служби ГУНП в Черкаській області, встановивши стаж служби в поліції 04 роки 07 місяців 15 днів.

20 червня 2025 року позивач звернувся до ГУНП в Черкаській області з заявою в якій просив зарахувати до стажу служби у Національній поліції України вислугу років з 24.06.2004 по 18.12.2015 проходження служби у Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Листом ГУНП в Черкаській області від 23.06.2025 № 134450-2025 повідомлено позивача, про відсутність підстав для зарахування в стаж служби в поліції періоду служби з 24.06.2004 по 18.12.2015 в органах МНС України згідно з ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач служив у територіальному органі служби цивільного захисту, який входив у систему цивільної оборони, відповідно до Закону України від 03.02.1993 № 2974-XII «Про Цивільну оборону України» (втратив чинність 01.07.2013), тому враховуючи вищевказане, на нього поширюється дія пункту 2 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, згідно якого військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції, відтак зазначене дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 24.06.2004 до 18.12.2015.

Однак, оскільки питання встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки є похідними від зарахованого стажу, і повинно виконуватись відповідачем, тому вказані вимоги є передчасні, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статті 78 цього Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно, Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу Збройних Сил України та Цивільній обороні України, і немає посилань на службу в органах цивільного захисту, яка має аналогічний правовий статус і виконує аналогічні обов`язки з органами Цивільної оборони України.

Відповідно до Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 629 (далі - Положення № 629) (яке було чинним на момент проходження служби позивачем в органах МНС України), звільнення із служби осіб рядового і начальницького складу проводиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» і за станом здоров`я придатні до військової служби та у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "»Про загальний військовий обов`язок і військову службу», або визнані військово - лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби, з виключенням з військового обліку.

У сиду вимог пункту 56 Положення №629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що служба позивача передбачає спеціальний порядок її проходження та звільнення з неї.

Відповідно, Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно преамбули Закону № 2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач проходив службу у територіальному органі служби цивільного захисту, який входив у систему цивільної оборони, тому на нього поширюється дія пункту 2 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, згідно якого військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції, що відповідачем зроблено не було.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно - рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, а тому перебування на службі в органах надзвичайної ситуації зараховується до стажу служби в національній поліції також на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 24.06.2004 до 18.12.2015.

Посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком.

При цьому, офіційне тлумачення статті 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник може звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є питання зарахування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 24.06.2004 року по 18.12.2015 року.

У свою чергу, колегія суддів враховує, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції (13.02.2019), та отримання, як вказує скаржник, витягу з наказу про його звільнення з Управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП № 102 о/с від 13.02.2019, в якому встановлено стаж служби в поліції на день звільнення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

При цьому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовлено.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова