Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №420/16645/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16645/26

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено 10.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,

судді -Джабурія О.В.,

судді -Вербицької Н.В.,

при секретарі -Марченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У червня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Одеське МУ МЮУ), третя особа Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності Одеського МУ МЮУ в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, яка полягає у не розгляді скарги від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Савицького Є.А. у встановлений ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денний строк;

- зобов`язати Одеське МУ МЮУ в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області розглянути скаргу від 20.04.2026 року та прийняти за нею процесуальне рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_1 є третьою особою на стороні позивача у справі №420/4374/19, рішення суду у якій безпосередньо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_1 , оскільки самочинна споруда, яка підлягає знесенню, порушує його права як власника сусіднього домоволодіння. Як вказав позивач, 20.04.2026 року він звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області із скаргою на дії начальника Чорноморського ВДВС Савицького Є.А., які полягали у незаконній, на його думку, відмові у наданні інформації про хід виконавчого провадження НОМЕР_2. Позивач, вважає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) допустило протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді скарги у встановлений законом строк, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року позов задоволено частково, наступним чином:

- визнано протиправною бездіяльність Одеського МУ МЮУ щодо своєчасного направлення ОСОБА_1 відповіді на скаргу від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Савицького Є.А.;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеське МУ МЮУ подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/4374/19 за позовом Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинну споруду шляхом демонтажу улаштованих металевих конструкцій та відновлення несучих стін будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перша лінія, земельна ділянка № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року по справі №420/4374/19 задоволено позов виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області; зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинну споруду шляхом демонтажу улаштованих металевих конструкцій та відновлення несучих стін будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області від 20.03.2026 року, на заяву ОСОБА_1 від 13.04.2026 року про отримання інформації по виконавчому провадженню НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №420/4374/19 від 03.07.2020 року, надано відповідь про те, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною або уповноваженим учасником виконавчого провадження, правові підстави для надання будь-яких відомостей відсутні.

Позивач, не погоджуючись із відмовою Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області, звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зі скаргою від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні інформації по виконавчому провадженню НОМЕР_2.

Однак, відповідь на скаргу надано не було.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано доводи позивача про його бездіяльність щодо не розгляду скарги позивача на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Савицького Є.А. у встановлений законом строк.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст.74 Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами 2 і 3 цієї частини.

У відповідності до ч.4, ч.5 ст.74 Закону №1404-VIII скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З аналізу ст.74 Закону №1404-VIII вбачається, що у разі, якщо особа не є учасником/стороною виконавчого провадження, у неї наявне право на оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби до суду.

В свою чергу, під час прийняття рішення у справі, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 року №517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України та утворено юридичну особу публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України, зокрема Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Згідно Додатку 1 вказаної постанови КМУ визначені адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються повноваження Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Автономна республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь, а повноваження Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) змінило назву на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43315529), а 26.05.2025 року зареєстровано нову юридичну особу публічного права - Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901).

Як вбачається з матеріалів справи, листом Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області від 20.03.2026 року, на заяву ОСОБА_1 від 13.04.2026 року про отримання інформації по виконавчому провадженню НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №420/4374/19 від 03.07.2020 року, надано відповідь, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною або уповноваженим учасником виконавчого провадження, правові підстави для надання будь-яких відомостей відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області, позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зі скаргою від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні інформації по виконавчому провадженню НОМЕР_2.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції та в запереченнях на позов, відповідач вказав, що 27.04.2026 року ним розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 20.04.2026 року та за вихідним №8715/03.2-06 від 27.04.2026 року надано письмову відповідь, яку того ж дня, направлено на електронну адресу заявника, що зазначена у даній скарзі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також відповідач зазначив, що надати підтвердження направлення вказаної відповіді від 27.04.2026 року не є можливим, так як, на виконання доручення Одеського МУ МЮУ від 21.05.2026 року №12.2/32-2026, з метою виконання вимог Закону України №32-84-ХІ «Про використання доменних імен у спеціальному публічному домені gov.ua», забезпечення належного рівня кібербезпеки та провадження єдиних стандартів офіційної електронної комунікації, з 28.05.2026 року Одеське МУ МЮУ в особі Управління припинило використання в роботі електронної скриньки odesa.dep_control@ukr.net, усі документи які відправлялись з вказаної електронної скриньки видалені, відновленню не підлягають.

Однак, поряд з цим, відповідач вказав, що ним 09.06.2026 року повторно, але вже з нової офіційної електронної адреси Управління: dep_control@just-odesa.gov.ua направлено на електронну пошту позивача відповідь на його скаргу від 20.04.2026 року.

Позивачем було надано суду роздруківку скріншоту екрана комп`ютерного монітору із зображенням веб-інтерфейсу електронної пошти Gmail, з якого вбачається, що позивач дійсно отримав 09.06.2026 року лист із заголовком «Щодо розгляду скарги» з додатком в форматі файлу pdf від dep_control@just-odesa.gov.ua.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що відповідь на скаргу позивача було направлено останньому через півтора місяці з моменту звернення позивача із такою скаргою.

Враховуючи наведене, та вирішуючи питання щодо оскарженої позивачем бездіяльності Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не розгляді скарги від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Савицького Є.А. у встановлений ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» 10-денний строк, слід зазначити наступне.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, незважаючи на відсутність у позивача статусу учасника виконавчого провадження, відповідач не звільнений від обов`язку надати йому відповідь на його скаргу від 20.04.2026 року у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про звернення громадян».

Так, приписами ст.40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).

Частиною 1 ст.1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону №393/96-ВР встановлено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

У відповідності до ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Тобто, з аналізу Закону №393/96-ВР вбачається, що діючим законодавством України встановлено обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит, вирішити порушені у зверненні питання у визначений Законом строк.

Також необхідно врахувати, що сам факт складання відповіді на запит (скаргу) не може вважатися наданням відповіді на запит в розумінні Законів України «Про звернення громадян». Відповідач, отримавши звернення (скаргу), зобов`язаний у строки визначені Законами не лише скласти на нього відповідь, але й направити таку відповідь заявнику (скаржнику).

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не дотримано норми діючого законодавства України під час складення та не направлення вчасно відповіді на скаргу позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача, буде часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо своєчасного направлення ОСОБА_1 відповіді на скаргу від 20.04.2026 року на дії начальника Чорноморського відділу державної виконавчої служби Савицького Є.А..

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що вимога позивача про зобов`язання Одеського МУ МЮУ розглянути скаргу від 20.04.2026 року та прийняти за нею процесуальне рішення відповідно до вимог чинного законодавства, задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду цієї судової справи, відповідачем надано відповідь на скаргу, що підтверджено позивачем, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача розглянути вказану скаргу.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька